Рішення

від 08.09.2020 по справі 160/6581/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Справа № 160/6581/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Реал Естейт Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

17 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Реал Естейт Україна" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002140504 від 20.01.2020р., складене підставі Акту перевірки від 02.12.2019р., за № 13571/04-36-05-04/35043320 Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі Акту перевірки від 02.12.2019 року за № 13571/04-36-05-04/35043320 складеного Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області, 20.01.2020 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002140504, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати податку (орендної плати) на землю за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 р. на суму 164 858,63 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 41 214, 71 грн., всього 206 073, 34 грн. Позивач наголошує, що отримав лише Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.12.2019р., проте повідомлення про перевірку №784 від 24.10.2019р. та наказ ГУДПС від 23.10.2019 р. №960-п, позивачу вручені не були. Окрім того, висновки акту відповідачем обґрунтовані тим, що в 2017 році до Державного земельного кадастру були внесені зміни до відомостей щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером : 1210100000:08:742:0013 - (КВЦПЗ) 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, до якого застосовується коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки із значенням 2,5. Позивач вважає, що контролюючим органом безпідставно було застосовано КВЦПЗ: 12.11 при розрахунку податкових зобов`язань за період 01.01.2017-31.12.2017 рр., оскільки код цільового призначення із значенням 12.11 вступив в дію лише у травні 2017р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 30 червня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого при співставленні задекларованих показників плати за землю з даними Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформованого на замовлення Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, за земельну ділянку, розташовану на території Новокодацького району м. Дніпра площею 0, 1757 га ( кадастровий номер - 1210100000:08:742:0013), встановлено, що у відповідності вимогам чинного законодавства, сума орендної плати, яка повинна бути нарахована ТОВ ІБК Реал Естейт Україна за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року складає 228 970, 32 грн. Підприємством задекларовано орендну плату за земельну ділянку за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 64 111, 69 грн., а отже встановлено заниження орендної плати на суму 164 858, 63 грн. Відповідач не наділений повноваженнями тлумачення чинного Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 15.06.2018 року №136/110618/03-07, а лише визначає суму орендної плати за наявними даними, отриманими від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

17 серпня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, зміст якої кореспондується з викладеним в позовній заяві.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Реал Естейт Україна (далі - позивач) зареєстроване як юридична особа за основним видом діяльності 41.10 Організація будівництва будівель.

20 грудня 2011 року між Дніпровською міською радою та позивачем було укладено договір оренди землі, відповідно до якого другому передавалася в строкове платне користування строком на 3 роки земельна ділянка 0,1757 га за адресою вул. Набережна Заводська, 101-А (кадастровий номер 1210100000:08:742:0013). В подальшому, додатковою угодою від 22.04.2015 року до договору оренди землі строк платного користування вказаною ділянкою було поновлено на 3 роки. Згідно КВЦПЗ цільове використання земельної ділянки - 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови .

Судом встановлено, що згідно повідомлення від 24.10.2019 р. № 784 та відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.10.2019р. №960-п, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ІБК Реал Естейт Україна (код ЄДРПОУ 35043320) з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні товариства на підставі укладеного договору оренди землі від 20.12.2011 року загальною площею 0,1757 га (кадастровий номер 1210100000:08:742:0013 ) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №13571/104-36-05-04/35043320 від 02.02.2019 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТОВ Інвестиційно -будівельна компанія Реал Естейт Україна (код ЄДРПОУ 35043320), з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користування ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Реал Естейт Україна на підставі укладеного договору оренди землі від 20.12.2011 року загальною площею 0,1757 га (кадастровий номер 1210100000:08:742:0013) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 рр. , відповідно до висновків якого підприємством порушено:

п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16, пп.271.1.1 п.271.1 ст. 271, ст. 285, ст. 286, ст. 287, ст. 288, ст. 289.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в наслідок чого, було встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Новокодацького району м. Дніпра за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 164 858, 63 грн.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 20.01.2020 р. №0002140504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб , код платежу 18010600 на суму 206 073,34 грн., з яких: за податковими зобовязаннями 164 858, 63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41 214, 71 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України, ПКУ).

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно підпункту14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі урозділі- орендна плата).

Згідно зі статтею 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У даній справі відповідачем збільшено підприємству, як користувачу земельної ділянки, суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п.288.1ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка землі з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно п. 274.1 ст .274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п.288.5 ст.288 ПКУ, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Нормами п.п. 271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом: площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, шо настає за плановим періодом.

Пунктом 289.1 ст.289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що розмір орендної плати за землю має обчислюватись платником податків на підставі умов договору оренди і з дотриманням вимог Податкового кодексу України, який передбачає визначення орендної плати у відповідності до нормативної грошової оцінки земельних ділянок та з урахуванням коефіцієнта індексації, і величину цього коефіцієнту щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за певною формулою. При цьому, з моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки.

Із матеріалів Акта перевірки контролюючого органу, судом встановлено, що 20 грудня 2011 року між Дніпровською міською радою та позивачем було укладено договір оренди землі, відповідно до якого другому передавалася в строкове платне користування строком на 3 роки земельна ділянка 0,1757 га за адресою вул. Набережна Заводська, 101-А (кадастровий номер 1210100000:08:742:0013) (а.с. 19). Згідно КВЦПЗ цільове використання земельної ділянки - 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови .

В подальшому, додатковою угодою між Дніпровською міською радою та позивачем від 22.04.2015 року до договору оренди землі строк платного користування вказаною ділянкою було поновлено на 3 роки (а.с. 19).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, за кадастровим номером 1210100000:08:742:0013, від 06.02.2017 року №323/86-17, встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на 2017 рік в розмірі 2 137 056,30 грн із коефіцієнтом Кф: 0,70 (а.с.10).

Таким чином, позивач, отримавши вказаний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, правомірно розрахував річну суму орендної плати за 2017 рік, задекларувавши її в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (а.с. 17), застосувавши дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначені у витязі від 06.02.2017 року №323/86-17.

Таким чином, позивач здійснив самостійно нарахування суму податку на підставі, отриманих у відповідному році нормативно грошової оцінки земельних ділянок, та подав до контролюючого органу у визначений п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України порядку та строки.

Суд наголошує, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки відомості про які на момент видачі такого витягу внесені до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу і програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на певну дату (яка вже минула).

Отже, витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.06.2018 року № 136/110618/03-07 не міг слугувати базою для обчислення орендної плати за вказану земельну ділянку, оскільки спірним періодом є 2017 рік, а відповідачем фактично було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за минулий період, що не передбачено вказаними вище нормами законодавства, а також не відповідає формі Витягу, передбаченому Додатком 9, яка затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року №489 (далі - Наказ №489).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зауважує, що при розрахунку орендної плати необхідно керуватися діючою на час розрахунку нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.03.2020 року у справі №440/3063/19.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 тільки підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Надання зворотної сили законам, які передбачають розширення змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина чи звільнення їх від певних обов`язків, не може підірвати впевненість людей у стабільності свого правового становища. (Окрема думка судді Конституційного Суду України Козюбри М.І. (справа про податки).

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача щодо безпідставності висновків податкового органу з приводу заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, за 2017 рік та відповідно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд критично ставиться до доводів позивача про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із посиланням на порушення порядку проведення документальної невиїзної перевірки, що полягає у неналежному повідомленні контролюючим органом про намір здійснити перевірку та ненадання відповідного наказу, з огляду на таке.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронний цифровий підпис" (абзац 1 пункту 42.4 статті 42 ПК України).

При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що чинним ПК України передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом, а саме: або засобами електронного зв`язку, або засобами поштового зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику. При цьому наведені вище правові норми не містять обов`язку для контролюючого органу щодо послідовного використання наведених засобів надіслання документів платнику з метою використання усіх можливих, з огляду на що відповідні доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Як зазначалось вище, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні повідомлення від 24.10.2019 року та наказ № 960 від 23.10.2019 року про проведення перевірки позивача надсилався на податкову адресу позивача, та був йому вручений, про що на рекомендованому повідомленні зроблено відмітки уповноваженою особою об`єкту поштового зв`язку місця призначення.

Слід зауважити, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №520/8681/18.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність нарахування грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб позивачу за 2017 рік.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про наявність порушень збоку відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002140504 від 20.01.2020 року.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ст. 139 КАС України з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Коренева А.О. у щорічній відпустці повний текст судового рішення складений 08.09.2020 року.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Реал Естейт Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 0002140504 від 20.01.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Реал Естейт Україна" (ЄДРПОУ 35043320) судові витрати у розмірі 3 091, 10 ( три тисячі дев`яносто одна гривня 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев