Постанова

від 07.09.2020 по справі 640/1419/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1419/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`єр" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`єр" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2018 № 0013581401, №0013591401, №0013601401, №0013611401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 21.05.2018 № 919/26-І5-14-01-02, № 920/26-15-14-Ш-02, № 787/26-15-42-08, № 2939/26-15-14-09, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері видобування та переробки природних ресурсів, радником податкової та митної справи 3 рангу управління аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДФС у м. Києві, Смілянець С.В., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері видобування та переробки природних ресурсів, радником податкової та митної справи 3 рангу управління аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДФС у м. Києві Скорич А.В., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок юридичних осіб з податку на майно, доходів з фізичних осіб та сплати єдиного внеску, радником податкової та митної справи 3 рангу управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників ГУ ДФС у м. Києві Куцак Л.О., головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями, Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу Волинцем О.Я. , відповідно до вимог ст. 20,77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за квартал 2018 року та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2018 № 8031 розпочата перевірка з 21.05.2018 та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2017 №8812, щодо перенесення термінів перевірки, поновлена з 20.08.2018 планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер`ер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 1.12.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Під час проведення перевірки, позивач листами від 18.05.2018, від 28.05.2018, від 31.08.2018 повідомляв контролюючий орган про неможливість надання первинних фінансових документів з підстав їх вилучення правоохоронними органами в рамках кримінального провадження.

За результатами планової виїзної документальної перевірки, посадовими особами контролюючого органу було складено акт документальної виїзної перевірки №591/26-15-14-01-02/31059363 від 14.09.2018, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України в частині ненадання ТОВ "Електроінтер`єр" контролюючим органам оригіналів документів, чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

- пп.44.1, пп. 44.2, п.44.6-5т,44, пп.134,1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 302 591 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 1 215 823 грн., за 2016 рік в сумі 3 076 710 грн., за 2017 рік в сумі 2 010 058 грн.

- п.44.3, п.44,4 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, ст. 1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 684 641 грн., в тому числі за серпень 2015 року - 82829 грн.; вересень 2015 року - 132037 грн.; жовтень 2015 року - 67078 грн.; листопад 2015 року - 197 933 грн.; грудень 2015 року -277 885 грн.; січень 2016 року - 103143 грн.; лютий 2016 року - 248751 грн.; березень 2016 року - 309992 грн.; квітень 2016 року - 241382 грн.; травень 2016 року - 183236 грн.; червень 2016 року - 78116 грн.; липень 2016 року - 167165 грн.; серпень 2016 року - 215453 грн.; вересень 2016 року - 414590 грн.; жовтень 2016 року - 287200 грн.; листопад 2016 року - 505202 грн.; грудень 2016 року - 364636 грн., січень 2017 року - 464531 грн.; лютий 2017 року - 613185 гри.; березень 2017 року - 522398 грн.; квітень 2017 року - 58133 грн.; вересень 2017 року - 149766 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) за грудень 2017 року на суму 75033 грн.

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на адресу контрагентів - покупців, зареєстровано податкові накладні з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підставі акту про планову виїзну документальну перевірку №591/26-15-14-01-02/31059363 від 14.09.2018 податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0013581401 від 24.10.2018 з податку на прибуток на суму 6 302 591 грн. та штрафних санкцій на суму 2 543 384 грн.; № 0013591401 від 24.10.2018 з податку на додану вартість: 5 469 775 грн. та штрафних санкцій на 2 734 888 грн., №0013601401 від 24.10.2018, згідно якого зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість на 75 033 грн., № 0013611401 від 24.10.2018, яким був визначений адміністративний штраф у розмірі 510 грн.

Вважаючи вказані повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.12.2018 №4105016/99-99-11-04-01-25 залишено скаргу ТОВ "Електроінтер`єр" без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Абзацом першим пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до вимог ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). (п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України).

Таким чином, контролюючий орган вправі запитувати та досліджувати у ході перевірки документи, що стосуються предмету перевірки, у тому числі й ті, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим слідчим в ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ОВПП ДФС України майором податкової міліції Кравченко І.В. та прокурором відділу Генеральної прокуратури України Яцининим В.В. проводилось розслідування у кримінальному провадженні № 32016100110000124 зареєстрованому у ЄДРДР 26.04.2016 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

На підставі ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 761/10567/17, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 р. у справі № 761/10568/17, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2017 р. у справі № 761/10565/17, уповноваженими особами слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДВС України було проведено обшуки та вилучено майно, первинні бухгалтерські документи, зокрема: печатки і штампи суб`єктів господарювання, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі та виконаних робіт, договори, угоди, специфікації, сертифікати якості та відповідності товару, інших документів, що стосуються придбання товару, книг ліку договорів, касові ордери, банківські платіжні документи, податкова звітність, регістри аналітичного синтетичного бухгалтерського та податкового обліку, книги Головної, книг обліку продажу та придбання (реєстрів податкових накладних продажу і придбання), трудових (тимчасових) договорів, довіреностей, товарно-транспортних накладних, інших товарно-супровідних документів, документів, що засвідчують якість, відповідність та походження товару, документів на оплату транспортних послуг, комп`ютерна техніка за допомогою якої виготовлялися та на якій зберігаються вказані документи, флеш-накопичувачі інформації, диски та інші магнітні носії інформації на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, документи складського обліку, накази про призначення, звільнення та штатний розпис співробітників.

У зв`язку з цим, позивачем були вжиті заходи щодо повернення втраченої документації, що також підтверджується наявними у справі запитами, зокрема: вимога до повернення вилучених документів ОВПП ДФС України майора податкової міліції; запит до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та доказ його направлення; лист про відновлення документів до ТОВ "ФОРТОКС"; лист про відновлення документів до ТОВ "ТК ВІЗАРД"; лист про відновлення документів до ТОВ "СТАРТ1НВЕСТ ГРУП"; лист про відновлення документів ТОВ "НІЗАН ТРЕЙД"; лист про відновлення документів до ТОВ "СИСТМ"; лист про відновлення документів до ТОВ "ЗІРКА ОДЕСИ"; лист про відновлення документів ТОВ "ПТК "МАТЕРИК"; лист про відновлення до ТОВ "ЛАРС ТОРГ"; лист про відновлення документів до ТОВ "САГРО-БУД"; лист про відновлення документів до ТОВ "ЛАРКОМ ГРУП"; лист про відновлення документів до ТОВ "ТАHOC ГРУП"; лист про відновлення документів до ТОВ "АГРОФЛЕКСГРУП 2015"; лист про відновлення документів до ТОВ "АГРОФЛЕКСГРУП 2015"; лист про відновлення документів до ТОВ "ВАЛЕОН 2015"; лист про відновлення документів до ТОВ "НЕПТУН ЛД"; лист про відновлення документів до ТОВ "АКЕР ЛТД"; лист про відновлення документів ТОВ "АМІГОІНВЕСТ"; лист про відновлення документів адресований ТОВ "САЛТОР ЛІМІТЕД"; лист про відновлення документів адресований до ТОВ "КЛО 2"; лист про відновлення документів до ТОВ "ТОКОЛ"; лист про відновлення документів до ТОВ "ЕКОГІРОМ ЛІМІТЕД".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, представник позивача звертався до правоохоронних органів із запитом про повернення вилучених у рамках кримінального провадження №32016100110000124 фінансово-господарських документів.

Листом від 10.09.2018 №703/14/28-10-23-02 Слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України було повідомлено, що у вказаному кримінальному провадженні досі триває досудове розслідування, у зв`язку з чим, повернення документів не є можливим.

Отже, судом встановлено, що відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, що підтверджується протоколами обшуку, копії яких містяться у матеріалах даної справи, крім того, про вказані обставини позивач неодноразово письмово повідомляв контролюючий орган під час проведення перевірки.

Так, згідно вимог п. 9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Водночас, як зазначив позивач та не спростував відповідач, останнім, у порушення вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового Кодексу України не було вжито жодних передбачених законодавством заходів для одержання вилучених у позивача документів; строк перевірки для одержання відповідних документів відповідачем не переносився та без дослідження жодного документа відповідач дійшов до висновку про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між позивачем і його контрагентами у період, охоплений перевіркою.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі № 2340/4818/18.

Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

У свою чергу висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, а відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп.134,1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, ст. І, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI є передчасними, прийнятими без попереднього дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати у відповідності до вимог п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 14.11.2019 у справі № 826/24488/15 та від 09.04.2019 у справі №826/11021/15.

Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 із змінами (далі - наказ №22), За рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу.

Такий наказ видається на підставі складеного посадовими особами органу ДФС акта довільної форми, в якому зафіксовано документально підтверджені факти, що призвели до неможливості проведення перевірки у терміни, вказані у направленні та наказі.

При цьому орган ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує оформлення документів та вжиття заходів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.7 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій.

Згідно п. 1.2.7 наказу №22 у разі якщо після видання наказу про проведення перевірки платника податків виникли або виявлені обставини, які унеможливлюють її проведення на підставі цього наказу, керівником структурного підрозділу, що повинен здійснювати (очолювати) таку перевірку, готується доповідна (службова) записка на ім`я керівника (заступника керівника, уповноваженої особи) органу ДФС, який видавав цей наказ, з наведенням обставин, що унеможливлюють його реалізацію та проведення перевірки. У цьому випадку на підставі зазначеної доповідної записки видається відповідний наказ про скасування наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований.

Враховуючи викладене, контролюючий орган не був позбавлений можливості видати наказ про проведення нової перевірки з одних і тих самих підстав (в даному разі виконання плану-графіку), лише за виключної умови - скасування попереднього наказу на проведення перевірки, як такого, що не реалізований. У свою чергу, відповідачем не було видано наказ про скасування наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований, що у свою чергу свідчить про протиправність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень -рішень.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення Москаль проти Польщі ).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та у справах Ґаші проти Хорватії Трґо проти Хорватії ).

На думку колегії суддів, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури та, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя В.В.Файдюк