Постанова

від 01.09.2020 по справі 520/2799/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3818/20

Номер справи місцевого суду: 520/2799/17

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства „ПІВНІЧТРАНС", третя особа Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Скайд" про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства „ПІВНІЧТРАНС", третя особа ПАТ „Страхова компанія „Скайд" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 20.01.2016 року між ним та ОСОБА_2 , його автомобіль зазнав механічних ушкоджень, чим йому було завдано матеріальну шкоду у розмірі 32 381,20 грн., яку він просить солідарно стягнути з відповідачів.

Крім того, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів і моральну шкоду у розмірі 15000 грн., яку він зазнав внаслідок неправомірних суспільно-небезпечних дій відповідача ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що в результаті ДТП йому були спричинені моральні та фізичні страждання, погіршився стан здоров`я та психологічний стан, змінилися сімейні плани на майбутнє.

Окрім того, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів збитки, понесені ним через витрати, здійснені з метою відновлення свого порушено права, а саме: 1321,20 грн. за проведення авто-технічної експертизи щодо дослідження обставин ДТП в рамках адміністративної справи; 1200 грн. за проведення експертного дослідження із встановлення розміру матеріальної шкоди; 12 грн. комісію банка під час оплати експертного дослідження із встановлення розміру матеріальної шкоди; 64,80 грн. за надіслання телеграми відповідачу щодо часу проведення огляду автомобіля.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАТ СК Скайд будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 01.09.2020 року на 15-00 г., в судове засідання не з`явилися та явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦП К України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1)неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;4) порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. З цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на те, що ОСОБА_2 та ПАТ Північтранс не є належними відповідачами в даній справі , виходив з того, що:

- ДТП мало місце під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків, тому, відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, саме ПАТ Північтранс несе відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_2 і тому останній не є належним відповідачем за позовними вимогами по даній справі;

- відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування;

- позивач не звертався до страховика ПАТ Північтранс та не отримав відмову страховика у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до ОСОБА_2 та ПАТ Північтранс .

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що:

- 20.01.2016 року о 10 годині 29 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volvo 460 д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Академіка Корольова, та ОСОБА_2 який керував автобусом БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 стали учасниками ДТП. В результаті зіткнення вказаних автомобіля та автобуса, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень;

- ОСОБА_1 є власником автомобіля Volvo 460 д/н НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.08.2007, 30.06.2016 року. (а.с.22, том 1);

- ОСОБА_2 , згідно довідки №244 від 02.10.2017 року, перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ПАТ Північтранс (а.с. 89, том 1). Вказане також підтверджується витягом з наказу ПАТ Північтранс по особовому складу №184К від 01.10.2015 року (а.с.113, том 1);

-згідно з наказом від 29.12.2015 року № 400 ПАТ Північтранс , за автоколоною №7 визначені міські маршрути та закріплено в тому числі і ОСОБА_2 для управління транспортним засобом д/н НОМЕР_1 (а. с. 91-92);

-на момент ДТП ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки щодо ПАТ Північтранс ;

- постановою від 15.12.2016 року по справі №520/1548/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП. Справу про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 20 січня 2016 року, серія АП2 №467871, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем у м. Одесі по вул. Академіка Корольова під час виїзду з острівця безпеки не надав перевагу в русі автобусу під керуванням ОСОБА_2 ,чим порушив вимоги п. 10.2 Правил дорожнього руху . Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом призначено експертизу. У пункті 4 висновку експерта № 2584 від 08.11.2016 року зазначено, що водію автобуса БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 в умовах пригоди необхідно було керуватися вимогами п.п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими перед маневруванням та перестроюванням йому слід було надати дорогу водію автомобіля Volvo 460 д/н НОМЕР_1 . Судом у зазначеній адміністративній справі зроблено висновок, що враховуючи результати висновку експерта, якими встановлено вину водія БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 , в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, на підставі чого справа про адмінправопорушення підлягає закриттю (а. с. 7, том 1);

-відповідно до страхового поліса №АЕ/6994790, власник транспортного засобу БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність в ПАТ СК СКАЙД за шкоду завдану здоров`ю третіх осіб в межах ліміту 100 000,00 грн., за шкоду майну третіх осіб - 50 000 грн. (а. с. 55, том 1);

-витяг з Централізованої бази даних Моторного (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) від 27.05.2017 року містить дані про те, що страховий поліс №АЕ/6994790 щодо транспортного засобу БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 є діючим станом на 20.01.2016 року. У даному витягу також міститься інформація, що страховик ПАТ СК СКАЙД позбавлений права укладати договори страхування з 31.05.2016 року (а. с. 73, том 1);

-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить даних про те, що ПАТ СК СКАЙД перебуває у стані припинення (а. с.167-168, том 1);

-витяг з сайту МТСБУ містить інформацію про те, що МТСБУ розпочинає виплати за зобов`язаннями ПАТ СК СКАЙД . В оголошенні визначено, що документи за зобов`язаннями ПАТ СК СКАЙД приймались до 31 травня 2017 року та визначено умови страхового відшкодування (а. с. 175 том 1);

-листом №9-09/29978 від 21.09.2018 року МТСБУ повідомило суд про відсутність у Централізованій базі даних МТСБУ зареєстрованих ПАТ СК СКАЙД вимог та страхових виплат по страховому випадку, що стався 20.01.2016 року за участі транспортних засобів Volvo 460 д/н НОМЕР_1 та БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 . Також, у даному листі зазначено, що ОСОБА_1 щодо регламентних виплат до МТСБУ не звертався.

Колегія суддів виходить з наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Законом України Про страхування , ЦК України та іншими законодавчими актами.

Відповідно ст.35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону , - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно ст.36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону , - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону , приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону) ; невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс 18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і виплатою у межах ліміту відповідальності страховика на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 20.01.2016 року страховий поліс № АЕ6994790 згідно з яким була застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_2 в ПАТ Страхова компанія Скайд був діючим, але з 31.05.2016 року страхова компанія Скайд , як страховик, позбавлена права укладати договори ОСЦПВВНТЗ (а. с. 169, том 1).

При цьому ПАТ Страхова компанія Скайд на час ухвалення судового рішення та на час розгляду справи в апеляційному порядку в стані припинення не перебувала і не перебуває.

Згідно з п. п. 52.4, 52.5 ст. 52 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності .

В даній справі, потерпілий до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим потерпілим/позивачем по справі.

При цьому слід врахувати той факт, що позивач був визнаний невинним у скоєнні ДТП постановою суду від 15.12.2016 року, а постанова у справі про адміністративне правопорушення у відношенні іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 на час звернення позивача до суду з даним позовом відсутня, як відсутні і взагалі відомості про складення у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за фактом ДТП від 20.01.2016 року і про знаходження відповідної справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 в провадженні суду.

Тобто ймовірність вини ОСОБА_2 у ДТП від 20.01.2016 року з урахуванням наведених обставин підлягає встановленню в межах цивільного законодавства України, зокрема шляхом подання до суду позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в межах якої можливо встановлення вини у ДТП з вирішенням питання про належного відповідача в частині стягнення збитків та моральної шкоди з урахуванням того, що правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок (роботодавець, власник джерела підвищеної небезпеки тощо).

У справі, рішення по якій переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення збитків та моральної шкоди спричинених ДТП, який в подальшому 04.05.2018 року уточнив, заявивши відповідні вимоги до ОСОБА_2 (іншого учасника ДТП, чия вина до звернення до суду з даним позовом не була встановлена в судовому порядку), Публічного акціонерного товариства „ПІВНІЧТРАНС", як роботодавця ОСОБА_2 та залучивши в якості третьої особи без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Скайд", як страховика забезпеченого транспортного засобу, яким 20.01.2016 року під час ДТП керував ОСОБА_2 .

Як вбачається зі змісту статей 33, 36, 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції (ст. 51. 53. 175 ЦПК України в діючий редакції) на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Встановивши, що позивач з об`єктивних причин (доведення власної невинуватості у ДТП) до подання позову до суду не звертався до страховика, який застрахував цивільну відповідальність перед третіми особами водія автобусу БАЗ А.079.14 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю судового рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо вини ОСОБА_2 у цьому ДТП, суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_2 у ДТП з урахуванням заявлених вимог про стягнення збитків, завданих автомобілю позивача внаслідок ДТП у розмірі 32 381,20 грн., з урахуванням ліміту відповідальності страховика майну потерпілого - 50 000 грн. на одну особу, врахувавши, що позивачем не заявлено позовних вимог безпосередньо до страховика, як належного в силу Закону відповідача в межах ліміту відповідальності страховика, який покриває збитки завдані автомобілю потерпілого повністю , дійшов до обґрунтованого та заснованого на законодавстві висновку, про неналежність відповідачів ОСОБА_2 та ПАТ Північтранс і неможливість задоволення вимог про стягнення з них збитків завданих майну (автомобілю) позивача.

Оскільки ОСОБА_1 позовні вимоги до страховика ПАТ Стархова компанія Скайд про стягнення збитків завданих ДТП, не заявлені, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки на стадії апеляційного розгляду справи, підстав для скасування або зміни судового рішення районного суду, не вбачається.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду про відмову позивачеві у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди завданої ДТП, яку позивач обґрунтував душевними стражданнями, яких він зазнав у зв`язку із знищенням чи пошкодженням його майна (автомобілю) внаслідок протиправних дій винної у ДТП особи.

