Постанова

від 02.09.2020 по справі 761/5167/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/5167/19 Головуючий у 1 інстанції: Макаренко І.О.

провадження №22-ц/824/7230/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,

при секретарі Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрига та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Лариси Михайлівни, Кредитної спілки КС Володар , Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрига про застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулась суду із зазначеним позовом, в якому посилалась на те, що 11.04.2013 року між її колишнім чоловіком ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_3 було вчинено недійсний правочин, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., на відчуження майна без її згоди, як дружини.

За результатами незаконних дій була незаконно відчужена квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Незаконність дій приватного нотаріуса КМНО Журавльової Л.М. встановлена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року та недійсність договору про задоволення вимог іпотеко держателя, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , встановлена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року, які залишені без змін судом апеляційної інстанції.

Зазначала, що в результаті незаконних дій нотаріуса вищевказаною квартирою заволоділи спочатку кредитна спілка КС Володар , а після неї і ТОВ Квадрига , яка продовжує утримувати квартиру без належних правових підстав.

В подальшому позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила:

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., про право власності №628269 щодо виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_3 та запис №9377538 щодо виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_2 у ТОВ Квадрига , підставою якого є договір про іпотеку 5951 від 06.08.2013 року від нотаріуса Журавльової Л.М.

Відновити запис, скасований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. в Державному реєстрі речових прав на майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності №625365 з відновленням статусу власника квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 з дати арешту, накладеного на дане майно ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року.

Скасувати записи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. в Державному реєстрі про іпотеку №2026263 від 06.08.2013 року о 16:51:55 год. щодо договору іпотеки (серія та номер 5951), виданого 06.08.2013 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №4785841 від 06.08.2013 року о 17:08:14 год. та про заставну від 06.08.2013 року о 16:51:55, серія № АА000074, запис про відомості про останній індосамент від 26.11.2014 року о 09:59:28 год., дата індосаменту 17.09.2013 року, по якому ТОВ Квадрига стає новим власником застави за договором відступлення права вимоги, серія б/н, виданий 17.09.2013 року, вчинений між кредитною спілкою Володар та ТОВ Квадрига +копія, акт прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги, серія та номер: б/н, виданий 17.09.2013 року, видавник - сторони договору.

Скасувати записи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. в Державному реєстрі про обтяження № 2026799 від 06.08.2013 року за договором іпотеки серія №5951, виданий 06.08.2013 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 4787656 від 06.08.2013 року о 17:49:41 год., укладений між кредитною спілкою Володар (ЄДРПОУ 26476970) та ОСОБА_3 .

Зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , КС Володар , ТзОВ Квадрига повернути приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Журавльовій Л.М. всі правовстановлюючі документи щодо правочинів з квартирою АДРЕСА_2 для анулювання всіх правовстановлюючих документів і скасування нотаріальних дій з ними, вчинених після 08 квітня 2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 27 січня 2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ Квадрига з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Скарга обґрунтована тим, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту права, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилався на те, що суд першої інстанції підійшов однобічно до розгляду справи, відкинувши та не дослідивши ряд доказів, а позивачкою обрано не вірний спосіб захисту цивільного права.

ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ Квадрига та залишити без змін рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27 січня 2020 року. Вказує, що обставини апеляційної скарги свідчать про надмірно формальне застосування правових норм, на які посилається представник ТОВ Квадрига , і вони не забезпечать ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідачів у справі, оскільки позивачка їх не порушувала, а обраний нею спосіб захисту своїх прав є співмірним з основною метою судочинства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2010 року.

19 вересня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , по якому ОСОБА_1 придбав останню в ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що 11 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., без згоди дружини на відчуження майна, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09 листопада 2017 року визнано як незаконними діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. щодо посвідчення правочину: договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №2565.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року залишено без змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. за реєстровим №2565.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року залишено без змін.

Згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України).

Згідно з п.7 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з апеляційних скарг, їх доводи зводяться до того, що позивачкою невірно обраний спосіб захисту, але саме позивачка наділена обранням способу захисту, який вона вважала і вважає ефективним.

Оскільки цим правом наділена позивачка, то колегія суддів вважає, що нею обраний вірний спосіб захисту своїх прав.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційні скарги не містять.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрига залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: