Рішення

від 01.09.2020 по справі 572/2359/19

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/2359/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області -

одноособово суддя Березень Ю.В.,

при секретарі Тарасюк О. М.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідачки ОСОБА_3 з позовом, в якому на підставі ст. ст. 386, 391 ЦК України, ст.152 ЗК України просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та розміщеними на ній житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Просив зобов`язати ОСОБА_3 розблокувати проїзд до об`єктів нерухомості шляхом знесення огорожі металевої сітки та воріт з металопрофілю, який зачиняється відповідачкою зсередини, а також заборонити відповідачці у майбутньому блокувати проїзд у будь-який спосіб. Позов обґрунтовував державним актом про право власності на земельну ділянку, витягом про реєстрацію права власності, згідно яких являється власником об`єктів нерухомості а також викопіюванням генерального плану с. Корост та фотознімками огорожі та воріт, які, на думку позивача, самочинно встановлені відповідачкою.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому позовні вимоги підтримали, пояснили, що перешкоди, створені у 2019 році відповідачкою ОСОБА_3 полягають у блокуванні проходу та проїзду до належних йому об`єктів нерухомості будь яким видом транспорту, ОСОБА_3 встановила огорожу та ворота на земельній ділянці, яка належить до земель торговельної зони. Оскільки добровільно відповідачка зносити перешкоди відмовляється, з метою забезпечення порушених прав просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду до участі в справі залучено співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які являються власниками квартир у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 .

Відповідачка ОСОБА_3 , представник відповідачів ОСОБА_4 просили відмовити у задоволенні позову, не заперечували обставин спорудження паркану та воріт на земельній ділянці, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , в якому проживають відповідачі в належних їм на праві приватної власності квартирах, оскільки комісією сільської ради був погоджений відповідний абрис, вони звернулись із заявами про передачу земельної ділянки, призначеної для обслуговування будинку у спільну сумісну власність. ОСОБА_1 облаштував у приміщенні по АДРЕСА_1 магазин, проводить там господарську діяльність, являється депутатом місцевої ради, не набув права заїзду на свою ділянку через територію їхнього двору. Оскільки позивачем позов не доведений, права позивача відповідачами не порушені, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Рівненське ОБТІ № 13617575 підтверджується, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 19 лютого 2007 року.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 270426 від 28 травня 2008 року позивач ОСОБА_1 є одноосібним власником земельної ділянки площею 0,1610 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 5625482800:02:001:0006. Описом меж ділянки встановлено, що межа ділянки від літер А до Б є землями загального користування.

Витягом з державного земельного кадастру НВ 5607496942020 від 19 лютого 2020 року засвідчується, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 5625482800:02:001:0006 площею 0,161 га по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, є будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок складена 12 березня 2008 року, дата державної реєстрації земельної ділянки - 20 травня 2008 року.

Таким чином, щодо належних позивачу об`єктів нерухомості проведена державна реєстрація прав відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями ОСОБА_1 набув 19 лютого 2007 року, а на земельну ділянку, на якій він розташований - 20 травня 2008 року з подальшою зміною її цільового призначення.

Обґрунтовуючи обставини порушення відповідачами його прав, ОСОБА_1 надав суду фототаблиці із зображенням господарських споруд, на яких зображені влаштовані відповідачами перешкоди, що не дають йому можливості користуватись заїздом на його земельну ділянку, а також витяг з генерального плану с. Корост із схематичним зображенням розташування суміжних земельних ділянок.

Довідкою Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області від 16 липня 2019 року з посиланням на комісійний акт Коростської сільської ради № 249 від 18 квітня 2012 року викладені обставини самовільного встановлення ОСОБА_3 без погодження із сільською радою на дорозі, яка межує між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 чотирьох дерев`яних стовпчиків із металевою сіткою, чим унеможливила йому в`їзд.

Письмовою заявою від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Коростської сільської ради про вжиття заходів щодо перешкоджання ОСОБА_3 у вільному доступі до належної йому земельної ділянки шляхом встановлення воріт та огорожі.

Листом від 8 серпня 2019 року № 439 Коростський сільський голова повідомив про комісійне проведення в присутності власників чотирьохквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 розмежування прибудинкової території для обслуговування будинку, відведення дороги для проїзду до прибудинкових територій і земельних ділянок с/г призначення (доданий комісійний акт, затверджений рішенням сільської ради № 249 від 18 квітня 2012 року та копія цього рішення). Встановлені обставини користування ОСОБА_1 дорогою для проїзду, використання позивачем належної йому земельної ділянки не за цільовим призначенням, а житлового будинку під магазин, наявність у нього права безперешкодного під`їзд до будинку з АДРЕСА_2 , самоправного встановлення ОСОБА_3 металевої огорожі на межі проїзду.

Листом від 8 серпня 2019 року № 440 Коростського сільського голови позивача також попереджено про необхідність виготовлення проекту землеустрою та технічного паспорта на магазин, повідомлено про обставини погодження змін до генерального плану с. Корост та віднесення загального в`їзду до багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 до торговельної зони.

Письмовими заявами від 17 липня 2019 року, 23 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 9 вересня 2019 року, 30 вересня 2019 року та 14 січня 2020 року власники квартир по АДРЕСА_2 просили Коростську сільську раду виключити спірний заїзд із земель торговельної зони, заборонити ОСОБА_1 використовувати його, провести перевірку його господарської діяльності та передати їм земельну ділянку у спільну сумісну власність.

