Рішення

від 07.09.2020 по справі 414/1561/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1561/20

Провадження № 2/414/353/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Шахта імені Г.Г. Капустіна Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 13 серпня 2020 року звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що з 2012 року він працював у відповідача, а 28 листопада 2018 року його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію. На час звільнення утворилася заборгованість по зарплаті у розмірі 10 264 грн., яка не сплачена. Тому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 11 серпня 2020 року у розмірі 198 298 грн. 17 коп.

Позивач у судове засідання не з`явився, у заяві на ім`я суду просить справу розглянути за його відсутністю, свої вимоги підтримує.

Представник відповідача в особі директора шахти М. Малини у своєму клопотанні просить справу розглянути за його відсутністю, відзив на позовну заяву як і жодного доказу до суду не надав.

Тому суд відповідно до вимог ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України вирішив справу розглянути за відсутності сторін та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення роботодавцем законодавства про працю працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц.

Згідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 цього Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.ст 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-79 цього Кодексу доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що також відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13. Цю позицію також підтримав Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня .2014 року у справі № 6-144цс1.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки проводиться на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Докази, які надані суду, свідчать про наступне.

Згідно наказів (а.с.8зв, а.с.9), трудової книжки (а.с.6) ОСОБА_1 з 21 лютого 2012 року працював на різних посадах у відокремленому підрозділі Шахта імені Г.Г. Капустіна ВАТ Лисичанськвугілля / з 06 червня 2012 року ПАТ Лисичанськвугілля /. Наказом № 430к від 29 листопада 2018 року позивача відповідно до ст. 38 КЗпП України з 28 листопада 2018 року звільнено за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію з виплатою вихідної допомоги.

У довідках відокремленого підрозділу Шахта імені Г.Г. Капустіна ПАТ Лисичанськвугілля від 22 липня 2020 року №159 (а.с.7зв.) та від 28 липня 2020 року за № 160 (а.с.8) вказано, що заборгованість по заробітній платі, яка входить до фонду оплати праці відсутня. Є заборгованість із заробітної плати, яка не входить до фонду оплати праці /лікарняні виплати за рахунок підприємства - травень 2016 року у розмірі 815 грн., вересень 2016 року у розмірі 195 грн., грудень 2016 року у розмірі 212 грн., квітень 2017 року у розмірі 412 грн., грудень 2017 року у розмірі 705 грн. та пенсійна допомога за листопад 2018 року у розмірі 7 925 грн. на загальну суму 10 264 грн. Середньоденна заробітна плата позивача за два місяці перед звільненням з урахуванням обов`язкових податків складає 468 грн. 79 коп., а середня заробітна плата за місяць перед звільненням складає: 6 087 грн. 47 коп. + 7 507 грн. 56 коп. = 13 595 грн. 03 коп. : 2 = 6 797 грн. 51 коп.

На час складання позовної заяви 11 серпня 2020 року /згідно з вимогами позивача/ минуло 423 робочих дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 423 дні * 468 грн. 79 коп. = 198 298 грн. 17 коп.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 983 грн. 00 коп./а.с.1/, який необхідно стягнути з відповідача на його користь за правилами ст. 141 ЦПК України.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Шахта імені Г.Г. Капустіна Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта імені Г.Г. Капустіна ПАТ Лисичанськвугілля /юридична адреса: 93191, м. Привілля, м. Лисичанськ Луганської області, код ЄДРПОУ 26349214/ на користь ОСОБА_1 /проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / заборгованість по заробітній платі в розмірі 10 264 (десять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. з урахуванням обов`язкових податків.

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта імені Г.Г. Капустіна ПАТ Лисичанскьвугілля на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки з виплати заробітної плати за період з 29 листопада 2018 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 198 298 (сто дев`яносто вісім тисяч двісті дев`яносто вісім гривень) грн. 17 коп. з урахуванням обов`язкових податків.

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта імені Г.Г. Капустіна ПАТ Лисичанськвугілля на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 983 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах платежів за один місяць у розмірі 6 797 грн. (шість тисяч сімсот дев`яносто сім) 51 коп. з урахуванням обов`язкових податків допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Ковальов