Ухвала

від 07.09.2020 по справі 2а-7198/10/1070

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-7198/10/1070

УХВАЛА

07 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. перевіривши апеляційну скаргу приватного підприємства Білоцерківагробуд на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області до приватного підприємства Білоцерківагробуд про припинення юридичної особи,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку.

Зазначена ухвала отримана скаржником 30 червня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

До апеляційної скарги було додано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, мотивоване тим, що повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року про відкриття провадження у справі, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 24) не є належним доказом повідомлення особи про розгляд справи, оскільки немає підпису директора приватного підприємства Білоцерківагробуд та в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення 01 жовтня 2010 року, а саме постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року, яке підписане директором ОСОБА_1 , однак, останній в даний період перебував на стаціонарному лікуванні та не міг отримати рішення.

На виконання вимог ухвали суду скаржником подано заяву про поновлення строків на звернення з апеляційною скаргою, мотивовану тим, що суди не повинні проявляти надмірного формалізму, перевіряючи дотримання учасником справи тих чи інших формальних вимог процесуального закону, при цьому апелянт не отримував від позивача та суду першої інстанції позовної заяви з додатками, процесуальних документів, що унеможливило прийняття участі у справі з метою захисту своїх прав, а про існування даної судової справи відповідач дізнався лише в травні 2020 року.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Апелянт посилається на його необізнаність про наявність даної справи, не отримання позовної заяви, процесуальних рішень та судового рішення у справі, що позбавило його права на подання відзиву та на доведення власної позиції в суді.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява разом із додатками була направлена позивачем на адресу ПП Білоцерківагробуд 11 серпня 2010 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку УДППЗ Укрпошта (а.с.19), що відповідає вимогам процесуального законодавства, яке було чинне на момент звернення до суду першої інстанції з даним позовом.

Копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2010 року про відкриття провадження у справі була направлено на поштову адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак конверт повернувся до суду не врученим із довідкою ВПЗ ф.20 за закінченням терміну зберігання (а.с.23).

В силу ч.11 ст.35 КАС України (в редакції, що була чинною станом на серпень 2010 року) У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ст. 167 КАС України (в редакції на момент ухвалення постанови судом першої інстанції) особам, які брали участь у справі, але не були у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.

Судове рішення вважаться врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, за адресою місцезнаходження (місце проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановлено законом порядку.

Також колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28), відповідно до якого рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року було вручене 01 жовтня 2010 року уповноваженій особі ПП Білоцерківагробуд - Повшедному.

Колегія суддів критично ставиться до твердження скаржника, що директор ПП Білоцерківагробуд - ОСОБА_1 фізично не міг отримати поштове відправлення із судовим рішенням 01 жовтня 2010 року, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні.

У наданій до суду виписці з медичної картки хворого від 22 травня 2020 року вбачається, що датою захворювання ОСОБА_1 по амбулаторії визначено 28 вересня 2010 року та датою його вибуття визначено 08 жовтня 2010 року, однак зазначена виписка не містить інформації про направлення його на стаціонар та надходження останнього до стаціонару, внаслідок чого наведена виписка не є належним та допустимим доказом перебування директора ПП Білоцерківагробуд - ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період з 28 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року та неможливість отримання ним поштового відправлення із судовим рішенням.

Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що приватне підприємство Білоцерківагробуд перебуває в стані припинення з 09 жовтня 2014 року із зазначенням підстави - за судовим рішенням від 23 вересня 2010 року у справі 2а-7198/10/1070.

Тобто, інформація про перебування ПП Білоцерківагробуд з 09 жовтня 2014 року в стані припинення за судовим рішенням належним чином була відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В той же час, на адвокатський запит представника ПП Білоцерківагробуд від 08 травня 2020 року №16/20 Відділом державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області надано відповідь від 15 травня 2020 року №199, в якій зазначено, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції надсилала поштове відправлення про внесення запису до ЄДР про призначення голови комісії з припинення ПП Білоцерківагробуд .

Наведені обставини у повному обсязі спростовують посилання апелянта на ту обставину, що до середини травня 2020 року він не був обізнаний про подання позовної заяви, відкриття провадження в адміністративній справі, про ухвалення судом рішення по суті позовних вимог та про перебування ПП Білоцерківагробуд у стані припинення з 09 жовтня 2014 року.

При цьому, на думку суду скаржник намагається створити штучні умови з метою поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, з моменту ухвалення якого пройшло 10 років, що має наслідком порушення принципу правової визначеності який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантований Конвенцією.

Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини розуміє таке його використання, що спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, що суперечить принципу правової визначеності. Суд вказав, що існує велика кількість змішування таких категорій як зловживання процесуальним правом і реалізація процесуальних прав . У ряді випадків ЄСПЛ наголосив, що подання суду завідомо безпідставних позовів, оскарження судових рішень при повному усвідомленні їх правильності, порушення перед судом безцільних клопотань лише для затягування процесу, є зловживанням правом.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Мушта проти України (заява №8863/06) зазначив, що за виключенням екстраординарних випадків, заява може бути відхилена у зв`язку із зловживанням, якщо її свідомо обґрунтовано неправдивими фактами (рішення у справі Варбанов проти Болгарії (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) та підкреслив, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями .

Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст.186 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови судом першої інстанції) Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 23 вересня 2010 року та його копію отримано відповідачем 01 жовтня 2010 року (а.с.28), а з даною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 26 травня 2020 року, згідно зі штампом ВПЗ на конверті, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення процесуальних строків строків.

Крім того, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни до п.3 р.VI Прикінцеві положення КАС України, чинна редакція якої передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

В той же час, клопотання скаржника не обумовлене обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а строк для подання апеляційної скарги сплинув задовго до впровадження карантинних заходів на території України, а тому зазначені положення не підлягають застосуванню судом.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням положень п.3 р.VI Прикінцеві положення КАС України та п.2 р.ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , сплинув 06 серпня 2020 року.

У встановлений судом і законодавством строк та в період до 07 вересня 2020 року вимоги ухвали суду в частині наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір у разі відмови у відкритті апеляційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.169, 299 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотань приватного підприємства Білоцерківагробуд про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства Білоцерківагробуд на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області до приватного підприємства Білоцерківагробуд про припинення юридичної особи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма