ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.09.2020Справа № 910/7673/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом Спільного українсько-канадського підприємства ВЕЗУВІО ЛТД , м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН , м. Київ
про стягнення 7 872,86 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько-канадське підприємство "ВЕЗУВІО ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН" про стягнення 7 872,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за агентським договором № 011219/13 від 01.12.2019 в частині повернення коштів, отриманих за надані посередницькі послуги із реалізації продукції позивача (за вирахуванням комісії банку та агентської винагороди) у розмірі 7 872,86 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
18.06.2020 від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, яку задоволено судом з огляду на дотримання позивачем строків подання доказів та вимог щодо форми та змісту відповідної заяви.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г.
Однак, 30.06.2019 конверт (відправлення №0105473503090) з ухвалою суду від 05.06.2020 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати зобов`язання щодо пересилання поштового відправлення .
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі як на офіційному веб-порталі судової влади України (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz), так і у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
01.12.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН" (далі - відповідач, Агент) та Спільним українсько-канадським підприємством "ВЕЗУВІО ЛТД" (далі - позивач, Принципал) укладено Агентський договір № 011219/13 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Агент зобов`язується за винагороду надати Принципалу послуги в укладені та сприянні угод на реалізацію Клієнтам Продукції Принципала шляхом посередництва від імені , в інтересах, під контролем, за рахунок Принципала (у подальшому - послуги).
Згідно п. 1.2. Договору, послуги Агента надаються за допомогою веб-ресурсу Агента і включають наступні дії: розміщення та оновлення інформації стосовно пропозиції продукції Принципала на веб-ресурсі Агента; приймання замовлень Клієнтів через веб-ресурс Агента; технологічна обробка замовлень Клієнтів та їх передання Принципалу; інформаційно-рекламні послуги щодо Продукції Принципала; Інформаційні послуги в Мережі Інтернет; укладання з клієнтами від імені та за рахунок Принципала договору з Клієнтами у формі публічного договору про реалізацію продукції Принципала; одержання від клієнтів грошових коштів за продукцію та перерахування їх Принципалові в порядку та на умовах передбачених Договором; надання інформації щодо інших послуг з організації обслуговування населення.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що за надані послуги Принципал здійснює оплату винагороди Агенту за кожне замовлення, отримане від Агента і прийняте Принципалом. (Винагорода не сплачується за замовлення , відхилені Принципалом у порядку, встановленому у Правилах). Винагорода встановлюється у розмірі 30% від вартості замовлення Клієнта плюс ПДВ на суму винагороди (на вартість послуг Агента). Винагорода включає в себе всі витрати, які поніс Агент за цим Договором у зв`язку з його виконанням.
Пунктом 4.8 Договору сторони погодили, що Агент зобов`язаний передати Принципалу суму грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, за вирахуванням комісії банку та винагороди Агента, які утримуються у наступні строки: грошові кошти, за замовлення, отримані Принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця; грошові кошти за замовлення, отримані Принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця.
Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих за надані відповідачем послуги із реалізації продукції позивача (за вирахуванням комісії банку та агентської винагороди) за агентським договором № 011219/13 від 01.12.2019 у розмірі 7 872,86 грн.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає таке.
Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що на виконання умов Договору відповідачем у період з грудня 2019 року по березень 2020 року було прийнято через свій веб-ресурс та передано позивачу певну кількість замовлень клієнтів на загальну суму 13 480,00 грн. З урахуванням п. 4.2 Договору, винагорода відповідача за вказаний період становить - 4 852,80 грн. (30% вартості замовлень + ПДВ на цю суму).
Відтак, відповідач зобов`язаний перерахувати позивачеві грошові кошти в розмірі 8 627,20 грн. Проте, відповідачем сплачено лише 1 249,00 грн.
Разом з тим, як зазначає позивач, ним було сплачено відповідачеві винагороду у розмірі 494,64 грн. Відтак, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7 872,86 грн (494,66 грн - кошти, сплачені відповідачеві, як винагорода та 7 378,20 - кошти, із розрахунку проданих товарів клієнтам).
Позивач звертався до відповідача із претензією від 06.05.2020 про сплату заборгованості, проте вказана претензія залишились без відповіді та задоволення.
Судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи будь-яких доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 7 872,86 грн суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 295 Господарського кодексу України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.
Згідно з ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.
Статтею 301 ГК України передбачено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов`язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє. Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.
Пунктом 4.8 Договору сторони встановили й погодили строки розрахунків за Договором, відтак, за висновками суду, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів в розмірі 7 872,86 грн настав.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів виплати позивачу винагороди агента відповідно до умов агентським договором № 011219/13 від 01.12.2019.
За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов договору, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань за № 011219/13 від 01.12.2019, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Спільного українсько-канадського підприємство ВЕЗУВІО ЛТД про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН заборгованості в розмірі 7 872,86 грн підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 102,00 грн за розгляд позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 129 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Спільного українсько-канадського підприємство ВЕЗУВІО ЛТД про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН заборгованості в розмірі 7 872,66 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21Г; ідентифікаційний код 43137727) на користь Спільного українсько-канадського підприємства ВЕЗУВІО ЛТД (01034, м. Київ, вул. Чкалова, буд. 47-В; ідентифікаційний код 14299913) заборгованість за грошовими коштами отриманими від клієнтів в сумі 7 872 (сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 86 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 03.09.2020.
Суддя В.В. Князьков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2020 |
Оприлюднено | 10.09.2020 |
Номер документу | 91401217 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Князьков В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні