Рішення

від 07.09.2020 по справі 916/1180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1180/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Касьянової А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шевченко І.І. /керівник/;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Тім» до державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення 1 741 509,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро Тім» (далі по тексту - ТОВ „Агро Тім» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі по тексту - Центр сертифікації) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 985 928,32 грн., яка складається із заборгованості за договором поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. у розмірі 1 067 919,39 грн., яка включає суму основного боргу у розмірі 886 481,40 грн., 7% за законом у розмірі 62 053,70 грн., пені у розмірі 104 604,76 грн., збитків від інфляції у розмірі 6 205,37 грн., 3% річних у розмірі 8575,16 грн.; та заборгованості за договором поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. у загальному розмірі 1 118 008,93 грн., яка включає суму основного боргу у розмірі 558 885,00 грн., 7% за законом у розмірі 39 121,95 грн., пені у розмірі 269 941,46 грн., збитків від інфляції у розмірі 27 888,36 грн., 3% річних у розмірі 22 172,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договорів поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. та №214-14/2018-П від 19.04.2018р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Центр сертифікації жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд судом даного спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

14.08.2020р. до господарського суду від ТОВ „Агро Тім» надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 1 741 509,40 грн., яка складається із заборгованості за договором поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р., а саме суми основного боргу у розмірі 558 885,00 грн., штраф у розмірі 39 121,95 грн., пені у розмірі 101 717,07 грн., збитків від інфляції у розмірі 34 358,08 грн., 3% річних у розмірі 26 157,65 грн.; та заборгованості за договором поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. а саме суми основного боргу у розмірі 886 481,40 грн., штрафу у розмірі 62 053,67 грн., збитків від інфляції у розмірі 17 838,79 грн., трьох відсотків річних у розмірі 14 895,79 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи надане позивачу право на звернення до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка була подана до суду до початку розгляду справи по суті, господарським судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог як остаточну редакцію позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.04.2018р. між ТОВ „Агро Тім» (Продавець) та Центром сертифікації (Покупець) було укладено договір поставки №214-14/2018-П, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця визначені договором засоби захисту рослин.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. партією товару вважається товар, що відвантажений (поставлений) згідно видаткової накладної та специфікації. Кількість кожної партії товару, відпускна ціна й сума вказуються у видаткових накладних.

Згідно з п. 4.1 договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. Покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника за кожну партію товару на умовах 100% оплати. Строк оплати вказується у рахунку-фактурі.

Положеннями п. 6.1 договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. визначено, що за невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.

На виконання прийнятих на себе за умовами договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. зобов`язань, ТОВ „Агро Тім» було поставлено відповідачу протягом періоду з 19.04.2018р. по 07.11.2018р. товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами видатковими накладними на загальну суму 558 885,00 грн. /т. 1, а. с.54-66/.

25.12.2018р. між ТОВ „Агро Тім» (Продавець) та Центром сертифікації (Покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р., відповідно до якої п.п. 1.1, 4.1 були викладені у новій редакції про оплату Покупцем товару у розмірі 558 885,00 грн. у строк до 01.09.2019р.

Крім того, додатковою угодою від 25.12.2018р. до договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. сторонами по справі було доповнено договір п. п. 6.6, 6.7, 6.8 про наявність у Продавця, зокрема, вимагати сплати штрафу у розмірі 7% за порушення строків оплати товару, а також сплати пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

11.03.2019р. між ТОВ „Агро Тім» (Продавець) та Центром сертифікації (Покупець) було укладено договір поставки №136-14/2019-П, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця визначені договором засоби захисту рослин.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. партією товару вважається товар, що відвантажений (поставлений) згідно видаткової накладної та специфікації. Кількість кожної партії товару, відпускна ціна й сума вказуються у видаткових накладних.

Згідно з п. 4.1 договору поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. Покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника за кожну партію товару на умовах 100% оплати. Строк оплати вказується у рахунку-фактурі.

Положеннями п. 7.1 договору поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. визначено, що за невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.

На виконання прийнятих на себе за умовами договору поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. зобов`язань, ТОВ „Агро Тім» було поставлено відповідачу протягом періоду з 22.03.2019р. по 17.10.2019р. товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами видатковими накладними на загальну суму 886 481,40 грн. /т. 1, а. с. 34-48/.

Неналежне виконання Центром сертифікації зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договорів поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. та №214-14/2018-П від 19.04.2018р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Проте, Центр сертифікації в порушення умов договорів поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. та №214-14/2018-П від 19.04.2018р. та приписів чинного законодавства, не було оплачено вартості поставленого позивачем товару у загальному розмірі 1445366,40 грн. (886 481,40 грн. + 558 885,00 грн. = 1445366,40 грн.).

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із Центру сертифікації на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1445366,40 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару за договором поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р., позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у розмірі 34 358,08 грн., нараховані на суму основного боргу протягом періоду з січня 2019р. по червень 2020р., та 3% річних у розмірі 26 157,65 грн., нараховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.01.2019р. по 23.07.2020р.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 25.12.2018р. між ТОВ „Агро Тім» та Центром сертифікації було укладено додаткову угоду до договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р., відповідно до якої п. 1.1, 4.1 були викладені у новій редакції про оплату Покупцем товару у розмірі 558 885,00 грн. у строк до 01.09.2019р. Таким чином, сторонами було змінено строк оплати за вказаним договором, що свідчить про відсутність у позивача права на нарахування збитків від інфляції та трьох відсотків річних протягом періоду з 01.01.2019р. по 01.09.2019р

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3 відсотків річних, господарський суд зазначає, що правильним розміром збитків від інфляції, які були розраховані судом протягом періоду з вересня 2019р. по червень 2020р., є 18 677,00 грн.; правильним розміром трьох відсотків річних, які були розраховані судом протягом періоду з 02.09.2019р. по 23.07.2020р., є сума 14 995,26 грн.

Крім того, у зв`язку зі порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару за договором поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р., позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у розмірі 17 838,79 грн., нараховані на суму основного боргу протягом періоду з січня 2020р. по червень 2020р., та 3% річних у розмірі 14 895,79 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.01.2020р. по 23.07.2020р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3 відсотків річних за договором №136-14/2019-П від 11.03.2019р., господарський суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.

Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ „Агро Тім» позовних вимог до Центру сертифікації у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у загальному розмірі 29 891,05 грн. (14 895,79 грн. + 14 995,26 грн. = 29 891,05 грн.), збитків від інфляції у загальному розмірі 36515,79 грн. (17 838,79 грн. + 18 677,00 грн. = 36515,79 грн.).

З посиланням на умови договорів поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. та №214-14/2018-П від 19.04.2018р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Агро Тім» було заявлено до стягнення штраф та пеню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Господарський суд зазначає, що умовами договору поставки №136-14/2019-П від 11.03.2019р. не передбачено відповідальності Центру сертифікації у вигляді сплати штрафу, у зв`язку з чим, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Агро Тім» позовних вимог до Центру сертифікації про стягнення штрафу у розмірі 62 053,67 грн.

Натомість, додатковою угодою від 25.12.2018р. до договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. сторонами по справі було доповнено договір п. п. 6.6, 6.7, 6.8, умовами яких передбачено право Продавця, зокрема, вимагати сплати штрафу у розмірі 7% за порушення строків оплати товару, а також сплати пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений ТОВ „Агро Тім» розрахунок пені за договором №214-14/2018-П від 19.04.2018р. у розмірі 101 717,07 грн., яка була нарахована на суму основного боргу протягом періоду з 01.01.2019р. по 01.07.2019р., господарський суд зазначає наступне. Так, додатковою угодою від 25.12.2018р. до договору поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р. сторонами було встановлено обов`язок Покупця оплатити товар у строк до 01.09.2019р., тобто змінено строк виконання грошового зобов`язання. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені протягом періоду з 01.01.2019р. по 01.07.2019р., що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог у названій частині.

Проаналізувавши здійснений ТОВ „Агро Тім» розрахунок штрафу у розмірі 39 121,95 грн. (558 885,00 грн. *7% = 39 121,95 грн.) за договором поставки №214-14/2018-П від 19.04.2018р., господарський суд доходить висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Агро Тім» позовних вимог у названій частині.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявленого товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Тім» до державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» позову шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1445366,40 грн., трьох відсотків річних у загальному розмірі 29 891,05 грн., збитків від інфляції у розмірі 36515,79 грн., штрафу у розмірі 39121,95 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 6 666,28 грн. за клопотанням позивача повертається з державного бюджету відповідно до ст. 7 Закону України „Про судових збір» з огляду на подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» /04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8; ідентифікаційний код 37884028/ в особі Одеської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» /67666, Одеська область, Біляївський район, село Великий Дальник, вул. Кірова, буд. 1; ідентифікаційний код 38104286/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Тім» /65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/3; ідентифікаційний код 41638691/ суму основного боргу у розмірі 1 445 366,40 грн. /один мільйон чотириста сорок п`ять тисяч триста шістдесят шість грн. 40 коп./, три відсотки річних у загальному розмірі 29 891,05 грн. /двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна грн. 05 коп./, збитки від інфляції у розмірі 36 515,79 грн. /тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятнадцять грн. 79 коп./, штраф у розмірі 39 121,95 грн. /тридцять дев`ять тисяч сто двадцять одна грн. 95 коп./, судовий збір у розмірі 23 263,43 грн. /двадцять три тисячі двісті шістдесят три грн. 43 коп./.

3. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Тім» /65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/3; ідентифікаційний код 41638691/ судовий збір у розмірі 6 666,28 грн. /шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 28 коп./, сплачений згідно платіжного доручення №1635 від 24.04.2020р.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна