Рішення

від 09.09.2020 по справі 920/477/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2020 Справа № 920/477/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/477/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9 к. 414; код ЄДРПОУ 31023578)

до відповідача Приватної фармацевтичної фірми "Зафіра" (40002, м. Суми, Ковпаківський район, вул. Оболонська, буд. 3; код ЄДРПОУ 31208878)

про стягнення 4 928,53 грн,

УСТАНОВИВ :

20.05.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4928,53 грн, у тому числі 4161,41грн основного боргу за договором поставки від 22.04.2016 № 05/16-П, 636,76 грн пені, 37,36 грн інфляційних нарахувань, 93,00 грн - суму 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 22.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/477/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

22.05.2020 копія зазначеної ухвали надіслана учасникам справи (в т.ч.: відповідачу на адресу зазначену позивачем у позові, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витязі з ЄДРПОУ, сформованим за електронним запитом суду від 20.05.2020 № 41006669870, а саме - ПФФ Зафіра , 40020, Сумська область, м. Суми, Ковпаківський район, вул. Курська, буд. 115.

09.07.2020 позивач відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 22.05.2020 № 920/477/20 отримав.

Разом з тим, копія ухвали, надіслана на адресу відповідача - ПФФ Зафіра , 40020, Сумська область, м. Суми, Ковпаківський район, вул. Курська, буд. 115 - 09.07.2020 повернута поштовим відділенням з відміткою адресат відсутній за зазначеною адресою .

Згідно з витягу з ЄДРПОУ сформованого за електронним запитом суду від 15.07.2020 № 1006906702 відповідачем 07.07.2020 змінено місцезнаходження: ПФФ Зафіра , 40002, Сумська область, м. Суми, Ковпаківський район, вул. Оболонська, буд. 3, у зв`язку з чим, судом повторно за супровідним листом від 16.07.2020, №920/477/20 надіслано відповідачу на нову змінену адресу копію ухвали від 22.05.2020 № 920/477/20.

23.07.2020 зазначений супровідний лист з копією ухвали повернутий на адресу суду поштовим відділенням з відміткою адресат відсутній за зазначеною адресою .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

З моменту відкриття провадження у даній справі від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

22.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНВУД . як Постачальником та Приватною фармацевтичною фірмою Зафіра як Покупцем був укладений договір поставки № 05/16-П (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого позивач зобов`язаний поставити та передати у власність відповідача товари (надалі - Товар) згідно з заявками відповідача в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач здійснює оплату кожен місяць, не пізніше 10 (десятого) числа, за проданий Товар у попередньому місяці, згідно відправленого відповідачем звіту про продаж Товарів за місяць по формі: продаж Товарів - кількість та кошти на електронну адресу позивача: greеnlyba@gmail.com. У випадку відсутності продажу Товару відповідач надсилає пустий звіт за попередній місяць.

На виконання вищенаведених умов Договору з 07.06.2019 по 22.07.2019 ТОВ ГРІНВУД поставило ПФФ ЗАФІРА Товар, що підтверджується копіями видаткових накладних, доданих позивачем до позову (№ --00003234 від 24.06.2019 в сумі 591,98 грн, № --00003757 від 22.07.209 в сумі 987 грн, № --00002991 від 07.06.2019 в сумі 810 грн, № --00003472 від 09.07.2019 в сумі 1937,51 грн.(а.с. 16-19)), однак ПФФ ЗАФІРА свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого товару у повному обсязі не виконало.

Як зазначає позивач у позові, що підтверджується матеріалами справи, станом на 08.05.2020 заборгованість ПФФ ЗАФІРА перед ТОВ ГРІНВУД за поставлений товар склала 4161,41 грн.

29.02.2020 сторонами спору було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.02.2020 р., яким ПФФ ЗАФІРА визнало за собою заборгованість у сум 4161,41 грн. (а.с. 15).

У звязку із невиконанням відповідачем умов Договору, ТОВ ГРІНВУД направило ПФФ ЗАФІРА лист від 12.05.2020 № 2473 щодо розірвання договору.

Таким чином, має місце неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передані майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п. 3. ч. ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦКУ встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язаться прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв діловою обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач здійснює оплату кожен місяць, не пізніше 10 (десятого) числа, за проданий Товар у попередньому місяці, згідно відправленого відповідачем звіту про продаж Товарів за місяць по формі: продаж Товарів - кількість та кошти на електронну адресу позивача: greenlyba@gmail.com. У випадку відсутності продажу Товару відповідач надсилає пустий звіт за попередній місяць.

На виконання вищенаведених умов Договору, у період з 07.06.2019 по 22.07.2019 ТОВ ГРІНВУД поставило ПФФ ЗАФІРА Товар (копії товарних накладних, підписаних представниками сторін, додані до позову а.с. 16-19). Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником відповідача накладної на партію Товару.

Враховуючи, що перша партія товару поставлена позивачем відповідачу 07.06.2019, а остання 22.07.2019 та відповідачем не надано позивачу доказів про відсутність реалізації товару, строк оплати за поставлений товар настав 10.08.2019.

Відповідно до п. 11.3. Договору договір може бути розірваний на вимогу однієї зі Сторін. При цьому Сторона-ініціатор повинна письмово повідомній іншу Сторону, не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору .

Керуючись п. 11.3. Договору, ТОВ ГРІНВУД повідомило ПФФ ЗАФІРА про розірвання Договору поставки № 05/16-П від 22 квітня 2016 у зв`язку із виниклою заборгованістю.

Таким чином, у ПФФ ЗАФІРА перед ТОВ ГРІНВУД існує заборгованість за договором поставки № 05/16-П від 22 квітня 2016 року у сумі 4161,41 грн, що підтверджується металам справи.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4161,41 грн основного боргу за договором поставки від 22.04.2016 № 05/16-П підтвердженні матеріалами справи, а тому суд вважає такі вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 636,76 грн пені, 37,36 грн інфляційних нарахувань, 93,00 грн - суму 3% річних суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні с боржник і кредитор.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 550 Цивільного кодексу України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежною виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. Договору Сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати: У випадку прострочення виконання грошового зобов`язання винна Сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатній суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, індекси інфляції, за наслідком проведених розрахунків за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 , суд дійшов висновку, що розрахунки здійснені відповідачем вірно та зазначені вимоги щодо стягнення з відповідача 636,76 грн пені, 37,36 грн інфляційних нарахувань, 93,00 грн - суму 3% річних є законним, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фармацевтичної фірми "Зафіра" (40002, м. Суми, Ковпаківський район, вул. Оболонська, буд. 3; код ЄДРПОУ 31208878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9 к. 414; код ЄДРПОУ 31023578) 4928,53 грн заборгованості (в т.ч.: 4161,41 грн основного боргу за договором поставки від 22.04.2016 №05/16-П, 636,76 грн пені, 37,36 грн інфляційних нарахувань, 93,00 грн - суму 3% річних), а також 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2020.

Суддя В.Л. Котельницька