Рішення

від 08.09.2020 по справі 911/1412/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1412/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс Фікс»

про стягнення 1 044 195,62 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс Фікс» про стягнення 1 044 195,62 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, у зв`язку з чим справа № 911/1412/20 підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі № 911/1407/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

01.07.2020 року від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Кривий Ріг Цемент» (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «ХайдельбергЦемент Україна» , далі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росукрмеханіка» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассіс Фікс» , далі - відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки № 33342 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами і на умовах, визначених в Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Товар).

Товар поставляється Покупцеві в строки узгоджені Сторонами в Додатках. Постачальник зобов`язаний направити письмове повідомлення Покупцю із зазначенням точної дати поставки Товару не пізніше, ніж за 3 дні додати поставки. Письмове повідомлення направляє факсимільним зв`язком, електронною поштою, поштою або кур`єром. Дострокова поставка допускається тільки за письмовою згодою Сторін (п. 2.3 Договору).

На кожну партію Товару Постачальник передає Покупцеві разом з Товаром наступні документи: видаткова накладна - 2 примірника; рахунок-фактура; документ, що засвідчує якість - оригінал або належним чином завірена копія; технічний опис та інструкція з експлуатації - при наявності, якщо інше не передбачено в Додатках, товарно-транспортна накладна (ТТН) у випадках, передбачених законодавством України (п. 2.3 Договору).

Ціна Товару визначається за взаємною згодою Сторін на умовах DDP згідно Інкотермс 2010 і на момент підписання Договору вказується в Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору. В разі додаткових поставок за цим Договором ціни на Товар вказуються в наступних додатках, які після підписання представниками Сторін та скріплення їх печатками складають невід`ємну частину цього Договору. Ціна Товару після підписання Додатка не змінюється, якщо інше не передбачено в додатках даного Договору (п. 5.1 Договору).

Покупець здійснює 50% попередню оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника та 50% протягом 15 календарних днів з моменту поставки, за умови реєстрації Постачальником податкової накладної в порядку, передбаченому чинним законодавством України, якщо інше не встановлено в Додатках (п. 5.2 Договору).

Орієнтовно загальна сума Договору становить 1 300 000,00 грн. без урахування ПДВ, ПДВ 20% - 260 000,00 грн., усього з урахуванням ПДВ - 1 560 000,00 грн. Загальна сума Договору узгоджена Сторонами на дату укладення (підписання) Договору і може змінюватися шляхом підписання Сторонами Додаткових угод до цього Договору (п. 5.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2019 року (п. 10.1 Договору).

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором, які виникли під час дії цього Договору (п. 10.3 Договору).

Додатком № 1 до Договору, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, сторони погодили Кодекс поведінки Постачальника.

Додатком № 2 до Договору, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, Сторони погодили поставку позивачу Редуктора КЦ2-1300-45-41-У2 Код Товару згідно УКТЗЕД 8483 40 90 00 в кількості 1 шт. вартістю 650 000,00 грн., Редуктора КЦ2-1300-45-42-У2 Код Товару згідно УКТЗЕД 8483 40 90 00 в кількості 1 шт. вартістю 650 000,00 грн., на загальну суму 1 560 000,00 грн. з ПДВ (п. 1.1 Додатку № 2 до Договору).

Строк поставки: 100 робочих днів після отримання попередньої оплати в розмірі 50% від суми зазначеної в п.1.1. цього додатку (п. 1.3 Додатку № 2 до Договору).

Місце призначення: м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1 (п. 1.4 Додатку № 2 до Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором (п. 5.2) ним 05.12.2018 року було сплачено відповідачу 50% попередньої оплати Товару в сумі 780 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № F110000124 від 05.12.2018 року на суму 780 000,00 грн.

Оскільки попередня оплата була внесена, спірний Товар повинен був бути поставлений протягом 100 робочих днів після отримання попередньої оплати, тобто до 02.05.2019 року, як передбачено п. 1.3 Додатку № 2 до Договору.

Проте, відповідач за період дії Договору свої зобов`язання за Договором не виконав, протягом 100 робочих днів після отримання попередньої оплати, погоджений сторонами Товар не поставив, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

З метою досудового врегулювання спору, 29.01.2020 року позивач направив на адресу відповідача лист № 0324 від 27.01.2020 року, в якій повідомив відповідача про відмову від поставки спірного Товару та вимагав повернути сплачені за Договором кошти в сумі 780 000,00 грн., на які Товар поставлено не було, однак відповідна претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 780 000,00 грн. попередньої оплати на яку Товар не було поставлено.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов`язання за Договором, що з огляду на ст.ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 780 000,00 грн. не повернув, передбачений умовами Договору Товар позивачу не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 780 000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 230 431,24 грн. пені на підставі п. 6.3 Договору нарахованої від вартості непоставленого товару (1 560 000,00 грн.) за період з 16.03.2019 року по 10.02.2020 року, 21 284,38 грн. 3% річних за період з 16.03.2019 року по 10.02.2020 року та 12 480,00 грн. інфляційних за період квітень-грудень 2019 року нарахованих на суми попередньої оплати (780 000,00 грн.) в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 та 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 6.3 Договору за порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленого Товару за кожен день прострочення.

Верховний суд України у постанові від 03.12.2013 року № 3-35гс13 зазначає, що до відповідальності відповідача за поставку товарів з простроченням строків передбачених у Договорі не застосовуються норми ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , які передбачають застосування відповідальності за невиконання грошових зобов`язань. Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення товару, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов`язанням .

Враховуючи, що пунктом 6.3 Договору сторони погодили розмір пені за порушення негрошового зобов`язання - термінів поставки товару, що відповідає нормам чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом виявлено помилки в періоді нарахування пені, оскільки позивач помилково починає проводити нарахування пені на суму непоставленого товару з 16.03.2019 року, хоча п. 1.3 Додатку № 2 до Договору строк поставки встановлено 100 робочих днів після отримання попередньої оплати, яку відповідачем отримано 05.12.2018 року. Відтак, 100-им робочим днем на поставку товару є 01.05.2019 року.

Окрім того, позивач неправомірно нараховує пеню по 10.02.2020 року, оскільки пеня, передбачена п. 6.3 Договору, є способом забезпечення виконання зобов`язання відповідача з поставки товару, а оскільки позивач листом № 0324 від 27.01.2020 року, надісланим відповідачу 29.01.2020 року, відмовився від поставки товару та просив повернути попередню оплату, безпідставним є нарахування пені за непоставку товару після відмови від неї за період з 29.01.2020 року по 10.02.2020 року.

У зв`язку з чим, судом було здійснено правильний розрахунок пені за заявлений позивачем період з врахуванням виявлених недоліків (з 02.05.2019 року по 28.01.2020 року) на заявлену суму в розмірі 1 560 000,00 грн., в розмірі погодженому Договором, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 188 076,16 грн. пені.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних за непоставку товару у передбачений договором строк, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 910/23585/16.

Відтак, стягнення з Продавця суми попередньої оплати, перерахованої за спірним Договором, починаючи з 16.03.2019 року не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 780 000,00 грн., враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання обов`язку боржником не встановлений, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, стало грошовим на 8-й день після надіслання листа про повернення коштів (надіслано 29.01.2020 року), а саме 06.02.2020 року, відтак, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних є правомірними та обґрунтованими з 06.02.2020 року по заявлений відповідачем період - 10.02.2020 року.

У зв`язку з виявленими недоліками, судом було здійснено правильний розрахунок 3% річних та інфляційних за правильний період в межах заявленого позивачем періоду (з 06.02.2020 року по 10.02.2020 року) на заявлену суму в розмірі 780 000,00 грн., згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 319,67 грн. 3 % річних, інфляційні за вказаний період дорівнюють нулю, тому задоволенню не підлягають.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 968 395,83 грн. з яких: 780 000,00 грн. суми попередньої оплати товару, на яку товар поставлено не було, 188 076,16 грн. неустойки у вигляді пені за непоставку товару, 319,67 грн. 3 % річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 14 525,93 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129,233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс Фікс» про стягнення 1 044 195,62 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс Фікс» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Паркова, буд. 20, код 35681592) на користь Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15А, код 00292923) 780 000 (сімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 188 076 (сто вісімдесят вісім тисяч сімдесят шість) грн. 16 коп. пені, 319 (триста дев`ятнадцять) грн. 67 пені, 3 % річних та 14 525 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн. 93 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.В задоволенні решти позову Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс Фікс» про стягнення 1 044 195,62 грн. 75 799,79 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін