Рішення

від 07.09.2020 по справі 913/375/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м.Харків Справа № 913/375/20

Провадження №34/913/375/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв , м. Черкаси,

до Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області , смт. Біловодськ Біловодського району Луганської області,

про стягнення 94 810 грн. 43 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ у січні-лютому 2020 року в сумі 88 022 грн. 97 коп., пеню в розмірі 4 597 грн. 21 коп., 3% річних в сумі 799 грн. 35 коп. та інфляційні збитки в розмірі 1 391 грн. 73 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2019 між сторонами було укладено Договір С/362-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти газ та оплатити його вартість.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу протягом січня-лютого 2020 року природний газ. В свою чергу, відповідач оплатив поставлений газ лише частково, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість на суму 88 022 грн. 97 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені в зв`язку з розглядом справи, до яких, відповідно до попереднього розрахунку, входять витрати по сплаті судового збору в 2 102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. В зв`язку з чим, позивач просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 справу №913/375/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Вказана ухвала отримана відповідачем 09.07.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте від відповідача відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті в даній справі не надходило.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (постачальник, позивач) та Біловодським професійним аграрним ліцеєм Луганської області (споживач, відповідач) було укладено Договір С/362-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2019 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (а.с. 7-10).

За умовами п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - 34842 куб .м.

Сторони узгодили, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються постачальником та споживачем. Ціна газу становить 6141,67 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 1228,33 грн., всього з ПДВ - 7370,00 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.п. 3.1.-3.3.).

Згідно положень п.п. 3.5., 3.6. Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору становить 256785,54 грн.

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3)

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 09.00 години першого дня місяця до 09.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування бюджетних грошових коштів з казначейського рахунку споживача на розрахунковий рахунок, визначений постачальником з урахуванням вимог чинного законодавства, згідно рахунків постачальника та з урахуванням підписаних актів приймання-передачі природного газу в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до

25 числа місяця, що передує місяцю постачання;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В п. 11.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.03.2019 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони укладали Додаткові угоди до Договору С/362-19 від 18.03.2019, в яких, зокрема, узгоджували умови постачання природного газу, зміну розрахункового рахунку постачальника, ціну 1000 куб. м. природного газу - 9111,00 грн. в т.ч. ПДВ та обсяг природного газу, який постачальник передає споживачу у січні 2020 - 5,6368 тис. куб. м. (а.с. 11-14).

На виконання положень Договору позивач в січні-лютому 2020 року поставив, а відповідач прийняв та спожив природний газ в обсязі 6,5670 тис. м. куб. на загальну суму 59 831 грн. 94 коп. та 8,731 тис. м. куб. на загальну суму 79 548 грн. 14 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №РН-0001523 від 31.01.2020 та №РН-0000635 від 29.02.2020, а також даними з інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо фактичного спожитого відповідачем обсягу природного газу (а.с. 15-16, 18-21).

Однак, як зазначає позивач, відповідач за поставлений та спожитий в січні-лютому 2020 року природний газ розрахувався лише частково на суму 51 357 грн. 11 коп., в зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленого газу в розмірі 88 022 грн. 97 коп.

13.05.2020 позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору С/362-19 від 18.03.2019 з оплати поставленого газу, звернувся до відповідача з вимогою №441/05-04 від 12.05.2020 про сплату заборгованості за поставлений і спожитий ним газ в січні-лютому 2020 року на загальну суму 88 022 грн. 97 коп. (а.с. 22-23).

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати заборгованості за Договором не виконано, позивач звернувся в даним позовом до суду про стягнення основного боргу за поставлений у січні-лютому 2020 року природний газ в сумі 88 022 грн. 97 коп., пені в розмірі 4 597 грн. 21 коп., 3% річних в сумі 799 грн. 35 коп. та інфляційних збитків в розмірі 1 391 грн. 73 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За приписами ч. 2 ст. 13 Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором С/362-19 від 18.03.2019 встановлений строк виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений газ - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання; остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2 Договору).

Таким чином, строк оплати за Договором за поставлений у січні 2020 року природний газ настав 10.02.2020, а за лютий 2020 року - 10.03.2020. У вказані строки відповідач мав оплатити позивачу повну вартість спожитого в січні-лютому 2020 року природного газу в обсязі 6,5670 тис. м. куб. на загальну суму 59 831 грн. 94 коп. та 8,731 тис. м. куб. на загальну суму 79 548 грн. 14 коп.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором строк, відповідачем не сплачено заборгованість за поставлений і спожитий в січні 2020 року природний газ в розмірі 8 474 грн. 83 коп. та в лютому 2020 року в розмірі 79 548 грн. 14 коп., а всього 88 022 грн. 97 коп.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не сплатив повну вартість спожитого газу, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором С/362-19 від 18.03.2019.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 88 022 грн. 97 коп. є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі в розмірі 4 597 грн. 21 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано пеню в розмірі 4 597 грн. 21 коп.

Відповідно до розрахунку позивача нарахування пені здійснено за періоди:

з 11.02.2020 по 10.03.2020 на суму 8 474 грн. 00 коп. в розмірі 152 грн. 81 коп.;

з 11.03.2020 по 26.06.2020 на суму 88 022 грн. 00 коп. в розмірі 4 444 грн. 40 коп.

Суд вважає розрахунок пені, наданий позивачем, обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 597 грн. 21 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 799 грн. 35 коп. та інфляційних збитків в розмірі 1 391 грн. 73 коп. стосовно, яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних в розмірі 799 грн. 35 коп. здійснено за такі періоди:

з 11.02.2020 по 10.03.2020 на суму 8 474 грн. 00 коп. в розмірі 20 грн. 14 коп.;

з 11.03.2020 по 26.06.2020 на суму 88 022 грн. 00 коп. в розмірі 799 грн. 21 коп.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та зробленим у відповідності до норм чинного законодавства, в зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 799 грн. 35 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні збитки в сумі 1 391 грн. 73 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційних збитків в сумі 1 391 грн. 73 коп. здійснено за такі періоди:

за лютий на суму 8 474 грн. 00 коп. в розмірі -25 грн. 42 коп.;

з березня по квітень на суму 88 022 грн. 00 коп. в розмірі 1 417 грн. 15 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим та зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства.

З огляду на вказане, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 391 грн. 73 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором С/362-19 від 18.03.2019 за поставлений природний газ у січні-лютому 2020 року в сумі 88 022 грн. 97 коп., пеня в розмірі 4 597 грн. 21 коп., 3% річних в сумі 799 грн. 35 коп. та інфляційні збитки в розмірі 1 391 грн. 73 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., які позивач просив розподілити, суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату таких витрат. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

З урахуванням того, що документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., позивачем до матеріалів справи надано не було, суд вважає суму таких витрат необґрунтованою та відмовляє у їх відшкодуванні, в зв`язку з недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв задовольнити повністю.

2. Стягнути з Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (92801, Луганська обл., Біловодський р-н, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, буд. 36, ідентифікаційний код 02541071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 137, ідентифікаційний код 36860996) заборгованість в сумі 88 022 грн. 97 коп. , пеню в розмірі 4 597 грн. 21 коп. , 3% річних в сумі 799 грн. 35 коп. , інфляційні збитки в розмірі 1 391 грн. 73 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

3. В задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення підписано господарським судом, у відповідності до положень ч. 4 ст. 240 ГПК України, без його проголошення 07.09.2020.

Суддя А.В. Іванов