Рішення

від 31.08.2020 по справі 916/1217/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1217/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (вул. Кравчука, буд. 48, кв. 51, м. Луцьк, Волинська область, 43000)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромеханизм» (вул. Олександра Невського, буд. 47/1, кв. 49, м. Одеса, 65088)

про стягнення 17427,74 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Пасічник О.О.

від відповідача : не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генпостач" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромеханизм» , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 17427,74 грн, з яких: 10852,80 грн основного боргу, 655,62 грн 3% річних та 5919,32 грн інфляційних нарахувань.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ДГ-0000683 від 27.03.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар за товарно-транспортною накладною від 30.03.2018 №306 152 242 0582.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" на підставі ч.1 ст.174 ГПК України було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлення судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1217/20; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на "30" червня 2020 о 11:00.

30.06.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "20" липня 2020 о 11год. 00хв. Ухвалою суду від 30.06.2020 судом було повідомлено сторін про перерву у судовому засіданні шляхом направлення ухвали суду в порядку ст.120 ГПК України. Крім цього, ухвалою суду від 30.06.2020 судом було забезпечено участь представника позивача у судовому засіданні 20.07.2020 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Волинської області.

20.07.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "31" серпня 2020 о 17год. 00хв. Ухвалою суду від 20.07.2020 судом було повідомлено сторін про перерву у судовому засіданні шляхом направлення ухвали суду в порядку ст.120 ГПК України. Крім цього, ухвалою суду від 20.07.2020 судом було забезпечено участь представника позивача у судовому засіданні 31.08.2020 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Волинської області.

У судовому засіданні 31.08.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

27.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Генпостач (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агромеханизм (покупець) було укладено договір поставки №ДГ-0000683 (а.с.6, т.1), згідно з п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: підшипники, паси, інструмент, ланцюги та їх елементи по ціні та якості згідно згоджених рахунків або видаткових накладних. За умовами п. 3.1. договору терміни та порядок постачання кожної партії продукції обговорюються додатково.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом перерахунку коштів на розрахункових рахунок продавця. Умови оплати: протягом 14-ти календарних днів.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки за реквізитами продавця. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Згідно з п. 7.1. договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричиненні цим збитки згідно чинного законодавства.

За змістом п. 11.2. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань і продовжується автоматично до 31 грудня кожного наступного за поточним року, якщо за місяць до дати закінчення договору не було отримання письмового повідомлення однієї із сторін про наміри розірвання дії договору.

За видатковою накладною від 30.03.2018 № 1076 (а.с.7, т.1) позивач на підставі вищевказаного договору поставив відповідачу товар - підшипники на загальну суму 10852,80 грн, який було направлено кур`єрською доставкою ПП Нічний експрес за товарно-транспортною накладною від 30.03.2018 №3061522420582 (а.с. 9, 38, т.1).

Згідно відповіді Приватного підприємства Нічний експрес від 20.05.2020 №6926 (а.с.41, т.1), яка надана на адвокатський запит адвоката позивача від 23.03.2020 за вих. № 3/3 (а.с.39-40, т.1), 02.04.2018 вантаж за товарно-транспортною накладною від 30.03.2018 №3061522420582 було видано представнику одержувача - ТОВ Агромеханизм в пункті приймання-видачі вантажів ПП Нічний експрес в м. Одеса, про що свідчить підпис одержувача у ВД ТТН про одержання вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.10, т.1), позивач звертався до відповідача із претензією від 29.01.2020 №92, в якій просив відповідача погасити заборгованість по договору поставки від 27.03.2018 №ДГ-0000683 в сумі 10852,80 грн протягом 5-ти днів з моменту отримання претензії.

Проте відповідач вартість отриманого товару до цього часу не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача, що розглядається в межах цієї справи. Вказане підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та жодним чином не спростовано відповідачем.

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача, окрім основного боргу в сумі 10852,80 грн, 3% річних в сумі 655,62 грн та інфляційні втрати в сумі 5919,32 грн. Розрахунок 3% річних позивачем здійснено за період з 13.04.2018 по 22.04.2020, інфляційних втрат - за період з квітня 2018 року по березень 2020 року.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 263 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлена обставина наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар на суму 10852,80 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.

Між цим, як було встановлено судом, п. 4.2. договору містить умову щодо строку оплати товару, а саме визначено обов`язок відповідача сплатити кошти протягом 14 календарних днів. При цьому договором не визначено, з настанням якої події підлягає виконанню обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар, а отже суд дійшов висновку, що сторонами в договорі строк оплати товару не встановлено. У цьому випадку, коли в договорі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, суду необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, у спірних відносинах оплата відповідачем вартості товару мала бути здійснена після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При перевірці сум інфляційних втрат та 3% річних, який наведений позивачем у позовній заяві (а.с.3, т.1), судом встановлена його часткова невірність, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок в межах визначеного позивачем періоду та із застосуванням сукупного індексу інфляції при розрахунку інфляційних нарахувань, за результатами здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою 3% річних є 657,14 грн, а інфляційних нарахувань 1194,97 грн. Водночас, приймаючи до уваги положення ч.2 ст. 237 ГПК України, якими визначено, що суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог , сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у розмірі, заявленому позивачем - 655,62 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач", заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромеханизм» , підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 1532,19 грн судового збору.

Також, 17.07.2020 до канцелярії суду від позивача за вх. № 18807/20 надійшло клопотання (а.с.67-71, т.1), в якому він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на правову допомогу в розмірі 4950,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.17-18, т.1), 10.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Генпостач (замовник) та адвокатом Пасічник Олександром Олексійовичем (виконавець) було укладено договір про надання послуг №4/19, згідно з п. 1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання представляти інтереси замовника в Господарському суді Одеської області при розгляді справи за позовом товариства до ТОВ Агромеханизм про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість виконаних робіт, передбачених даним договором, замовник зобов`язується виплатити виконавцеві за фактично відпрацьований час та остаточно визначається сторонами після закінчення розгляду даної справи в Господарському суду Одеської області.

За умовами п. 8.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором та врегулювання усіх розрахунків між сторонами.

На підтвердження наявності у Пасічник Олександра Олексійовича статусу адвоката позивачем до позовної заяви долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.2010 №446 (а.с.19, т.1).

Так, в позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній розрахунок суми витрат позивача на правничу допомогу складає 4054,00 грн. На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 4950,00 грн останній надав суду:

- довідку-розрахунок кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу та здійснення представництва по господарській справі № 916/1217/20 (а.с. 68, т.1), в якому зазначено, що під час розгляду цієї справи адвокатом фактично було витрачено 8,15 годин з метою надання правової допомоги позивачу, вартість яких складає 4950,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 15.07.2020 (а.с. 69, т. 1), який містить детальний опис виконаних робіт адвокатом та згідно якого адвокат надав, а позивач прийняв послуги адвоката з правничої допомоги по справі №916/1217/20 на суму 4950,00 грн;

- копію розрахункової квитанції від 15.07.2020 (а.с.70, т.1) про сплату послуг адвоката на суму 4950,00 грн за договором про надання правової допомоги від 10.03.2020 №4/19.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява № 19336/04).

Так, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям реальності, розумності їх розміру та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже враховуючи відсутність в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги з обґрунтуванням неспівмірності цих витрат, суд не вбачає наявності підстав для відмови або зменшення розміру витрат, заявлених позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

З врахуванням вищевказаного та приймаючи до уваги, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" судом було задоволено частково, витрати позивача на правничу допомогу слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача витрати останнього на правничу допомогу в розмірі 3608,14 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково .

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромеханизм» (вул. Олександра Невського, буд. 47/1, кв. 49, м. Одеса, 65088, код ЄДРПОУ 37812152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпостач" (вул. Кравчука, буд. 48, кв. 51, м. Луцьк, Волинська область, 430 00 , код ЄДРПОУ 38339580) заборгованість в сумі 10852 /десять тисяч вісімсот п`ятдесят дві/грн 80 коп, 3% річних в сумі 655 /шістсот п`ятдесят п`ять/грн 62 коп, інфляційні нарахування в сумі 1194 /одну тисячу сто дев`яносто чотири/грн 97 коп, судовий збір в сумі 1532 /одну тисячу п`ятсот тридцять дві/грн 19 коп та витрати на правничу допомогу 3608 /три тисячі шістсот вісім/грн 14 коп.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 07 вересня 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля