Рішення

від 07.09.2020 по справі 923/594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року Справа № 923/594/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска", м. Київ, код ЄДРПОУ 35411500,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ 602", м. Херсон, код ЄДРПОУ 39514968,

про стягнення 96000,19 грн.

Без участі учасників справи.

Обставини справи.

19 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ 602" суми заборгованості у розмірі 96000,19 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди обладнання №2-300818 від 30.08.2018, а саме порушення п. 3.1.1 та п. 5.5.1 Договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2020 року визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 23 червня 2020 року позовну заяву ТОВ "Пекканіска" залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.

Ухвалою від 07 липня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

Відповідно до ч.3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 07 липня 2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою належного повідомлення учасників провадження про розгляд справи судом та про право подати відзив на позовну заяву та заперечення на відзив, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.07.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До суду повернулось поштове повідомлення з відміткою про вручення ухвали суду позивачу.

14 липня 2020 року до суду повернулась копія ухвали Господарського суду Херсонської області від 07.07.2020 направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти повернуто "не зазначено номер офісу".

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення, згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електрону адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.07.2020 на Єдиному державному реєстрі судових рішень

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 252 ГПК України визначено: "Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі."

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

30.03.2020 року прийнято Закон України № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020 року. Вказаним Законом у Господарському процесуальному кодексі України розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року №291 (зі змінами) дію карантину продовжено до 31 липня 2020 року включно.

Враховуючи викладене, а також перебування судді у відпустці з 14.07.2020 по 28.08.2020 та завантаженість судді, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву чи звернення з клопотанням про продовження строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 30 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (надалі - Орендодавець або Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ІНБУД", яке після зміни найменування має назву - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ 602" (надалі - Орендар або Відповідач) був укладений Договір оренди обладнання № 2-300818 (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік кого визначається Орендарем у Договорі та акті приймання-передачі обладнання. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.

Таким чином, предметом Договору є надання в платне користування (оренду) визначене умовами договору обладнання.

Сторонами Договору досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет договору, ціну, умови оплати, умови передачі, повернення обладнання, строк дії договору та інші умови.

Відповідно до п. 8.1. Договору строк дії договору становить один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Якщо сторони не всунули бажання припинити дію Договору до моменту або у момент закінчення строку його дії, дія такого Договору вважається продовженою на кожний відповідний наступний календарний рік.

Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

Сторонами погоджено, що перелік обладнання, строк оренди обладнання, об`єкт виконання робіт, вартість оренди обладнання, строк та порядок розрахунків погоджується сторонами у заявці (замовленні), що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 3.1.1. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно проводити оплату оренди Обладнання (відповідно до вимог розділу 5 цього Договору).

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що ціною договору є сума (вартість) оренди всіх одиниць обладнання, переданого Орендарю Орендодавцем на підставі договору у тимчасове користування, витрат на транспортування обладнання та інших додаткових послуг, що надані Орендодавцем (сума усіх підписаних Актів надання послуг, та/або оплачених орендарем рахунків).

Згідно п. 5.5 Договору, оплата Орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі відповідного рахунку на оплату Орендодавця у розмірі 100% від загальної вартості запланованого періоду оренди, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця.

Відповідно до п. 5.5.1. Договору в будь-якому випадку Орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 (п`ятого ) числа місяця, що слідує за місяцем, в якому послуги з оренди обладнання було надано.

Так, на виконання умов договору позивачем згідно Ату надання послуг №2617 від 30 листопада 2018 року та Ату надання послуг №2883 від 28 грудня 2018 року передано відповідачу в оренду підйомник Н12SX HО780 у період з 01.11.2018 по 30.11.2018 та у період з 01.12.2018 по 27.12.2018.

Позивачем на підставі вказаних Актів нараховано відповідачу плату за користування обладнанням на загальну суму 96000,19 грн.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання з оплати оренди підйомника, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 96000,19 грн. заборгованості.

Таким чином, виник спір який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що укладений 30 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ 602" договір оренди обладнання № 2-300818, за своїм змістом та правовою природою є договором найму, різновидом якого є оренда.

За приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, п. 5.2. Договору визначено, що орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендодавцем за добу, тиждень або календарний місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідній специфікації до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок.

Відповідно до п. 5.3. Договору, розмір орендної плати за кожний календарний день користування кожною одиницею обладнання погоджується в заявці (замовленні) та визначається сторонами у рахунках на оплату, актах надання послуг, актах передачі обладнання в оренду, умовами цього договору.

Згідно п. 5.5. Договору, оплата орендарем послуг з оренди обладнання відбувається у порядку передоплати на підставі відповідного рахунку на оплату орендодавця, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця. В будь якому випадку Орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 ( п`ятого ) числа місяця, що слідує за місяцем, в якому послуги з оренди обладнання було надано.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору оренди обладнання № 2-300818 від 30.08.2018 у період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року та з 01.12.2018 по 27.12.2018 між ТОВ "Пекканіска" і ТОВ "ГЕРЦ 602"були складені акти надання послуг на загальну суму 96000,19 грн., а саме: Акт надання послуг №2617 від 30.11.2018 на суму 52000,10 грн. та Акт надання послуг №2883 від 28.12.2018 на суму 44000,09 грн. (а.с. 17-18). Зазначені Акти підписані сторонами без зауважень.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що за оренду майна відповідач у строк встановлений Договором не розрахувався, в зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 96000,19 грн.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 96000,19 грн.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5667,60 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (надалі - Клієнт) і Адвокатом Філоненко Я.А. (надалі - Адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги №1-010120, відповідно до якого Адвокат взяв на себе зобов`язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу Клієнту щодо представництва його інтересів у судових справах у господарському, адміністративному процесах, як на стороні позивача, так і на стороні відповідача, а також у виконавчому провадженні.

Згідно п. 1.2 договору про надання правової допомоги, адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1 договору статусі; надання клієнту правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Умовами п. 4.6. договору про надання правової допомоги, факт наданої правової допомоги підтверджується актом надання послуг, який є відповідним додатком до цього договору.

Відповідно до п. 4.7. договору про надання правової допомоги, клієнт сплачує гонорар в день винесення судом або іншим компетентними органом відповідного кінцевого позитивного процесуального рішення (часткове або повне задоволення позовних вимог, укладення мирової угоди на стадії судового провадження по справі, тощо).

Додатками до зазначеного договору є Додаток № 1 - Вартість послуг правової (правничої) допомоги та Додаток № 2 - Акт надання послуг №100010120 від 16.06.2020.

На підтвердження статусу та повноважень адвоката Філоненко Я.А. надано до суду копію свідоцтва серія ХМ №000256 від 08.05.2019р. та довіреність від 01.01.2020р.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу додано копію договору про надання правової допомоги № 1-0100120 від 01.01.2020, Додатку №1 щодо порядку розрахунку вартості послуг правової (правничої) допомоги, Додатку № 2 Акт приймання-передачі наданих послуг № 1-010120 від 16.06.2020 року, згідно якого позивачем прийнято послуги вартістю 5667,60 грн., рахунку-фактури № 4 від 16.06.2020, платіжного доручення № 1999 від 16.06.2020 року на суму 5667,60 грн.

Таким чином, перевіривши надані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5667,60 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ 602" (код ЄДРПОУ 39514968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (код ЄДРПОУ 35411500) суму боргу у розмірі 96000,19 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та суму судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 5667,60 грн. .

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко