Рішення

від 04.09.2020 по справі 925/1416/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1416/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Шамов О.А. - адвокат за ордером,

Лещинський О.Й. - за довіреністю;

від відповідача: Тарасенко Ю.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного підприємства "Тетяна" (смт. Драбів, Черкаська область) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та приватним підприємством "Тетяна" додаткової угоди до договору оренди землі від 25 березня 2011 року, укладеного між Драбівською районною адміністрацією та приватним підприємством "Тетяна" в редакції позивача.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки договір оренди землі від 25.03.2011 не є укладеним у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації, а тому до нього не може укладатися додаткова угода, про що надав відзив на позов ( а.с. 32-33).

В судовому засіданні 04.09.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

25.03.2011 між Драбівською районною адміністрацією (далі- Орендодавець) та приватним підприємством "Тетяна" (далі - Орендар, позивач по справі) було укладено договір оренди землі (а.с. 12-15), у відповідності до якого Орендодавець відповідно розпорядження райдержадміністрації від 21.03.2011 № 66 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Жорнокльовівської сільської ради ( п. 1. договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею - 123,8 га в тому числі ріллі - 119,6 га, польових шляхів - 1,7 га, полезахисних лісових смуг - 2,5 га ( п. 2 договору).

Договір оренди укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( п. 7 договору).

Орендна плата вноситься Орендарем: у грошовій формі у розмірі: 724 грн. за 1 га ріллі в рік та по 161 грн. за 1 га польових шляхів та полезахистних лісових смуг в рік ( п. 8 договору).

До Договору не укладалися додаткові угоди - докази про протилежне суду не подані.

Позивач доводить, що орендована земельна ділянка в даний час має кадастровий номер 7120683800:02:001:0375, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2015, індексний номер 49929438 (а.с. 16) та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106361802017 від 22.11.2017 ( а.с. 17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 105126828 від 27.11.2017 (а.с. 23-24) стосовно об`єкта оренди були внесені відомості, що площа земельної ділянки складає 119,5004 га.

За даними витягу з ДР речових прав площа цієї земельної ділянки становила 116,6064 га проти 123,8 га згідно п. 2 Договору оренди землі.

Площа орендованої земельної ділянки 119,5004 га також підтверджується і довідкою № 373/102-17 від 04.12.2017 (а.с. 25) з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015.

Уточнення щодо площі земельної ділянки змінами до Договору оренди землі від 25.03.2011 не оформлялися, а судовим рішенням у справі № 925/1381/16 (а.с. 35) встановлено, що згідно висновків судової експертизи експертом зафіксовано факт збереження всіх межових знаків, що окреслюють земельну ділянку площею 119,5004 га, яка саме і передана позивачу в оренду за Договором від 25.03.2011. Межі цієї земельної ділянки не змінилися.

За умовами п. 39 Договору оренди, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Дана умова договору не визнана недійсною та не змінювалася сторонами Договору.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 статті 627 ЦК України).

Згідно положень ст. 638, 640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, позивач вказує, що між сторонами Договору від 25.03.2011 виникли права та обов`язки стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7120683800:02:001:0375.

Державну реєстрацію договору в установленому порядку не проведено, що не заперечується жодною із сторін.

У відповідності до ст. 18 ЗУ "Про оренду землі" в редакції станом на час підписання сторонами Договору від 25.03.2011 визначено, що Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 20 цього ж Закону визначає, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України). Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондує частині восьмій статті 93 ЗК України, яка передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію правочинів, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом (згідно із частиною другою статті 210 ЦК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (згідно із частиною першою статті 2 Закону про оренду землі). Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону про оренду землі).

Згідно положень Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 в редакції, що діяла на час підписання Договору оренди землі від 25.03.2011, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац перший частини першої статті 1 Закону про реєстрацію нерухомого майна). Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (абзац третій частини першої статті 1 Закону)

Державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону про реєстрацію нерухомого майна, виникають з моменту такої реєстрації.

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном та інші права.

Як визначено п. 39 Договору оренди землі від 25.03.2011 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

При цьому з пояснень представників позивача вбачається, що 5річний термін дії договору позивач рахує не з дати його укладення (25.03.2011), а з 01.01.2013 -- з часу виключення статей 18 та 20 із Закону "Про оренду землі" Законом "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року N 1878-VI.

Прикінцевими та перехідними положення ЗУ від 11 лютого 2010 року N 1878-VI визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

У відповідності до ст. 5 ЦК України про дію актів цивільного законодавства у часі -- акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

При цьому в матеріали справи надано докази, що позивач зареєстрував своє право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7120683800:02:001:0375 за Договором лише 11.12.2015 року (а.с. 16 Витяг з ДР речових прав).

В даному випадку суд не погоджується із твердженнями позивача, що право оренди у нього обгрунтовано виникає з моменту реєстрації права за правилами зміненого з 01.01.2013 року законодавства, оскільки права і обов`язки сторін беруть початок з 25.03.2011 (дата підписання Договору оренди), а не виникають зовсім нові відносини з 01.01.2013 через зміну законодавства.

Представники позивача пояснюють, що у відносинах сторін також мала місце і обставина поновлення дії Договору на тих же умовах і на той же строк на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", яка була чинною до липня 2020 року і яку просить застосувати позивач.

Дана норма передбачала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач вказує, що після спливу 5річного терміну з часу підписання Договору оренди землі від 25.03.2011 до позивача не було направлено Орендодавцем заперечення у поновленні договору на новий строк та не було пред`явлено вимоги про повернення земельної ділянки. Тому позивач вважає, що кожного разу Договір поновлювався на новий 5річний строк. При цьому позивач також просить врахувати ту обставину, що ПП "Тетяна" весь період часу з березня 2011 року безперервно користується земельною ділянкою та сплачує за неї орендну плату, яка приймається місцевим бюджетом без зауважень.

У додатковій угоді, яку просить визнати укладеною позивач, поновлення Договору пропонується визначити до 31.12.2022 року, який обраховується позивачем як два п`ятирічні терміни дії договору, починаючи з 01.01.2013 (з часу виключення ст. 18 та 20 із Закону "Про оренду землі" і заміни реєстрації договору на реєстрацію права).

Решту умов Договору позивач залишає без змін.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

У ч. 1 статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Згідно положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012, з 01.01.2013р. повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відносяться до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державне агентство земельних ресурсів України. Відповідно адміністративно-територіального поділу, на місцях діють відповідні територіальні органи (у Черкаській області - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 N258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за N852/21164, затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане, і яке, серед іншого, розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

З цих підстав відповідач у справі обраний правильно.

З позовної заяви вбачається, що приватне підприємство "Тетяна" просить задовольнити позовні вимоги на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Пунктом 8 договору оренди від 25.03.2011 визначено, що для поновлення договору на новий строк орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Так, за доводами позивача, 07.11.2019 на адресу відповідача було направлено лист - повідомлення (а.с. 28) в якому він пропонує відповідачу укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011.

До листа - повідомлення позивачем прикладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011 в якій:

п. 1 додаткової угоди до договору викладено в наступній редакції:

"Поновити на 5 (п`ять) років до 31.12.2022 на тих самих умовах Договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та приватним підприємством "Тетяна".

Позивач доводить, що відповіді на цей лист-повідомлення від 07.11.2019 він від відповідача не отримав, що і спонукало позивача до звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Державній реєстрації прав підлягають також і право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Форма типового договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220, у п. 20,43 (в редакції чинній станом на час підписання Договору) якого передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у певний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Дані умови договору оренди є істотними, відомими та такими, що підлягають безумовному виконанню.

Згідно ст. 25 ЗУ "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 по справі № 925/1381/16 (а.с. 35-41) за позовом приватного підприємства "Тетяна" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011 прийшов до висновку, що не можуть вноситися зміни і доповнення чи укладатися додаткові угоди до договору оренди землі, який не набрав чинності та у розумінні частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 01.01.2013) не є укладеним у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації.

Для вирішення спору у справі № 925/1416/19 позивач просить проаналізувати та врахувати іншу обставину (як підставу позову), що його права на оренду земельної ділянки підтверджуються фактом реєстрації державою його права оренди за правилами, що діють з 01.01.2013 і тому в проведенні державної реєстрації договору вже немає потреби.

Так, у відповіді на відзив (а.с. 44-46) та в ході розгляду справи позивач притримується позиції, що державна реєстрація Договору оренди землі від 25.03.2011 не була обмежена у часі ні законодавством, ні умовами самого договору. Після зміни закону в частині встановлення обов`язку реєстрації права замість реєстрації договору, потреба у реєстрації договору взагалі зникла. Позивач вважає, що оскільки він 11.12.2015 зареєстрував власне право оренди землі за Договором від 25.03.2011, ця реєстрація є чинною і не скасованою по сьогодні, тому держава визнає та підтверджує всі права позивача як орендаря. З цього позивач приходить до висновку, що реєстрація права оренди, вчинена згідно закону в межах 5річного терміну дії Договору, свідчить про чинність Договору оренди землі від 25.03.2011, до якого можуть бути внесені зміни про його поновлення на новий строк.

Позивачем при цьому не було надано суду доказів існування об`єктивних перешкод чи протидії йому з боку державних чи інших органів та суб`єктів у проведенні державної реєстрації Договору оренди землі від 25.03.2011 року до часу відміни цієї вимоги закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлений перелік підстав для державної реєстрації прав, зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п. 1 ч. 1 зазначеної статті).

Отже після підписання Договору оренди землі від 25.03.2011 у позивача в наявності були всі документи для здійснення реєстрації Договору.

З цих підстав суд вважає, що поважних причин нездійснення реєстрації Договору у позивача не було, і незважаючи на необмеженість цієї дії строком по закону чи по Договору, позивач несе всі ризики настання негативних наслідків, пов`язаних зі зміною законодавства в питанні державної реєстрації договорів та реєстрації права і обставин, що пов`язуються з цими подіями.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати ВС від 23.06.2020 по справі № 696/1693/15-ц (а.с. 97) викладено правовий висновок про те, що проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Оскільки ДСП не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі до 01 січня 2013 року, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

У відповідності до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема,:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

Отже з матеріалів справи випливає, що Договір оренди землі від 25.03.2011 року не пройшов державну реєстрацію до 01.01.2013 року згідно положень чинного законодавства, яке регулювало дане питання.

Пунктом 39, як істотною умовою Договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Всі умови для забезпечення цього існували станом на час підписання Договору від 25.03.2011.

Настання даного моменту позивачем не доведено і він не міг наставати в майбутньому та залежати від появи нової норми законодавства про реєстрацію права оренди.

Реєстрація права оренди не замінює реєстрацію Договору для підтвердження набрання ним чинності (протилежне нормами чинного законодавства не встановлено) і необмеженість у часі такої дії, як реєстрація Договору, не надає позивачу ніяких підстав для оцінки Договору укладеним вже в результаті зміни законодавства та за наслідками реєстрації ним права оренди за правилами, що діють після 01.01.2013 року.

Якщо Договір оренди землі від 25.03.2011 чинності не набув (через нездійснення реєстрації договору до 01.01.2013), то він не міг бути поновленим на наступні 5річні періоди за правилами ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" і тому до нього не можуть внеситися будь-які зміни (в т.ч. про поновлення його дії) ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Таким чином правомірність підстав своїх позовних вимог позивач не довів, а тому у позові слід відмовити повністю.

При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2020

Суддя Н.М. Спаських