Згідно листа Кричильського сільського голови № 208 від 3 березня 2020 року генеральним планом забудови, затвердженим рішенням Коростської сільської ради від 16 березня 2016 року № 72 та планом зонування території с. Корост, затвердженим рішенням Коростської сільської ради від 16 березня 2016 року № 73 спірна земельна ділянка вказана як дорога, що відноситься до торговельної зони.

15 травня 2020 року комісією Кричильської сільської ради було проведено заміри встановлених воріт (довжина 5,7 м) та паркану (довжина 6,2 м), про що складений відповідний письмовий акт та протокол засідання виїзної постійної комісії сільської ради, в яких зазначено, що спірна ділянка дороги визначена як ділянка загального користування, торговельна зона на перспективу, рекомендовано Кричильській сільській раді звернутись до ГУ Держгеокадастру щодо перешкоджання ОСОБА_1 заїзду до своєї земельної ділянки, порушення ОСОБА_7 вимог ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України.

Листом № 532 від 21 липня 2020 року Кричильський сільський голова просив ГУ Держгеокадастру перевірити законність встановлення воріт та паркану та притягнути винних до відповідальності, посилаючись на рішення Коростської сільської ради від 16 березня 2016 року, спірна земельна ділянка комунальної власності визначена як проїзд загального користування, дорога, що відноситься до торговельної зони.

Згідно пунктів 2, 4 Глави 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 основними вважаються будинки, які відповідають цільовому призначенню земельних ділянок, на яких вони розміщені. Господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

Пунктами 1, 3 Глави 3 Розділу ІІ Інструкції № 127 встановлено, що будинки садибного типу, якими являються малоповерхові житлові будинки та домоволодіння, розташовуються на присадибних ділянках у межах садибної забудови населених пунктів; на цих ділянках також розміщуються допоміжні (господарські) будівлі та господарські споруди, включаючи огорожу, ворота та хвіртки.

Главою 2 Розділу V Інструкції № 127 передбачений порядок складання схеми розташування будівель і споруд.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 20 Закону № 858-IV встановлена обов`язковість землеустрою на землях усіх категорій в разі встановлення меж об`єктів землеустрою, надання та відчуження земельних ділянок а також встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути). Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами.

У відповідності до вимог статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, зокрема, щодо відведення земельних ділянок, впорядкування території для містобудівних потреб, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту.

Згідно ст. 50 Закону № 858-IV у разі зміни цільового призначення земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності, розташованих у межах населеного пункту, проводиться за ініціативою власників сільською, селищною, міською радою. Орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Порядок проведення інвентаризації земель встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 476.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи, які не заперечувались сторонами, відповідачами за власний рахунок проведені роботи із облаштування воріт при в`їзді до чотирьохквартирного будинку та встановлення металевої огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 . Правомірність встановлення воріт та огорожі оспорюється власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Разом з тим, обставини порушення його прав відповідачами позивач ОСОБА_1 не довів достатніми доказами.

ОСОБА_1 не надав суду документації щодо проведення обов`язкової інвентаризації на підтвердження обставин відведення земельної ділянки після зміни її цільового призначення а також рішення сільської ради про її затвердження , з якої б можна було дійти висновку про наявність права та порушення його відповідачами. Витягом з державного земельного кадастру НВ 5607496942020 від 19 лютого 2020 року засвідчується, що технічна документація із землеустрою складена 12 березня 2008 року, тобто задовго до моменту зміни цільового призначення ділянки, але навіть цієї документації позивач для огляду не представив.

Також позивачем не надана технічна інвентаризація будинку по АДРЕСА_1 із схематичним розташуванням на належній йому земельній ділянці допоміжних господарських будівель та господарських споруд, - огорожі, воріт, хвірток із технічними характеристиками таких елементів, заїзд до яких міг би блокуватись відповідачами.

З підстав відсутності інвентаризації земель, впорядкування території для містобудівних потреб, невиправдано тривалого періоду (з 9 вересня 2019 року) розгляду заяви про передачу відповідачам земельної ділянки у спільну власність як співвласникам квартир, судом розцінюються як недостатні докази - комісійний акт та витяг з протоколу від 15 травня 2020 року, письмовий лист від 21 липня 2020 року Кричильської сільської ради про віднесення спірної дороги до торговельної зони.

При цьому якщо відповідачі встановили ворота та паркан на землі загального користування (у проїзді), яка згідно п. 4 ст. 83 ЗК України не підлягає приватизації, з позовом до них про захист порушеного права та усунення перешкод мала би звертатись територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 , залишаючись власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, оформив права на землю для обслуговування будівель торгівлі, а отже житловий будинок не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій він розміщений, що свідчить про недобросовісність позивача.

Оскільки надані позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову письмові докази на думку суду є недостатніми на підтвердження заявлених вимог, позов є недоведеним, тому у його задоволенні слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

На підставі викладеного, ст. 20 ЗК України, ст. ст. 319, 321, 381 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 141, 263, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ) про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 7 вересня 2020 року.

Суддя: Березень Ю. В.