Постанова

від 08.09.2020 по справі 922/1568/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. Справа № 922/1568/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників:

позивача - Мирошниченко К.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2538 від 17.01.2019; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1019227 від 07.09.2020,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, (вх. №1793 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 (суддя Жельне С.Ч., повне рішення складено 30.06.2020) у справі № 922/1568/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, с. Мізяки, Харківська область,

до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с. Золочівське, Харківська область,

про стягнення 8 333,57 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/1568/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; код ЄДРПОУ: 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння садивного матеріалу", (адреса: 63030, Харківська обл., Валківський район, с. Золочівське; код ЄДРПОУ ВП: 38104349) на користь Фізичної особи - підприємця Партоли Сергія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) 7 532,00 грн заборгованості за договором, 753,20 грн штрафних санкцій, 22,63 грн інфляційних, 71,00 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору 2 102,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт надання позивачем на користь відповідача послуг за договором № 19.3/30-05/19-ПС від 30.05.2019 та їх вартість підтверджується матеріалами справи (зокрема актом від 30.05.2019) та відповідачем жодним чином не спростовується, спірний договір є дійсним на час розгляду справи та відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні 22,63 грн. та 3% річних 71,00 грн. за прострочення оплати наданих послуг за період прострочення з 01.12.2019 по 24.03.2020 згідно з ч .2 ст. 625 ЦК України як правомірні та обґрунтовані. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 753,00 грн. штрафних санкцій (в. ч. 225,96 грн. пені за 30 днів прострочення та 527,24 грн. штрафу, що дорівнює 7% від суми прострочення).

Відповідач, Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду (у встановлені чинним законодавством строки) з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/1568/20 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:

- у підприємства відповідача відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у т. ч. договір № 19.3/30-05/19-ПС, також Харківській філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладання спірної угоди та відсутні повноваження директора Харківської філії на її підписання;

- відповідачем в господарських справах може бути тільки юридична особа, а не філія.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/1568/20. Встановлено строк позивачу до 11.08.2020 включно, для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

10.08.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, с.Мізяки, Харківська область, (вх. № 7466), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 призначено справу № 922/1568/20 до розгляду на "08" вересня 2020 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін та у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 03.09.2020 на адресу суду від його представника надійшло клопотання (вх. № 8279) про відкладення розгляду справи у зв`язку з розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та запровадженням карантину в країні.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглядаючи заявлене клопотання, судова колегія зазначає, що приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, дотримуючись визначеного ст. 273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, та зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представника апелянта.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2019 між позивачем, як виконавцем, та позивачем, як замовником, укладено договір про виконання робіт та надання сільськогосподарських послуг № 193/30-05/19-ПС, предметом якого є послуги виконавця про дискування, культивацію, посів і коткуванню на Куп`янській СДС, які виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що виконавець виконує роботи з використанням власних паливно-мастильних матеріалів на площі 53,8 га.

Згідно з п. 2.1.-2.2. договору, вартість послуг Виконавця складає: дискування - 4842,00 грн/га, площа 53,8 га; внесення гербіцидів - 2690,00 грн/га, площа 53,8.

Загальна сума цього договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в п. 2.1 цього договору, але не може перевищувати 7 532,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі підписаних актів прийому-передачі наданих послуг. Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Розрахунки можуть також здійснюватися будь-яким іншим способом, який не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 01.12.2019.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору надано відповідачу обумовлені договором послуги на суму 7 532,00грн., про що між сторонами складено та підписано акт виконання робіт за договором № 19.3/30-05/19-ПС від 30.05.2019.

Позивач звернувся із позовом до суду з посиланням на те, що відповідач свої зобов`язання щодо сплати вартості наданих позивачем послуг не виконав.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за договором № 19.3/30-05/19-ПС від 30.05.2019 та їх вартість підтверджується матеріалами справи (зокрема актом від 30.05.2019) та відповідачем жодним чином не спростовується.

Наявність у відповідача перед позивачем боргу в сумі 7 532,00 грн. також підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 30.05.2019 по 24.03.2020 від 24.03.2020.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020, в якій вимагав сплати існуючої заборгованості, проте, вимоги зазначеної претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами договору (п. 2.4.) є таким, що настав.

Також, відповідачем не було надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку укладеного між сторонами даного спору договору №19.3/30-05/19-ПС від 30.05.2019, тобто, спірний договір є дійсним на час розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що директор філії відповідача не мав дозволу на укладення відповідного договору, тобто, директор філії не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Такі посилання відповідача є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Як встановлено судом першої інстанції, сільськогосподарські послуги вказані у договорі, а саме послуги з посіву та внесення гербіцидів 53,8 га проведені виконавцем відповідно до умов договору, акти виконаних робіт на загальну суму 7532,00 гривен від 30 травня 2019 року складені та підписані сторонами, однак замовник не провів розрахунку за виконані роботи.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на теперішній час керівником Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Алексєєнко Д.В. , який і укладав спірний договір.

Посилання апелянта про відсутність оригіналів спірного договору, акту виконаних робіт, актів взаємних розрахунків є не доведеними та не можуть бути взяті судом до уваги.

Стосовно доводів апелянта з приводу того, що відповідачем у даній справі може бути тільки юридична особа, а не філія, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно до ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність" юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Таким чином, у даній справі належним відповідачем є Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Цент сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача 7 532,00 грн боргу підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71,00 грн. 3% річних та 22,63 грн. інфляційних за період прострочення з 01.12.2019 по 24.03.2020 на підставі ст. 625 ЦК України, а також на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, 753,20 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати наданих послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Крім того, згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем з посиланням на вказані положення Закону правомірно нараховано до стягнення з відповідача 753,00 грн. штрафних санкцій (в. ч. 225,96 грн. пені за 30 днів прострочення та 527,24 грн. штрафу, що дорівнює 7% від суми прострочення) за період прострочення з 01.12.2019 по 24.03.2020, тобто в строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

На підставі викладеного, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/1568/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/1568/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/1568/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.09.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота