Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/4678/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/4678/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Східгазбуд"

про стягнення 2205120,38 грн.

за участі представників:

від позивача: Дем`яненко О.І., адвокат,

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Східгазбуд" про стягнення за договором підряду від 25.03.2019 № 1078-ВС, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 2137707,75 грн. боргу з повернення авансових грошових коштів, 39532,94 грн. пені, 15000 грн. штрафу та 12879,69 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 910/4678/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Дана ухвала суду отримана відповідачем 19.04.2020, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання 03.09.2020 не з`явився, однак жодних мотивованих обставин, що перешкоджають представнику відповідача з`явитися в судове засідання останнім не наводилося.

Суд зауважує, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, при цьому участь учасників справи в судовому засіданні 03.09.2020 судом обов`язковою не визнавалась.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі 910/10006/19.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.

Дана справа розглянута з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладений договір підряду № 1078-ВС, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи за проектом: Переоснащення ділянки ПЛ 35кВ Город 2-Порт № 1,2 у КЛ (м. Маріуполь) .

Договірна ціна робіт (додаток 1 до договору) визначається на основі кошторису (додаток 2 до договору), що є невід`ємною частиною договору, та становить 14713608,47 грн., у т.ч. ПДВ 2452268,08 грн. (пункт 2.1 договору).

У відповідності до пункту 2.2 договору розрахунки за цим договором будуть здійснюватися шляхом надання авансу, здійснення проміжних платежів та остаточного розрахунку.

Пунктом 2.2.1 договору сторони погодили, що замовник здійснює аванс в розмірі 5885443,39 грн., у тому числі ПДВ 980907,23 грн., що становить 40% від договірної ціни, для придбання підрядником необхідних матеріалів та обладнання згідно з додатком 4.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору замовник контролює використання наданих підряднику сум авансу для придбання ним необхідних матеріалів та обладнання, а саме: підрядник зобов`язується надати замовнику письмовий звіт про використання сум авансу на 30-й календарний день після перерахування авансу із наданням засвідчених підрядником копій платіжних доручень, що підтверджують перерахування суми авансу постачальнику матеріалів або обладнання; копій договорів на поставку обладнання/матеріалів, засвідчені печаткою підрядника з обов`язковим зазначенням строків його виготовлення та поставки без зазначення комерційної пропозиції.

У разі не надання документів, вказаних у пункті 2.2.3.1 чи їх не підписання замовником, підрядник зобов`язується повернути замовникові отримані підрядником в якості авансу кошти в повному обсязі протягом 5 календарних днів з моменту звернення замовника із відповідною вимогою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок замовника (пункт 2.2.3.3 договору).

На виконання зазначених умов договору позивач перерахував відповідачу в рахунок авансу 5885443,39 грн., а саме: 3000000 грн. 12.04.2019 та 2885443,39 грн. 19.04.2019, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за вказані дати.

Також, між сторонами підписані акти виконаних робіт на загальну суму 2498368,94 грн.: акт приймання-виконання будівельних робіт за серпень 2019 року №1 на суму 417722,17 грн., акт за жовтень 2019 року № 2 на суму 638684, 84 грн., акт за грудень 2019 року № 3 на суму 1113918,97 грн., акт за грудень 2019 року на суму 328042,96 грн.

Як зазначив позивач, за домовленістю з відповідачем ним сплачено 26.09.2019 за актами виконаних робіт 250633,30 грн. з ПДВ, а залишок суми у розмірі 2247735,64 сплачений за рахунок частини авансового платежу.

Таким чином, залишок невикористаного авансового платежу становив 3637707,75 грн., у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача з листами від 25.09.2019 № 08-31/1696, від 10.10.2019 № 08-31/1998, від 18.10.2019 № 08-31/2055, від 05.11.2019 № 08-31/2196, від 21.11.2019 № 08-31/2290 щодо надання звіту про використані авансові кошти.

Крім того, позивач послався на те, що 04.10.2019 за результатами перевірки безпечного виконання робіт з боку відповідача виявлені порушення, про що складені відповідні акти. У зв`язку з цим на підставі пункту 13.1.6 договору відповідач мав сплатити позивачу штраф у розмірі 5000 грн. за кожен випадок порушення норм охорони праці, виробничої та пожежної безпеки.

Таким чином, позивач звертався до відповідача із претензіями від 01.11.2019 №08-18/2152-вих, від 31.10.2019 №08-18/2149, від 30-1022019 №08-18/213 8/1-вих з вимогою сплатити дані штрафні санкції.

Додатковою угодою від 27.12.2019 до договору сторони погодили, що на підставі пункту 2.2.3.3. договору підрядник зобов`язується повернути замовнику залишок суми авансу у розмірі 3637707,75 грн. з ПДВ на поточний рахунок замовника за реквізитами у термін згідно додатку Графік повернення залишку авансу .

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди підрядник зобов`язаний на підставі пункту 2.4 договору, з урахуванням порушень пункту 8.17 договору вимог охорони праці та загальної безпеки при виконанні робіт, сплатити замовнику 15000 грн. з ПДВ згідно складених актів про порушення вимог безпеки виконання робіт працівниками підрядної організації.

Відповідно до наданого графіку повернення залишку авансу, що є додатком № 1 до додаткової угоди, відповідач мав сплатити в січні 2020 року 1500000 грн., в лютому 2020 року 534427 грн. та 15000 грн. штрафу, в березні 2020 року 534427 грн., в квітні 2020 року 534427 грн., в травні 2020 року 534426,75 грн.

Із матеріалів справи слідує, що в рахунок сплати відповідачем платежу за січень 2020 року позивач зарахував 1500000 грн. на підставі договору про відступлення прав вимоги від 09.01.2020 № 1377-ВС та договору про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.01.2020 № 1378-ВС, укладених між позивачем, відповідачем та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі".

Оскільки відповідач оплату подальших платежів за додатковою угодою до договору не здійснив, позивач звертався до відповідача з претензією від 17.03.2020 № 4-В/Пир, однак останній відповіді або грошових коштів не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Положеннями статті 854 ЦК України передбачено, що підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Зі змісту статей 882 ЦК України слідує, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що внаслідок не повернення відповідачем залишку авансових коштів за договором між сторонами укладено додаткову угоду, якою встановлено зобов`язання відповідача повернути позивачу залишок суми авансу у розмірі 3637707,75 грн. згідно з графіком, а також сплатити штраф у розмірі 15000 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем прийнятих договірних зобов`язань, за останнім утворився борг з повернення авансових платежів за лютий-травень 2020 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у загальній сумі 2137707,75 грн. Крім того, матеріали справи не містять доказів використання відповідачем вказаної суми авансових коштів, про повернення якої позивачу сторонами укладено відповідну додаткову угоду до договору.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що сума попередньої оплати підлягає поверненню відповідачем у розмірі 2137707,75 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 39532,94 грн. пені та 15000 грн. штрафу на підставі пункту 13.1.5 договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частинами 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Відповідно до пункту 13.1.5 договору в разі невиконання або несвоєчасного виконання підрядником прийнятих зобов`язань за договором у разі здійснення замовником попередньої оплати, підрядник зобов`язується впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від замовника, повернути на поточний рахунок замовника суму грошових коштів, попередньо перерахованих в рахунок оплати робіт за цим договором. За прострочення повернення грошових коштів понад 10 (десять) банківських днів, підрядник зобов`язаний повернути замовнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 2 % від несвоєчасно поверненої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування пені.

Здійснивши арифметичний перерахунок нарахованої позивачем пені в розмірі 39532,94 грн., суд зауважує,, що розмір пені за визначений позивачем період становить 39424,94 грн., а саме: 22194,78 грн. пені, нарахованої за період з 01.03.2020 по 19.05.2020 на суму 534427 грн. (платіж лютого 2020 року), 12791,20 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.2020 по 19.05.2020 на суму 534427 грн. (платіж березня 2020 року), 4438,96 грн. пені, нарахованої за період з 01.05.2020 по 19.05.2020 на суму 534427 грн. (платіж квітня 2020 року).

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань з повернення у визначені договором строки невикористаної суми авансу є доведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідної позовної вимоги та стягнення з відповідача неустойки в розмірі 39424,94 грн. за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 13.1.5 договору та відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про сплату 15000 грн. штрафу, нарахованого за порушення вимог безпеки виконання робіт, та сплату якого сторонами погоджено пунктом 2 додаткової угоди до договору.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України та пункту 13.1.5 договору просив суд стягнути з відповідача 12879,69 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми прострочених платежів за додатковою угодою до договору.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи оформлення сторонами домовленості щодо повернення авансу відповідною додатковою угодою із визначеним графіком сплати платежів, а також реальну можливість знецінення грошових коштів, суд дійшов висновку, що їх компенсація не суперечить положенням статті 625 ЦК України.

За арифметичним перерахунком суду, нараховані позивачем інфляційні втрати на суми несплачених чергових платежів з повернення авансових грошових коштів підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна компанія Східгазбуд (01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, 30, оф. 12; ідентифікаційний код 41113070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Високовольтні мережі (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8; ідентифікаційний код 31018149) 2137707 (два мільйона сто тридцять сім тисяч сімсот сім) грн. 75 коп. основного боргу, 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. штрафу, 12879 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 39424 (тридцять дев`ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 94 коп. пені, а також 33075 (тридцять три тисячі сімдесят п`ять) грн. 19 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 07.09.2020 року.

Суддя К.В. Полякова