Так, право особи на відшкодування моральної шкоди, перш за все, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62).

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім і чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під час визначення розміру відшкодування суд обов`язково дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 26- 1 цього ж Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і V пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не покладає на страховика обов`язку відшкодування моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням майна третій особі, а будь-яких доказів на підтвердження завдання шкоди здоров`ю внаслідок ДТП позивачем не надано, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про неналежність відповідачів та відсутністю необхідності не надання оцінки цим позовним вимогам по суті з посиланням на не звернення позивача до страховика і відсутністю відмови страховика у виплаті моральної шкоди або з посиланням на не заявлення позивачем вимог про стягнення в судовому порядку моральної шкоди саме зі страховика.

При таких обставинах рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що винною у ДТП від 20.01.2016 року особою є ОСОБА_2 , який перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ Північтранс виконував під час скоєння ДТП трудові обов`язки.

У справах про завдання шкоди обов`язок доведення невинуватості покладається на відповідача (заподіювача шкоди).

Оскільки в матеріалах справи міститься довідка про перебування станом на 20.01.2016 року ОСОБА_2 у трудових відносинах з ПАТ Північтранс , заперечення останнім вказаних обставин обумовлює необхідність доведення своїх заперечень поданням належних і достатніх доказів (графік роботи, подорожній лист з часом виходу на маршрут і часом закінчення зміни тощо).

Проте таких доказів до суду першої інстанції роботодавцем без наведення поважних причин надано не було.

Не надано таких доказів і до відзиву на апеляційну скаргу та взагалі ПАТ Північтранс не ініціювало перед судом апеляційної інстанції питання про необхідність дослідження цих доказів на стадії апеляційного розгляду справи з вказівкою наявності виключних обставин у відповідності до ч.3 ст.367 ЦПК України.

Крім того, слід звернути увагу, що незважаючи на відмову у вимогах позивача з процесуальних підстав через незаявлення позивачем вимог до належного відповідача страховика, суд першої інстанції разом з тим прийшов до висновку про винуватість у ДТП водія ОСОБА_2 та про виконання ним, як працівником ПАТ Північтранс трудових обов`язків під час зіткнення транспортних засобів 20.01.2016 року, однак ОСОБА_2 та ПАТ Північтранс рішення суду з підстав незгоди з мотивуванням висновків суду першої інстанції в цій частині рішення у встановленому порядку не оскаржили.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.І ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду .

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно до статті 1191 ЦК України.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

При таких обставинах відповідальність за моральну шкоду перед потерпілим підлягає покладенню на ПАТ Північтранс .

Позивач оцінив спричинену йому моральну шкоду у 15 000 грн.

Однак, такий розмір моральної шкоди заснований на суб`єктивній оцінці самого позивача, не узгоджується з встановленими у справі обставинами, не є обґрунтованим та належним чином доведеним і по суті є занадто завищеним.

Ухвалюючи власне судове рішення апеляційний суд з урахуванням засад розумності та справедливості, доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. В іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ч.2 п.3 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що даним рішення вимоги позивача задоволено частково, а саме у розмірі 5 000 грн. від заявлених вимог про стягнення моральної шкоди 15 000 грн. (10% від заявленого), з ПАТ Північтранс на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову до районного суду пропорційно задоволеним вимогам із суми судового збору, яка підлягала сплаті у належному розмірі позивачем і була ним у такому розмірі сплачена.

Вимоги заявлені позивачем за майновою шкодою складають 34 979 грн.20 коп. та за моральною шкодою 15 000 грн., а разом 49 979 грн. 20 коп.Тобто обидві вимоги передбачають стягнення грошових коштів і є майновими і тому судовий збір може справлятися виходячи із загального розміру заявлених вимог майнового характеру.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір судовий збір за подання у 2017 році позову майнового характеру складав 1% від ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених на 01.01.2017 року, який становив 1600 грн.

Тому розмір судового збору не перевищував 640 грн. (1600 *0,4) і за подання апеляційної скарги складав 960 грн. (150% * 640).

Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені у розмірі 10% від заявлених вимог з ПАТ Північтранс на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову до районного суду та до апеляційного суду пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 160 грн. (1600*10%).

Судовий збір підлягає поверненню у розмірі надмірно сплаченої суми за клопотанням особи у відповідності до ст. 7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Північтранс", код ЄДРПОУ 05523553, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В решті вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

В іншій частині вимог рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Північтранс", код ЄДРПОУ 05523553, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 160 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 07.09.2020 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова