Рішення

від 08.09.2020 по справі 910/4190/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2020Справа № 910/4190/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют Україна" до приватного підприємства "Укрбалтбуд" про стягнення 272 599,98 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дебют Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 4528, укладеного 3 січня 2019 року між ним та приватним підприємством "Укрбалтбуд" (далі - Підприємство), позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 237 450,30 грн. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цього товару виконала лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 234 605,58 грн., останній, посилаючись на статті 509, 525, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 199, 216, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 32 611,51 грн. пені, 1 724,90 грн. - інфляційних втрат та 3 657,99 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4190/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 24 березня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4190/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 24 березня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 7 квітня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Підприємство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що Підприємство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2019 року між Товариством та Підприємством був укладений договір поставки № 4528, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити будівельні та господарчі товари в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 вказаної угоди найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказуються в накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, виконаних постачальником протягом всього терміну дії договору (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного правочину поставка здійснюється протягом 1-3 робочих днів після підтвердження постачальником заявки покупця.

Покупець оплачує товар за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі і накладній (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктом 5.2 даної угоди розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту отримання товару за безготівковим розрахунком.

Пунктом 8.1 укладеної між сторонами угоди визначено, що остання набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У випадку якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору не заявить про припинення дії договору, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (пункт 8.2 договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару, поставленого йому позивачем за видатковими накладними: від 13 червня 2019 року № 54346 на суму 95 256,00 грн. (яка була частково оплачена останнім на суму 2 844,72 грн.), від 14 червня 2019 року № 49679/2 на суму 10 372,56 грн., від 5 липня 2019 року № 58332 на суму 90 849,60 грн., від 11 жовтня 2019 року № 99294 на суму 1 217,28 грн., від 18 жовтня 2019 року № 102736 на суму 3 066,90 грн., від 5 листопада 2019 року № 108555 на суму 5 989,20 грн., від 21 листопада 2019 року № 116016 на суму 1 378,68 грн., від 21 листопада 2019 року № 116361 на суму 433,92 грн., від 28 листопада 2019 року № 118670 на суму 2 088,00 грн., від 11 грудня 2019 року № 123263 на суму 2 404,20 грн., від 11 грудня 2019 року № 123422 на суму 8 556,00 грн., від 27 грудня 2019 року № 128158 на суму 586,92 грн., від 27 грудня 2019 року № 128162 на суму 459,30 грн., від 28 січня 2020 року № 5769 на суму 586,92 грн., від 30 січня 2020 року № 6924 на суму 9 484,92 грн., від 30 січня 2020 року № 7051 на суму 1 782,90 грн., від 30 січня 2020 року № 7172 на суму 782,10 грн., від 30 січня 2020 року № 7179 на суму 2 154,90 грн., складеними на виконання спірного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеної угоди відповідачу у власність були передані будівельні та господарчі товари за видатковими накладними від 13 червня 2019 року № 54346 на суму 95 256,00 грн. (яка була частково оплачена останнім на суму 2 844,72 грн.), від 14 червня 2019 року № 49679/2 на суму 10 372,56 грн., від 5 липня 2019 року № 58332 на суму 90 849,60 грн., від 11 жовтня 2019 року № 99294 на суму 1 217,28 грн., від 18 жовтня 2019 року № 102736 на суму 3 066,90 грн., від 5 листопада 2019 року № 108555 на суму 5 989,20 грн., від 21 листопада 2019 року № 116016 на суму 1 378,68 грн., від 21 листопада 2019 року № 116361 на суму 433,92 грн., від 28 листопада 2019 року № 118670 на суму 2 088,00 грн., від 11 грудня 2019 року № 123263 на суму 2 404,20 грн., від 11 грудня 2019 року № 123422 на суму 8 556,00 грн., від 27 грудня 2019 року № 128158 на суму 586,92 грн., від 27 грудня 2019 року № 128162 на суму 459,30 грн. Дані накладні були підписані уповноваженими представниками сторін договору поставки від 3 січня 2019 № 4528, а також скріплені печатками цих юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки спірного товару за вищенаведеними видатковими накладними також свідчить відсутність з боку Підприємства претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору від 3 січня 2019 № 4528.

Однак відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості товару, переданого йому за наведеними накладними, у повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 219 813,84 грн. Даний факт підтверджується наданими Товариством копіями спірних накладних.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за накладними від 13 червня 2019 року № 54346, від 14 червня 2019 року № 49679/2, від 5 липня 2019 року № 58332, від 11 жовтня 2019 року № 99294, від 18 жовтня 2019 року № 102736, від 5 листопада 2019 року № 108555, від 21 листопада 2019 року № 116016, від 21 листопада 2019 року № 116361, від 28 листопада 2019 року № 118670, від 11 грудня 2019 року № 123263, від 11 грудня 2019 року № 123422, від 27 грудня 2019 року № 128158, від 27 грудня 2019 року № 128162, яка складає 219 813,84 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Як вже було зазначено вище, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару, поставленого йому за видатковими накладними: від 28 січня 2020 року № 5769 на суму 586,92 грн., від 30 січня 2020 року № 6924 на суму 9 484,92 грн., від 30 січня 2020 року № 7051 на суму 1 782,90 грн., від 30 січня 2020 року № 7172 на суму 782,10 грн., від 30 січня 2020 року № 7179 на суму 2 154,90 грн.

У той же час при дослідженні вказаних документів судом було встановлено, що останні не містять відомостей про отримання Підприємством товару, що поставлявся за цими накладними, а також власноручного підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання зазначеного товару.

Інші докази, які свідчать про отримання Підприємством товару, поставленого йому за вищевказаними видатковими накладними, відсутні й у матеріалах справи.

Зважаючи на те, що Товариство не довело суду належними і допустимими доказами поставки відповідачу та отримання останнім товару за видатковими накладними: від 28 січня 2020 року № 5769, від 30 січня 2020 року № 6924, від 30 січня 2020 року № 7051, від 30 січня 2020 року № 7172, від 30 січня 2020 року № 7179, а відтак і наявності у Підприємства заборгованості за вказаними товаро-розпорядчимим документами, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14 791,74 грн., у зв`язку з чим у задоволенні вимог Товариства у цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором поставки, позивач просив суд стягнути з відповідача 32 611,51 грн. пені, нарахованої у період з 28 червня 2019 року по 13 лютого 2020 року на відповідні суми заборгованості за вищевказаними видатковими накладними згідно з наданим Товариством розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення оплати товару вказаного в пункті 5.2 даної угоди терміну відстрочення платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, яка підлягає стягненню з Підприємства на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 32 610,80 грн., нарахована по видатковим накладним: від 13 червня 2019 року № 54346 на суму 95 256,00 грн. (яка була частково оплачена останнім на суму 2 844,72 грн.) за період з 28 червня 2019 року по 28 грудня 2019 року, від 14 червня 2019 року № 49679/2 на суму 10 372,56 грн. за період з 29 червня 2019 року по 29 грудня 2019 року, від 5 липня 2019 року № 58332 на суму 90 849,60 грн. за період з 20 липня 2019 року по 20 січня 2020 року, від 11 жовтня 2019 року № 99294 на суму 1 217,28 грн. за період з 26 жовтня 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 18 жовтня 2019 року № 102736 на суму 3 066,90 грн. за період з 2 листопада 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 5 листопада 2019 року № 108555 на суму 5 989,20 грн. за період 20 листопада 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 21 листопада 2019 року № 116016 на суму 1 378,68 грн. за період з 6 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 21 листопада 2019 року № 116361 на суму 433,92 грн. за період з 6 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 28 листопада 2019 року № 118670 на суму 2 088,00 грн. за період з 6 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 11 грудня 2019 року № 123263 на суму 2 404,20 грн. за період з 26 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 11 грудня 2019 року № 123422 на суму 8 556,00 грн. за період з 26 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року, від 27 грудня 2019 року № 128158 на суму 586,92 грн. за період з 11 січня 2020 року по 13 лютого 2020 року, від 27 грудня 2019 року № 128162 на суму 459,30 грн. за період з 11 січня по 13 лютого 2020 року із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Разом із тим, у задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,71 грн., що була нарахована на суму непідписаної відповідачем видаткової накладної за січень 2020 року, слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 3 657,99 грн. трьох процентів річних та 1 724,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих у відповідні періоди згідно наданого Товариством розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат останнім було допущено арифметичні помилки, а також необґрунтовано було включено до цього розрахунку суму видаткової накладної за січень 2020 року, яка не була підписана Підприємством.

Здійснивши перерахунок цих компенсаційних виплат, суд дійшов висновку, що до стягнення з Підприємства на користь Товариства підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 1 724,87 грн. грн. та трьох процентів річних у розмірі 3 657,89. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 0,03 грн. інфляційних втрат та 0,10 грн. трьох процентів річних слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Укрбалтбуд" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; ідентифікаційний код 35533023) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют Україна" (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Мінеральна, будинок 7-Е, приміщення 1085; ідентифікаційний код 42477591) 219 813 (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 84 коп. основного боргу, 32 610 (тридцять дві тисячі шістсот десять) грн. 80 коп. пені, 1 724 (одну тисячу сімсот двадцять чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 3 657 (три тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн. 89 коп. трьох процентів річних, а також 3 923 (три тисячі дев`ятсот двадцять три) грн. 86 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют Україна" про стягнення з приватного підприємства "Укрбалтбуд" пені у розмірі 0,71 грн., трьох процентів річних у розмірі 0,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 0,03 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 8 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко