ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09.09.2020 Справа № 920/272/20 м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/272/20
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-С" (40014, м.Суми, пл. Покровська, 13; код ЄДРПОУ 39799249)
про стягнення 86 101,57 грн,
установив:
20.03.2020 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором № 13 від 26.11.2019 про надання транспортно-експедиційних послуг у сумі 86101,57 грн, у тому числі: 80903,75 грн основного боргу, 4491,99 грн пені, 141,25 грн інфляційних втрат, 564,58 грн суму 3% річних; а також судові витрати.
Ухвалою суду від 25.03.2020 відкрито провадження у справі № 920/272/20, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 06.05.2020 продовжено строк розгляду справи № 920/272/20 на строк дії запроваджених Урядом карантинних заходів з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).
З моменту відкриття провадження у даній справі від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог, хоча відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копії ухвал від 25.03.2020 та 06.05.2020 відповідач отримав 03.07.2020.
03.07.2020 представником позивача надіслано заяву від 02.07.2020 № 11910-Р (вх № 5603/20) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 129 ГПК України), відповідно до якої даний представник просить суд залучити до матеріалів справи копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 02.06.2020, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2020 та стягнути з відповідача на користь позивача 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
26.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Трейдпостач (перевізник за договором - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю РОДОС-С (замовник за договором - відповідач) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №13 (далі Договір).
Згідно з п. 1.2. розділу 1 Договору, позивач надає відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажів (зернових, зернобобових, олійних культур, продуктів їх переробки і т.д.) автомобільним транспортом по території України за маршрутами, погодженими з відповідачем на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 3.2. розділу 3 Договору розрахунок проводиться після надання документів: рахунок на оплату, акт про надання послуг, податкова накладна (для платників ПДВ), товарно-транспортна накладна з відміткою позивача протягом 10-х банківських днів з моменту отримання документів (у тому числі, отриманих електронною поштою).
На виконання зазначеного Договору, позивачем було надано відповідачу послуги перевезення вантажу загальною вартістю 120903,75 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, а саме: №11281 від 28.11.2019 в сумі 12124,36 грн; №11282 від 28.11.2019 в сумі 12064,50 грн.; №11283 від 28.11.2019 в сумі 12647,26 грн.; №11284 від 28.11.2019 в сумі 11799,90 грн.; №12021 від 02.12.2019 в сумі 12411,00 грн.; №12022 від 02.12.2019 в сумі 12222,00 грн.; №12023 від 02.12.2019 в сумі 12237,75 грн.; №12201 від 20.12.2019 в сумі 18126,00 грн.; №12202 від 20.12.2019 в сумі 17271,00 грн. (а.с. 10-14).
Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2020 (а.с. 24) заборгованість відповідача за договором склала 80903,75 грн.
Разом з тим, в порушення умов договору відповідач зазначену заборгованість позивачу не сплатив, у зв`язку із чим позивач 20.03.2020 звернувся до суду щодо примусового стягнення з відповідача 80903,75 грн. вартості наданих послуг перевезення за договором № 13 від 26.11.2019 про надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 та ч. ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості наданих послуг не виконав, факт наявності заборгованості підтвердив, підписавши відповідний акт взаєморозрахунків станом на 31.01.2020 (а.с. 24), отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 80903,75 грн. вартості наданих послуг перевезення за договором № 13 від 26.11.2019 про надання транспортно-експедиційних послуг суд вважає доведеними, правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняє їх у повному обсязі як такі, що підтверджені належними і допустимими доказами.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4491,99 грн пені, 141,25 грн інфляційних втрат, 564,58 грн суму 3% річних, суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату відповідачем, наданих позивачем послуг, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми , зазначеної у виставленому рахунку-фактурі за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості наданих послуг.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази надсилання (надання) позивачем відповідачу відповідних пакетів документів передбачених п. 2.2.5 та п. 3.2. договору, після моменту отримання яких протягом 10-ти банківських днів відповідач мав провести розрахунок в порядку п. 3.2. договору.
Отже, позивачем не доведено конкретний момент отримання відповідачем відповідних пакетів документів, а тому наданий до позову розрахунок (а.с. 25) щодо періодів, на які нараховано позивачем відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні збитки є необґрунтованим.
Оскільки, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт взаєморозрахунків (а.с. 24), де станом на 31.01.2020 відповідачем підтверджена заборгованість в розмірі 80903,75 грн., - суд вважає, що дата підписання зазначеного акту звірки - 31.01.2020 і є моментом отримання повного пакету документів, з якого протягом 10-ти банківських днів відповідач мав провести розрахунок. Таким чином, з 17.02.2020 відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, судом за період з 17.02.200 по 20.03.2020 здійснено перерахунок нарахованих позивачем пені, 3 % річних та інфляційних збитків.
Судом за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені (при цьому судом також враховано, що прострочення відповідача виникло з 17.02.2020), за наслідком якого суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 1569,44 грн. пені за період з 17.02.2020 по 20.03.2020.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Таким чином, судом за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків (при цьому судом також враховано, що прострочення відповідача виникло з 17.02.2020 для нарахування 3% річних, а для інфляційних втрат - з 01.03.2020 відповідно до положень вищезазначеного інформаційного листа), за наслідком якого суд дійшов висновку про задоволення 141,25 грн інфляційних втрат в межах заявленої позивачем суми та про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 218,84 грн. за період з 17.02.2020 по 20.03.2020.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 2102 грн. судового збору та 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК, суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то як доказ надання таких послуг до заяви від 02.07.2020 № 11910-Р (вх № 5603/20) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (в порядку ст. 129 ГПК України), представник позивача додав копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 02.06.2020, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2020.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень чч. 5, 6 ст. 126 ГПК у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. (Постанова КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544)
Таким чином, враховуючи що відповідачем не подано клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК, суд відшкодовую позивачу витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 14431,50 грн (96,21 % від заявлених позивачем 15000,00 грн.).
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-С" (40014, м. Суми, пл. Покровська, 13; код ЄДРПОУ 39799249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд постач" (27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул. Героїв України, буд. 96, кім. 99; код ЄДРПОУ 42684322) 82833,28 грн., заборгованості , в тому числі 80903,75 грн основного боргу, 1569,44 грн пені, 141,25 грн інфляційних витрат, 218,84 грн 3% річних за неналежне виконання умов договору № 13 від 26.11.2019, а також 2022,33 грн витрат по сплаті судового збору та 14431,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2020.
Суддя В.Л. Котельницька
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2020 |
Оприлюднено | 15.09.2020 |
Номер документу | 91403393 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Котельницька Вікторія Леонідівна
Господарське
Господарський суд Сумської області
Котельницька Вікторія Леонідівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні