Рішення

від 02.09.2020 по справі 360/2546/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2546/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

представника позивача: Біріної К.Ю.

представників відповідача: Савенко Ю.Ю., Лєонової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільська швейна фабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ЛОВФСЗІ, позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільська швейна фабрика" (далі - ТОВ "СШФ", відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільська швейна фабрика" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2019 рік у сумі 60936,36 гривень та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року у розмірі 926,44 гривень.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для органЬації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України , відповідач, починаючи з 2016 року припинив подавати звітність за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів .

Позивач, 07.04.2020 направив до ГУ ДПС у Луганській області запит за № 357/03-10 щодо отримання інформації про середньооблікову кількість штатних працівників відповідача, в тому числі осіб з інвалідністю за 2017-2019 роки. 21 травня 2020 року на адресу позивача надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2019 рік складає 33 особи, а середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю - 0 осіб.

22 травня 2020 року на адресу відповідача позивачем було надіслано лист № 572/02-10, в якому зазначено про необхідність надання звітності за формою № 10-ПІ.

05 червня 2020 року від відповідача на адресу позивача надійшов Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік. У цьому звіті, враховуючи інформацію отриману від ГУ ДПС у Луганській області, відповідачем зазначена недостовірна інформація, а саме у рядку 02 Звіту № 10-ПІ за 2019 рік зазначено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - у кількості 1 особи, у зв`язку з чим виникла розбіжність у показниках, яка привела до приховування адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році. До звіту за формою № 10-ПІ за 2019 рік, відповідач додав лист, яким повідомив, підприємство регулярно подавало звітність за формою № 3-ПН до Старобільського районного центру зайнятості. 09.06.2020 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про помилку у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік.

На дату звернення до суду з цим позовом відповідач виправлений Звіт за формою № 10-ПІ не надав, але надіслав лист, в якому зазначає, що не вбачає за можливе виправити розбіжність у показниках звітності.

09.06.2020 позивач направив запит до Старобільського районного центру зайнятості населення щодо отримання інформації відносно подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН (копія запиту додається). 18 червня 2020 року на адресу позивача надійшла відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач протягом 2017, 2018, 2019 років не подавав до служби зайнятості відомості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, тому особи з інвалідністю на підприємство не направлялися з метою працевлаштування.

Враховуючи інформацію , яку позивач отримав від ГУ ДПС у Луганській області, а також показники зазначені відповідачем у звіті за формою № 10-ПІ за 2019 рік та які необхідні для обрахування адміністративно-господарської санкції за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, нарахована адміністративно-господарська санкція у розм ірі 60936,36 грн.. яку відповідач, враховуючи норму частини 4 ст. 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.

Відповідач не виконав заходів щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільська швейна фабрика" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування оеіб з інвалідністю у 2019 році 60936,36 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, яка нарахована за період з 16 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року у розмірі 926,44 грн.

20.07.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки протягом 2019 року до центру зайнятості подавалися звіти форми № 3-ПН, також належним чином виконано вимоги чинного законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю (а.с. 51-60).

27.07.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а. с. 138-143).

Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії: ухвалою суду від 07.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 43-44).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просила задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог, надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у відзиву на позов та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами те, що ТОВ "Старобільська швейна фабрика" протягом 2019 року надало до Старобільського районного центру занятості звіти форми № 3-ПН "Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю у травні, липні, вересні, листопаді (а. с. 157-166).

Наказом по ТОВ "Старобільська швейна фабрика" від 09.06.2017 № 53/2 виділено (створено) два робочих місця для інвалідів - швачки (а.с. 66).

На підприємстві відповідача середня облікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році складала 33 працівників, що підтверджується штатним розписом ТОВ " Старобільська швейна фабрика " та відповіддю Головного управління ДПС у Луганській області від 18.05ю2020 № 3447/10/12-32-55-06 (а.с. 32, 67).

Позивачем на адресу ТОВ "Старобільська швейна фабрика" направлено листа від 22.05.2020 № 572/02-10 з проханням надати звіт № 10-ПІ за 2018 та 2019 роки (а.с.33).

Відповідач листом від 01.06.2020 № 14/20 проінформувало позивача про подання звітів № 10-ПІ та видання наказу № 53/2 від 09.06.2017 про створення робочих місць для інвалідів (а.с.34).

Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік подано відповідачем 01.06.2020 (а.с. 136).

У звіті ТОВ "Старобільська швейна фабрика" зазначила середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу - 33 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України - 1 особа.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про помилку у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік (а.с.36).

Позивачем 09.06.2020 за вихідним номером 667/05-14 на адресу Старобільського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ТОВ "Старобільська швейна фабрика" до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ТОВ "Старобільська швейна фабрика" замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (а. с. 37).

Листом від 18.06.2020 за вихідним номером 648/04-20 Старобільським районним центром зайнятості повідомлено, що ТОВ "Старобільська швейна фабрика" протягом 2017, 2018, 2019 року відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю не подавалися (а. с. 38).

ТОВ Старобільська швейна фабрика позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції за 2019 рік у розмірі 60936,36 грн та за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню у розмірі 926,44 гривень, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (а. с. 39).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, подання до центів зайнятості форми № 3-ПН зумовлено відкриттям вакансії. Така звітність не повинна подаватися щомісячно з разі відсутності попиту на робочу силу.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Пунктом 3 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 року № 70 (далі - Порядок № 70), встановлено, що виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний період також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов:

загальна чисельність працевлаштованих з урахуванням вимог пункту 2 цього Порядку осіб з інвалідністю на підприємствах, що входять до складу господарського об`єднання, є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств;

кількість працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що перевищує 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу господарського об`єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного господарського об`єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць;

розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке не входить до складу господарського об`єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що становить не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці осіб з інвалідністю на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких таке місце роботи є основним (п. 2 Порядку № 70).

Відповідно до п. 4 Порядку № 70 розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, та господарським об`єднанням, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

У разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду протягом десяти календарних днів після виявлення розбіжностей повідомляє письмово підприємство, установу, організацію, фізичну особу, яка використовує найману працю, та господарське об`єднання, до складу якого входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, територіальний орган Держпраці, про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

Таким чином, відділення Фонду у разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, повідомляє підприємство та територіальний орган Держпраці, про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

Крім того, суд зазначає, що постановою КМУ від 05.06.2019 внесені зміни до постанови КМУ від 31.01. 2007 № 70.

Так, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі - Порядок перевірок), викладений у новій редакції.

Відповідно до п.1 Порядку перевірок цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, ії територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон).

Пунктом 2 Порядку перевірок визначено, що предметом проведення перевірки є:

реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду);

подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 15 Порядку перевірок за результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінекономіки.

Посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, зазначають в акті перевірки інформацію про стан дотримання суб`єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.

Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.

З аналізу зазначених норм вбачається, що саме на Держпрацю законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 16 Порядку перевірок у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку перевірок визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

З огляду на п. 4 Порядку № 70 та п. 17 Порядку перевірок, суд дійшов висновку, що до обов`язків відділення Фонду у разі виявлення розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, входить повідомлення підприємства та територіального органу Держпраці, про не зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період, у а органу Держпраці на підставі такого повідомлення виникає обов`язок перевірки виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідність, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 31.01. 2007 № 70, визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п. 4 цього Порядку порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.

Судом встановлено, що ТОВ "Старобільська швейна фабрика" подавало у 2019 році до Старобільського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

На підтвердження виділення (створення) робочих місць для осіб з інвалідністю відповідачем до матеріалів справи надано наказ від 09.06.2017 № 53/2 (арк. спр. 65).

В свою чергу, позивач в порушення вимог п. 4 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не повідомило ані відповідача, ані орган Держпраці про наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, яке є підставою для перевірки органом Держпраці виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за наслідками якої складається акт та який в свою чергу буде підставою для нарахування та сплату суб`єктом господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено не виконання ТОВ Старобільська швейна фабрика нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме лист Фонду про наявність розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, акті перевірки органу Держпраці щодо не виконання ТОВ Старобільська швейна фабрика нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільська швейна фабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Ірметова