Рішення

від 09.09.2020 по справі 920/572/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2020 Справа № 920/572/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/572/20

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції (40003, м. Суми, площа Привокзальна, 5; код ЄДРПОУ 22981300)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумчани Д" (40000, м.Суми, вул. Кооперативна, 19, офіс214; код ЄДРПОУ 43052811)

про стягнення 52920,00 грн,

УСТАНОВИВ :

09.06.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за договором № 21-754 від 18.11.2019 у розмірі 29925,00 грн та штраф за дострокове розірвання договору № 21-754 від 18.11.2019 у розмірі 22995,00 грн; а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/572/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

22.05.2020 копія зазначеної ухвали надіслана учасникам справи. 03.07.2020 сторони відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копію ухвали від 15.06.2020 № 920/572/20 отримали.

З моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у даній справі у строк встановлений судом від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, своїм правом на подання заяв по суті спору не скористався, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

18.11.2019 року між Акціонерним товариством Укрпошта в особі Сумської дирекції (позивач) та ТОВ Сумчани Д (відповідач) укладено договір оренди нерухомості № 21-754 (далі - Договір), предметом якого є строкове платне користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, яке розташоване за адресою: м. Суми, пл. Привокзальна, 5, між другим та третім поверхом виробничої будівлі (площа 128,3 м 2 ).

Пунктом 3.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата становить 6750,00 грн. за загальну займану площу 128,3 м 2 за місяць, в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п. 3.5 Договору щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, позивач надає відповідачу Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Відповідач зобов`язаний підписати Акт про надані послуги та повернути його позивачу не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.6 Договору орендна плата сплачується відповідачем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача до 25 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від сплати Орендної плати за Договором.

На виконання вищезазначених пунктів 3.5 та 3.6 Договору позивач направив відповідачу акти виконаних робіт №22537 від 30.11.2019, №24671 від 31.12.2019, №737 від 31.01.2020, №1857 від 19.02.2020, №3997 від 31.03.2020 та рахунки-фактури №1755 від 30.11.2019 (оренда з 18.11.2019 по 30.11.2019 на суму 2925,00 грн.), №1906 від 31.12.2019 (оренда за грудень 2019 року на суму 6750,00 грн.), №78 від 31.01.2020 (оренда за січень 2020 року на суму 6750,00 грн.), №215 від 19.02.2020 року (оренда з 01.02.2020 року по 18.02.2020 року на суму 4189,66 грн.) та №482 від 31.03.2020 року (оренда з 19.02.2020 по 29.02.2020 р. та оренда за березень 2020 р. на суму 9 310,34 грн.) (а.с. 14-19).

Таким чином, відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 29925,00 грн.

Згода відповідача з виставленими рахунками та сумою заборгованості підтверджується підписаними актами звірки розрахунків за період з 01.11.2019 по 26.02..2020 та за період з 18.11.2019 по 31.03.2020 року (а.с. 20-21).

Відповідно до п. 5.1.1 Договору позивач має право вимагати своєчасної оплати оренди майна, а відповідач, згідно з п. 6.1.3 Договору зобов`язаний своєчасно і повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені Договором.

Пунктом 11.1 Договору оренди визначено строк його дії до 18.10.2022 включно.

Однак, листом №17 від 17.02.2020 року ТОВ Сумчани Д повідомило AT Укрпошта в особі Сумської дирекції про бажання достроково розірвати договір №21-754 від 18.11.2019 з 18 лютого 2020 року, в якому зобов`язувалось провести остаточні розрахунки (а.с. 22).

Листом №21-05/30 від 27.02.2020 року позивач повідомив відповідача про необхідність здійснити остаточні розрахунки з орендної плати станом на 18 лютого 2020 року та необхідність сплати штрафу за дострокове розірвання договору з ініціативи відповідача (а.с. 23).

Відповідачем не було сплачено ні суми заборгованості зі сплати орендної плати, ні суми нарахованого штрафу.

Разом з тим, відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому Сторони підписують Акт приймання-передачі майна.

31.03.2020 сторонами було підписано акт приймання-передачі майна (а.с. 26), відповідно до умов якого відповідач визнав та зобов`язувався сплатити заборгованість за Договором у сумі 52 920, 00 грн. (29 925,00 грн. - заборгованість з орендної плати та 22 995,00 грн. - штраф за дострокове розірвання договору).

15.04.2020 листом №13-11-36 позивач повторно направив відповідачу повідомлення про наявність у нього заборгованості зі сплати орендних платежів за спірним Договором та наголосив на необхідності її погашення (а.с. 27). Але, станом на дату звернення до суду з позовною заявою ні сума заборгованості зі сплати орендної плати, ні сума виставленого штрафу ТОВ Сумчани Д не погашена.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати склала 29925,00 грн та не заперечується ним, про що свідчить підписаний сторонами спору акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 21), а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29925,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором № 21-754 від 18.11.2019 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 22995,00 грн. штрафу за дострокове розірвання договору № 21-754 від 18.11.2019.

Відповідно до п. 8.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за Договором Сторони несуть відповідальність згідно із цим Договором та законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі дострокового розірвання Договору чи зменшення орендованої площі за ініціативою відповідача, останній сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми, на яку зменшується загальна сума Договору не пізніше дати розірвання Договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у зв`язку із достроковим розірванням з ініціативи відповідача Договору (а.с. 22) згідно розрахунку (а.с. 25) позивачем нараховано відповідачу 22995,00 грн. 10% штрафу, що передбачено умовами Договору (п. 3.11) та не суперечить чинному законодавству, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22995,00 грн. 10% штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумчани Д" (40000, м.Суми, вул. Кооперативна, 19, офіс 214; код ЄДРПОУ 43052811) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції (40003, м.Суми, площа Привокзальна, 5; код ЄДРПОУ 22981300, р/р НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в СОУ АТ Ощадбанк МФО 337568) 29925,00 грн заборгованість зі сплати орендної плати за договором № 21-754 від 18.11.2019 та 22995,00 грн штрафу за дострокове розірвання договору №21-754 від 18.11.2019, а також 2102 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2020.

Суддя В.Л. Котельницька