Рішення

від 09.09.2020 по справі 910/6724/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2020Справа № 910/6724/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УБМ-ГРУП

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Градобуд-СП

про стягнення 864 307, 56 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УБМ-ГРУП звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Градобуд-СП про стягнення 864 307, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду від 01.09.2015 № 54/15 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва позивач отримав у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідач ухвалу суду не отримав, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2020 набули чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) . Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Беручи до уваги вказане, строк на подачу відзиву, передбачений приписами статті 165 ГПК України, був продовжений на строк введення карантину.

У подальшому, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Прикінцевими положеннями Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.

Керуючись вказаними вище нормами процесуального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право вчинити дії, спрямовані на подачу відзиву на позовну заяву, до 06.08.2020 включно. Станом на день прийняття рішення по даній справі від відповідача жодних документів в якості відзиву на позов до суду не надійшло.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Градобуд-СП (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія У.Б.К (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю УБМ-ГРУП ) (виконавець) укладено договір № 54/15, відповідно до п. 1.1. якого є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт на будівельному об`єкті за адресою: Будівництво житлових будинків с. Гора вул. Науки, 1, Бориспільського району Київської області .

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 01.08.2017) оплату наданих виконавцем послуг замовник проводить по договірних цінах, які становлять: Експлуатація крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) за 1 маш./год. - 438 грн. з ПДВ; Експлуатація крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) за 1 маш./год. У вихідні і святкові дні - 452,40 грн. з ПДВ; Монтаж крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) з перевезенням на об`єкт - 240 000 грн. з ПДВ; Демонтаж крану КБ-403 (КБ-405, КБ-408) з вивезенням з об`єкта - 240 000 грн. з ПДВ; Монтаж 1 ланки підкранових колій КБ-403 (КБ-405, КБ-408) (без врахування вартості та перевезення щебня) - 30 000 грн. з ПДВ; Демонтаж 1 ланки підкранових колій КБ-403 (КБ-405, КБ-408) - 30 000 грн. з ПДВ; Ремонт 1 ланки підкранових колій КБ-403 (КБ-405, КБ-408) - 15 000 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору виконавець щомісячно не пізніше останнього дня звітного місяця надає замовнику довідки про виконанні роботи та витрати (форми № КБ-3), та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), оформлені по договірних цінах, згідно п. 4.1. даного договору.

Замовник підписує Довідки та Акти протягом 3-х днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в триденний термін повертає виконавцю Довідки і Акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує Довідки та Акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом двох робочих днів.

У випадку якщо, замовник не повернув виконавцю Довідки та Акти в триденній термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих Довідок та Актів, виконані роботи (наданні послуги) вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до п.5.3 договору (п. 5.2 договору).

У п. 5.3 договору сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі Довідок або Актів. При не оплаті послуг до 10 числа виконавець має право в односторонньому порядку зупинити роботу баштових кранів до повного розрахунку за надані виконавцем послуги.

Термін дії договору - з моменту його підписання до повного виконання сторонами умов та обов`язків по даному договору (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору за період від 01.04.2019 по 31.01.2020 позивач виконав роботи та надав послуги на загальну суму 806 035, 20 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 352 від 30.04.2019 на суму 80 592 грн, № 448 від 31.05.2019 на суму 80 707, 20 грн, № 539 від 30.06.2019 на суму 80 592 грн, № 647 від 31.07.2019 на суму 80 592 грн, № 698 від 31.08.2019 на суму 80 592 грн, № 807 від 30.09.2019 на суму 80 592 грн, № 910 від 31.10.2019 на суму 80 592 грн, № 941 від 30.11.2019 на суму 80 592 грн, № 1078 від 31.12.2019 на суму 80 592 грн та № 55 від 31.01.2020 на суму 80 592 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату наданих послуг та прийнятих робіт не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 54/15 становить 806 035, 20 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів підряду та надання послуг.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем за період з 01.04.2019 по 31.01.2020 надано, а відповідачем прийнято надані послуги (виконані роботи) на загальну суму 806 035, 20 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи та надані послуги без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що замовник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив оплати за надані позивачем послуги, заборгованість відповідача за договором у сумі 806 035, 20 грн підтверджена матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 806 035, 20 грн основного боргу.

Відповідач не надав доказів в спростовування заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.4. Договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати за договором більше ніж на 30 календарних днів, виконавець має право стягнути з замовника штрафні санкції у розмірі 0,1% від суми невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочки до повного виконання замовником зобов`язань за договором та неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочки.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначеного позивачем періодів, а також встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 46 908, 59 грн за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі, а саме в розмірі 4030, 17 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 7333, 60 грн.

За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені в обґрунтування доводи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 12 964, 61 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КИЇВ-ГРАДОБУД-СП (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус А, ідентифікаційний код 36844487) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УБМ-ГРУП (04209, м. Київ, вул. Лебединська, будинок 2 літера А, ідентифікаційний код 39907319) основного боргу у розмірі 806 035 (вісімсот шість тисяч тридцять п`ять) грн 20 коп., пені у розмірі 46 908 (сорок шість тисяч дев`ятсот вісім) грн 59 коп., 3 % річних у розмірі 7333 (сім тисяч триста тридцять три) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 4030 (чотири тисячі тридцять) грн 17 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 12 964 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 61 коп.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва