Рішення

від 08.09.2020 по справі 573/657/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/657/20

Номер провадження 2/573/218/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт про визнання недійсними договору оренди та додаткової угоди,

в с т а н о в и в :

17 квітня 2020 року ФГ Коваленко Т.М. звернулося до ОСОБА_1 , ТОВ Білопілля Агросвіт з позовом, в якому вказує, що 03 червня 2005 року між ФГ Коваленко Т.М. та ОСОБА_2 строком на 20 років укладеного договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,9725 га з кадастровим номером 5920688200:02:001:0416. Цього ж дня підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, а 22 грудня 2006 року договір зареєстровано в Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК . Умовами договору було встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для змін умов або розірвання договору. 13 лютого 2020 року представник ФГ Коваленко Т.М. звернувся до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку. Однак, 18 лютого 2020 року державний реєстратор відмовив у реєстрації права оренди через те, що право оренди вказаної земельної ділянки вже зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухому майно. У подальшому було встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та 01 липня 2011 року уклав з ТОВ Білопілля Агросвіт договір оренди землі №36с, а 27 червня 2018 року - додаткову угоду до вказаного договору, хоча на той час, як і зараз земельна ділянка перебуває в оренді ФГ Коваленко Т.М. на підставі чинного договору оренди землі від 03 червня 2005 року.

Посилаючись на те, що укладений між відповідачами договір оренди та додаткова угода до нього порушує права ФГ Коваленко Т.М. на користування спірною земельною ділянкою, просить визнати їх недійсними.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2020 року відкрито провадження в справі.

08 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ Білопілля Агросвіт , в якому відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що про існування спірного договору оренди позивач дізнався ще в березні 2014 року.

Представник позивача ФГ Коваленко Т.М. - Ломака Ю.М. у судовому засіданні позов підтримав. Крім того, просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. с. 105, 105а). Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ТОВ Білопілля Агросвіт - Подибайло А.Ю. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Супрунівської сільської ради від 04 травня 1999 року ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 4,09 га, яка складається із земельних ділянок площею 3,97 га та 0,12 га, розташовану на території Супрунівської сільської ради та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 31 травня 1999 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-СМ №027249 (а. с. 9).

03 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ Коваленко Т.М. укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 передала господарству в оренду належну їй на підставі державного акту серії IV-СМ №027249 земельну ділянку площею 3,97 га з кадастровим номером 5920688200:02:001:0416. Договір укладено строком на 20 років по 03 червня 2025 року. Цього ж дня складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 6-8, 10).

Відповідно до п. 40, 43 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

22 грудня 2006 року вказаний договір було зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за №4471 (а. с. 8 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 35).

Як вбачається з копії спадкової справи 28 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Бойко О.І. 28 січня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за №105, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку площею 4,09 га, розташовану на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV-СМ №027249 від 31 травня 1999 року.

Також судом встановлено, що 01 липня 2011 року між ОСОБА_1 , як спадкоємцем ОСОБА_2 , який успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 5920688200:02:001:0416, площею 3,9725 га, і ТОВ Білопілля Агросвіт укладено договір оренди вказаної земельної ділянки №36с строком на 10 років (а. с. 54-58).

27 червня 2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ Білопілля Агросвіт було укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої договір оренди викладено в новій редакції. Строк договору - до 30 червня 2033 року (а. с. 107-110).

Право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Білопілля Агросвіт зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно 24 вересня 2018 року (а. с. 14 зв., 111-112).

18 лютого 2020 року державним реєстром Відділу ЦНАП Миколаївської селищної ради Білопільського району Ярмоленко О.В. за результатами розгляду заяви представника ФГ Коваленко Т.М. від 13 лютого 2020 року прийнято рішення про відмову фермерському господарству в державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:001:0416 у зв`язку із суперечністю заявленого права та права вже зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно (а. с. 13).

21 березня 2014 року ТОВ Білопілля Агросвіт направило голові ФГ Коваленко Т.М. лист, в якому повідомило, що 01 липня 2011 року уклало з ОСОБА_1 договір оренди спірної земельної ділянки, який головою господарства було отримано особисто 16 квітня 2014 року (а. с. 63-66, 67, 68).

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. ст. 18, 20 зазначеного Закону в редакції, яка діяла час укладення договору між ФГ Коваленко Т.М. і ОСОБА_2 , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

У статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На час укладення договору оренди землі між ФГ Коваленко Т.М. та ОСОБА_2 діяли Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, який втратив чинність 05 серпня 2011 року, відповідно до якого забезпечення реєстрації договорів оренди покладалася на відповідні державні органи земельних ресурсів, а також - Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, який втратив чинність з 20 серпня 2012 року.

Таким чином, державна реєстрація договору оренди землі від 22 грудня 2006 року, яка була проведена Білопільським відділом Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , здійснена відповідно до чинного на час її проведення законодавства.

Тобто, вказаний договір оренди землі від 03 червня 2005 року набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме: 22 грудня 2006 року.

Указаний договір не розірваний, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а тому є чинним на даний час.

Смерть орендодавця та перехід права власності до його спадкоємців відповідно до положень вказаного договору не є підставою для його розірвання. Така підстава не зазначена й у статті 31 Закону України Про оренду землі та у статті 141 ЗК України в редакціях, які діяли на час укладення договору, так і зараз.

Разом з тим відповідно до статей 1216 і 1218 ЦК України до спадкоємця перейшло право власності на земельну ділянку, права й обов`язки орендодавця за договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

На даний час державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

У той же час, матеріли справи не містять відомостей про те, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі 01 липня 2011 року та додаткової угоди до нього від 27 червня 2018 року державний реєстратор виконав зазначені вимоги закону та перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Фермерське господарство Коваленко Т.М. хоч і не є стороною договору оренди від 01 липня 2011 року №36с та додаткової угоди до нього від 27 червня 2018 року, але як орендар спірної земельної ділянки, має право на оспорювання цих договорів, оскільки ці правочини порушують його переважне право на використання спірної земельної ділянки. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року в справі №6-605цс16 та в постанові від 23 листопада 2016 року в справі №594/153/16-ц.

Оскільки строк дії договору оренди від 03 червня 2005 року на час укладення спірного договору не припинив своєї дії, у судовому порядку недійсним не визнавався, умови його виконуються сторонами, правові підстави для його припинення відсутні, ОСОБА_1 не мав законних підстав укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншою особою.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №497/954/16-ц.

21 березня 2014 року ТОВ Білопілля Агросвіт направило голові ФГ Коваленко Т.М. рекомендованим повідомленням з описом вкладення листа, в якому повідомило, що 01 липня 2011 року між товариством і ОСОБА_1 , власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , укладено договір оренди землі, який зареєстровано 05 жовтня 2012 року (а. с. 63-68).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на положення ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що позовна давність пропущена без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №575/476/16-ц.

Оскільки про договір оренди від 01 липня 2011 року, укладений між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 , позивач дізнався 16 квітня 2014 року, доказів на підтвердження того, що позовна давність була пропущена з поважної причини, суду надано не було, відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності в спорі, у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним вказаного договору необхідно відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи представника позивача про те, що господарство не отримувало листа від 21 березня 2014 року №241, копія якого є на а. с. 63-66, є безпідставними та спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого лист було отримано особисто ФГ Коваленко Т.М. 16 квітня 2014 року, що працівник поштового зв`язку засвідчив особистим підписом (а. с. 67).

Посилання представника позивача на те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить підпису представника ФГ Коваленко Т.М. , що на його думку свідчить про те, що лист вручено не було, є необґрунтованими, оскільки факт вручення листа засвідчено підписом працівника поштового зв`язку. А як зазначено в самому рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення розпис особисто одержувачем або уповноваженою ним особою вчиняється лише у випадку відправлень з відміткою Вручити особисто , Судова повістка (а. с. 67).

Посилання на те, що з листа від 21 березня 2014 року №241 незрозуміло яку саме земельну ділянку ОСОБА_1 було передано в оренду також є безпідстваними, оскільки у вказаному листі вказано її номер - НОМЕР_1 , який також зазначений і в Державному акті на право приватної власності на землю (а. с. 9, 66).

Причин, з яких позивачем було пропущено строк позовної давності, представником ФГ Коваленко Т.М. наведено не було. Доказів поважності такого пропуску також надано не було.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства в площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц.

Належних і допустимих доказів на підтвердження пропуску строку позовної давності представником позивача суду надано не було.

У той же час, позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі №36с, укладеної 01 липня 2011 року між ТОВ Білопілля Агросвіт та ОСОБА_1 , підлягають задоволенню, оскільки позовна давність пропущена не була, а зазначений договір порушує речове право позивача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам по 1051 грн. судового збору.

Крім того, у позовна заява складається з двох самостійних вимог немайного характеру, а при зверненні до суду ФГ Коваленко Т.М. сплатило лише 2102 грн. судового збору (а. с. 1). У зв`язку з викладеним з позивача на користь держави необхідно стягнути 2102 грн. судового збору, недоплаченого при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна (41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська, код ЄДРПОУ 21119432 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2001 року), Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 10, код ЄДРПОУ 35671804) про визнання недійсними договору оренди та додаткової угоди задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі №36с від 01 липня 2011 року, укладену 27 червня 2018 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт щодо земельної ділянки площею 3,9725 га, з кадастровим номером 5920688200:02:001:0416, розташованої на території Супрунівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, право оренди за якими 24 вересня 2018 року зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 28050389.

В іншій частині позовних вимог відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт на користь Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна по 1051 грн. судового збору з кожного.

Стягнути з Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна на користь держави 2102 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2020 року.

Суддя -