Ухвала

від 08.09.2020 по справі 200/7600/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 вересня 2020 р. Справа №200/7600/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) до Бахмутського районного державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, 33, код ЄДРПОУ 04052896), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВІНВЕСТГРУП (місцезнаходження: 51933, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 7а-а, код ЄДРПОУ 39565567) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі за текстом - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутського районного державної адміністрації Донецької області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВІНВЕСТГРУП про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Як вбачається з заявленого адміністративного позову, його предметом заявленого адміністративного позову є скасування державної реєстрації припинення юридичної особи.

27 серпня 2020 року представник третьої особи звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі № 200/7600/20-а у зв`язку із неналежністю розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, та розглянувши клопотання представника ТОВ КИЇВІНВЕСТГРУП , суд виходить з наступного.

Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а), від 04 червня 2019 (справа № 826/4204/18), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17.

Так, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та/або мають майновий характер чи пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Такий же правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року по справі № 826/2419/16.

Зі змісту позовних вимог та обставин, яким позивач їх обґрунтовує, вбачається, що звернення останньої до суду спрямоване не стільки на оскарження дій відповідача про вчинення запису щодо припинення юридичної особи, як на створення передумов для відміни реєстрації припинення юридичної особи та подальшого задоволення його вимог такою особою в межах процедури примусового виконання судових рішень. Тобто, у даній спірній ситуації проявляється якраз майновий (матеріальний) інтерес позивача щодо відновлення порушених прав припиненою особою.

Із цього приводу суд враховує, що відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено спростовувану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. В той же час, якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема щодо виплати грошових сум кредиторам юридичної особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення, а також припинення права на задоволення вимог кредитора. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили (пункт 2 частини першої статті 25 цього ж Закону).

Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок із цього питання викладений у постановах Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у справі № 825/529/16, від 31 липня 2019 року у справі № 805/3182/16-а, від 5 грудня 2019 року у справі № 821/3569/14, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/8244/17.

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору, тобто існує прогалина процесуального закону.

Така прогалина заповнена правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 20.09.2018 року (справа № 813/6286/15) шляхом застосування аналогії закону. Велика Палата Верховного Суду у тій справі виходила із того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При цьому, згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки спірні правовідносини у межах даної справи були найбільш наближеними до правовідносин, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що питання щодо підсудності спору щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи майже за ідентичних обставин, які мають місце у даній справі, було предметом дослідження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 821/3569/14, по якій 05.12.2019 року Судом ухвалено постанову.

Так, у відповідній справі № 821/3569/14, рішення в якій переглядав Верховний Суд, позивач, як фізична особа, звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій реєстраційної служби щодо внесення до ЄДР реєстраційного запису про припинення юридичної особи та відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, з підстав порушення з боку відповідача вимог Закону № 755-IV, що спричинило порушення його трудових прав щодо отримання заробітної плати, щорічної грошової винагороди, щорічної матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

При цьому, Верховний Суд у зазначеній справі дійшов однозначного висновку, із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 20.09.2018 року (справа № 813/6286/15), про неналежність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства та роз`яснив позивачу його право на звернення до суду з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики. Згідно ч. 1 ст. 36 вказаного Закону, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Як зазначено у ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, застосування зазначених вище правових висновків Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах є обов`язковим при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що даний спір, не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.

Беручи до уваги наведене, враховуючи характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, зважаючи на те, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а випливає з цивільних правовідносин, то цей спір має приватно - правовий, а не публічний характер, тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а отже провадження у справі № 200/7600/20-а підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВІНВЕСТГРУП - задовольнити.

Закрити провадження у справі за адміністративним Головного управління ДПС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) до Бахмутського районного державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, 33, код ЄДРПОУ 04052896), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВІНВЕСТГРУП (місцезнаходження: 51933, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 7а-а, код ЄДРПОУ 39565567) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.М. Тарасенко