Рішення

від 07.09.2020 по справі 573/1073/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1073/20

Номер провадження 2/573/285/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на нерухоме майно. Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 16 квітня 2009 року визнано спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 відумерлою, а саме будинку АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням вказане майно передано у комунальну власність Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області. В подальшому, Куянівською сільською радою зареєстровано право власності на зазначене майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 червня 2016 року за № 15129920. Рішенням 5 сесії 7 скликання Куянівської сільської ради від 03 червня 2016 року прийнято рішення про продаж на конкурсній основі згідно вимого чинного законодавства комунального майна, відповідно до п. 1 якого вирішено виставити на продаж житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . З метою проведення конкурсу з продажу будинку сільським головою Куянівської сільської ради видано розпорядження про проведення конкурсу по продажу майна, створено конкурсну комісію та призначено дату аукціону - 22 липня 2016 року. За результатами конкурсу 22 липня 2016 року складено протокол засідання конкурсної комісії по продажу комунального майна, згідно якого продано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 за 21 000 грн. Рішенням Куянівської сільської ради від 27 липня 2016 року затверджено протокол засідання конкурсної комісії по продажу комунального майна від 22 липня 2016 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 здійснити оплату державного мита та всіх інших платежів при оформленні договору купівлі-продажу. 26 липня 2016 року позивачем ОСОБА_1 сплачено до бюджету Куянівської сільської ради 20 900 грн., а 100 грн. сплачено 21 липня 2016 року як авансовий внесок (заставу). Проте позивач зазначає, що на даний момент сільська рада не уклала договору купівлі-продажу вказаного майна. При зверненні до приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу щодо посвідчення правочину про придбання будинку було отримано письмове роз`яснення, згідно якого подані документи не відповідають вимогам гл. 8 Порядку вчинення нотаріальних дій та рекомендовано вирішити питання у судовому порядку. Вказує, що юридично не може зареєструвати за собою право власності на належне їй майно через відсутність коштів та правових підстав у сільської ради на укладання договору купівлі-продажу щоб посвідчити правочин у нотаріальному порядку. Оскільки в інший спосіб у нотаріальному порядку позивач не може набути права власності на нерухоме майно, вона звернулась до суду за захистом своїх майнових прав. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

22 червня 2020 року суддею постановлено ухвалу про залишення позову без руху (а. с. 16-17).

Ухвалою від 06 липня 2020 року було відкрито провадження по цивільній справі та призначено її до підготовчого засідання (а. с. 36).

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надавши до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність (а. с. 41 ).

Представник відповідача - Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області у підготовче засідання не з`явився. Сільський голова надіслав письмову заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, позовні вимоги позивача визнають повністю, не заперечують проти його задоволення за обставин, викладених у позовній заяві (а. с. 40).

У зв`язку з неявкою сторін суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення в цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стосовно визнання права власності на житловий будинок, суд враховує слідуюче.

Судом встановлено, що на підставі рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 квітня 2009 року за Куянівською сільською радою визнано право комунальної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 червня 2016 року за № 15129920, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 липня 2016 року № 62459079 (а. с. 6).

Рішенням 5 сесії 7 скликання Куянівської сільської ради від 03 червня 2016 року прийнято рішення про продаж на конкурсній основі згідно вимого чинного законодавства комунального майна, відповідно до п. 1 якого вирішено виставити на продаж житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7).

З метою проведення конкурсу з продажу будинку сільським головою Куянівської сільської ради видано розпорядження № 97 про проведення конкурсу по продажу майна, створено конкурсну комісію та призначено дату аукціону - 22 липня 2016 року (а. с. 8).

За результатами конкурсу 22 липня 2016 року складено протокол засідання конкурсної комісії по продажу комунального майна, згідно якого продано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 за 21 000 грн. (а. с. 9).

Рішенням 7 сесії 7 скликання Куянівської сільської ради від 27 липня 2016 року затверджено протокол засідання конкурсної комісії по продажу комунального майна від 22 липня 2016 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 здійснити оплату державного мита та всіх інших платежів при оформленні договору купівлі-продажу (а. с. 10).

Відповідно до копій квитанцій 21 липня 2016 року ОСОБА_1 сплачено до бюджету Куянівської сільської ради 100 грн. як авансовий внесок (заставу) та 26 липня 2016 року - залишок в сумі 20 900 грн. (а. с. 11).

На підставі технічного паспорту власником житлового будинку АДРЕСА_2 (а. с. 13).

Із висновку про вартість об`єкта оцінки вбачається, що станом на 25 червня 2020 року оціночна вартість об`єкту - житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 53,3 кв.м. становить 37 339 грн. (а. с. 20-33).

З змісту відповіді Куянівської сільської ради на звернення ОСОБА_1 вбачається, що договір купівлі-продажу будинку має бути посвідчений нотаріально, що вимагає розроблення низки документів, зокрема технічного паспорту на житловий будинок. На даний час у сільської ради відсутні кошти та правові підстави для укладання даного правочину (а. с. 35).

Як зазначено в п.1 гл. 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства.

Згідно письмового роз`яснення приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Ясинок Ж.В. від 16 червня 2020 щодо посвідчення правочину та набуття права власності на нерухоме майно, подані документи не відповідають вимогам гл. 8 Порядку вчинення нотаріальних дій та рекомендовано вирішити питання у судовому порядку (а. с. 12).

Зокрема, статтею 650 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Таким актом цивільного законодавства є Закон України № 2163-ХІІ від 04 березня 1992 року Про приватизацію державного майна , який діяв на час спірних правовідносин . Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 3 Закону).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 27 цього Закону при приватизації об`єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ч. 4 цієї статті договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом державній реєстрації. Право власності на об`єкт переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта. У разі якщо об`єктом є нерухоме майно (нерухомість), право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт в установленому законом порядку, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об`єкта.

У відповідності до ст. 224 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Також відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Примірний договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу за конкурсом було затверджено наказом Фонду державного майна України від 22 серпня 2005 року № 2411, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2005 року за № 1045/11325, який діяв на той час.

В свою чергу позивач зверталася до Куянівської сільської ради з проханням укласти з нею договір купівлі-продажу будинку. Проте, на даний момент сільська рада не уклала договору купівлі-продажу вказаного майна через відсутність коштів та правових підстав для укладання вказаного правочину.

Встановлено, що позивач сплатила у повному обсязі кошти за придбання будинку, але не може зареєструвати право власності на нерухоме майно, що позбавляє її можливості реалізовувати право власності у повному обсязі.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з цим моментом пов`язаний перехід до набувача відповідного об`єкта правомочностей, що складають зміст суб`єктивного права власності, права володіння, права користування та права розпорядження.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані в ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Ця норма міжнародної конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

В силу ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК). До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається, із зазначеного вище та досліджених письмових доказів у справі, набути право власності на нерухоме майно та вільно розпоряджатись ним ОСОБА_1 не може у зв`язку з тим, що сільською радою юридично не оформлено договір купівлі-продажу житлового будинку через необхідність оформлення низки документів, зокрема технічного паспорту.

Отже, позивач ОСОБА_1 має право на нерухоме майно, придбане на підставі конкурсу про продаж майна, але не може нотаріально оформити його по причинам, які не залежать від її волі.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку і вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 224, 316, 328, 392, 650, 657 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, Законом України № 2163-ХІІ від 04 березня 1992 року Про приватизацію державного майна , суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Куянівка, вул. Кайдаша, буд. 2 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390038), про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя