Рішення

від 03.09.2020 по справі 140/5942/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5942/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Філімоновій О.В.,

за участю представника позивача Войціховського А.В.,

представника відповідача Клекоцюка Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтарсіо звернулось з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000028/2 від 25.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ Інтарсіо згідно зі специфікацією від 21 лютого 2020 року №F/KEX/20/000053 (додаток до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020), на підставі рахунка-фактури від 21 лютого 2020 року №VAT F/KEX/20/000053 придбало у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) партію меблів за 15 товарними позиціями на загальну суму 104 145,60 злотих.

ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП - митним брокером 25.02.2020 подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/012078, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ Інтарсіо в митному режимі імпорт товарів Меблі по 15 товарних позиціям згідно УКТ ЗЕД загальною фактурною вартість 104 145,60 злотих.

Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 104 145,60 злотих, що складає 642 120,11 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2 495 злотих, що складає 15 383,17 грн.

Проте, уповноважений орган видав картку про відмову у прийнятті митної декларації №UА205050/2020/00633 на основі рішення про коригування митної вартості №UA205050/2020/000028/2 від 25.02.2020 року.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару.

Таким чином позивач наголошує, що ним дотримані вимоги статті 53 Митного кодексу України, а відтак, просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000028/2 від 25.02.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав вказав, що під час опрацювання документів позивача, поданих для підтвердження митної вартості товару встановлено, що документи подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що 02 січня 2020 року між ТзОВ Інтарсіо та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) було укладено контракт №2.01.2020. За умовами контракту Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки SIGNAL ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін. Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації від 21 лютого 2020 року №F/KEX/20/000053 до контракту ТзОВ Інтарсіо придбало у продавця партію меблів (15 товарних позицій) на загальну суму 104 145,60 злотих.

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста Ковель Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП , 25 лютого 2020 року було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/012078. Відповідно до цієї митної декларації товар Меблі було задекларовано за 15 товарними позиціями. Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи: декларацію митної вартості; контракт №2.01.2020 від 02.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020; специфікацію від 21.02.2020 року №F/KEX/20/000053; рахунок-фактуру (інвойс) від 21.02.2020 №VAT F/KEX/20/000053; договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019; заявку на перевезення вантажу №21/02/20 від 21.02.2020; довідку №05 від 21.02.2020 про транспортні витрати; товаро-транспортну накладну (CMR) від 23.02.2020. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом включено вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2 495 злотих (еквівалент 15 282,17 грн).

За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту електронним повідомленням від 25.02.2020 року митниця проінформувала декларанта, що за наслідками опрацювання ЕМД №UA205050/2020/012078 і доданих документів встановлено відсутність необхідних відомостей щодо складових митної вартості. Зокрема: відсутні відомості про вартість навантаження товару, які на думку митного органу є обов`язковими згідно з умовами поставки FCA; відсутні відомості про сплату покупцем товару (позивачем) роялті та інших ліцензійних платежів (необхідність цих відомостей митниця мотивувала тим, що покупець та продавець є пов`язаними особами, а також покупець є офіційним представником продавця).

Цим же електронним повідомленням митний орган на підставі ст. 53 МКУ запропонував декларанту в 10-денний термін надати додаткові документи, а саме:

- висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість експедиційних послуг);

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію);

- за власним бажанням - додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Листом №25 від 25.02.2020 року митний брокер проінформував митницю про відсутність додаткових документів.

Того ж дня Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від 25 лютого 2020 року №UA205050/2020/000028/2 про коригування митної вартості товарів, відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 8 товарних позицій та митну вартість товару у відношенні вказаних 8 товарних позицій визначено (скориговано) за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Щодо товарів по інших 7 товарних позиціях заявлена декларантом митна вартість визнана органом доходів і зборів і відповідно не коригувалась.

У рішенні вказано, що витрати на транспортування є однією із складових митної вартості і розрахунок витрат відповідно до умов поставки FCA обов`язково повинен містити дані про вартість перевезення, навантаження, страхування; у Договорі №2-2019 від 12.02.2019 про надання транспортних послуг в п.2.1. вказано, що зобов`язання перевезення виконують перевізник та експедитор; згідно п.3.1.2. навантаження здійснює експедитор, а в п.4.1. вказано, що навантаження здійснює вантажовідправник; оскільки покупець згідно Контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 є офіційним представником продавця, посадові особи митниці зробили припущення про можливу наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які є складовими митної вартості ; покупець є пов`язаною особою з продавцем відповідно до п.17 ст.58 МКУ.

У зв`язку з незгодою з прийнятим рішенням про коригування митної вартості позивач, відповідно до положень ч. 7 ст. 55 МК України, з метою випуску товару у вільний обіг, 25.02.2020 подав митну декларацію №UA205050/2020/012426, сплатив митні платежі згідно із самостійно визначеною митною вартістю, а також різницю у загальному розмірі 31 412,93 грн між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею. На підставі вказаної декларації товар було випущено у вільний обіг.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості можливо виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару Меблі (12 товарних позицій) за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

За змістом частин десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а витребуваних митницею додаткових документів декларант не надав, що стало підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом, при цьому застосувати попередні методи визначення митної вартості товару митниця не мала можливості через відсутність у неї та декларанта достовірної та документально підтвердженої інформації для проведення розрахунків.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: декларацію митної вартості; контракт №2.01.2020 від 02.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020; специфікацію від 21.02.2020 року №F/KEX/20/000053; рахунок-фактуру (інвойс) від 21.02.2020 №VAT F/KEX/20/000053; договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019; заявку на перевезення вантажу №21/02/20 від 21.02.2020; довідку №05 від 21.02.2020 про транспортні витрати; товаро-транспортну накладну (CMR) від 23.02.2020. Ці документи визначають фактурну вартість оцінюваного товару. Також оскільки до митної вартості включено транспортні витрати, які за умовами поставки не були включені у вартість товару, позивач надав транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Імпорт товару не підлягає ліцензуванню, а тому ліцензія на імпорт не товару не вимагається; страхування товару не здійснювалося, відтак страхові документи не надавалися.

Дослідивши ці документи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно стверджує про наявність у них розбіжностей.

За змістом багаторазового контракту від 02 січня 2020 року 32.01.2020, укладеного між компанією Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) та ТзОВ Інтарсіо строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки SIGNAL ; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Отже, з цього слід дійти висновку, що узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

За таких обставин документами, які свідчать про ціну товару, яка підлягає сплаті позивачем як покупцем, є додаткова угода №1 від 02 січня 2020 року до контракту №2.01.2020, специфікація від 21 лютого 2020 року №F/KEX/20/000053, рахунок-фактура (інвойс) від 21 лютого 2020 року №VAT F/KEX/20/000053. Такі документи надані при митному оформлені. Розбіжностей у визначенні ціни за конкретною позицією товару у цих документах ні митницею, ні судом не встановлено. Вартість товару становить 104 145,60 злотих.

Для розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Ягодин в сумі 2 495 злотих, що становить 15 383,17 грн. Для підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 з підприємцем перевізником Robert Wojcicki (Республіка Польща), заявку на перевезення вантажу від 21 лютого 2020 року №21/02/20, довідку про транспортні витрати від 21 лютого 2020 року №05, товарно-транспортну накладну (CMR) від 21 лютого 2020 року.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 умови перевезення визначаються в разовій заявці експедитора, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Зі змісту вказаного договору очевидним є поєднання в одній особі замовника та експедитора . У заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 2 495 злотих, а довідка від 21 лютого 2020 року №05 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну та по Україні до місця розвантаження. Так відповідно до довідки, виданої перевізником Wojcicki Robert, транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 становлять: від місця завантаження PL-27-400 OSTROWIEC SW до кордону України пункт пропуску Ягодин - 2 495 злотих, а від пункту пропуску Ягодин до місця розвантаження місто Ковель (Волинська область, Україна) - 1 069 злотих. Також вказано, що додаткове страхування вантажу не проводилось.

У даному випадку перевезення товару здійснювалось на договірних засадах перевізником Wojcicki Robert, відтак зрозуміло, що позивач самостійно не здійснював перевезення вантажу власним транспортом та з цих причин аргументовано не міг надати витребувану митницею калькуляцію транспортних витрат у спосіб, в який визначив відповідач.

У відзиві на позов відповідач зауважував, що у довідці про транспортні витрати від 21 лютого 2020 року №05 відсутні відомості щодо витрат на навантаження.

Як уже зазначав суд, пунктом 2.2 контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 встановлено, що товар доставляється автомобільним транспортом на умовах FCA. Умови поставки FCA передбачають, що витрати по перевезенню товарів несе покупець, а витрати по навантаженню товару при передачі його на складі продавця у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця.

Таким чином, з наведеного слід зробити висновок про те, що ТзОВ Інтарсіо не понесло витрат на навантаження. При цьому суд зазначає, що ні в повідомленні декларанту, ні в оскаржуваному рішенні питання щодо зазначення сум за навантаження товару відповідачем не ставилося, як і не зазначалося про розбіжності у документах щодо транспортних витрат.

Отже, обов`язкові за змістом частини другої статті 53 МК України документи, які подав декларант, підтверджують ціну товару та транспортні витрати, що були складовими митної вартості за основним методом її визначення. Достовірність цих офіційних документів не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

Відповідно до Національного стандарту № 4 Оцінка майнових прав інтелектуальної власності , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1185:

ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж;

роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об`єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 446 сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:

роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;

покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;

сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 контракту № 2.01.2020 від 02 січня 2020 року, позивач є офіційним представником компанії продавця в Україні. Продавець дає покупцю право на використання товарних знаків для маркетингових цілей, використання і продаж продукції на території України.

Наведені обставини дають суду підстави погодитися з доводами відповідача про те, що позивач, у зв`язку з використанням товарного знаку продавця міг сплачувати ліцензійні платежі. Тому для підтвердження чи спростування цих сумнівів митний орган правомірно витребував у декларанта ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів.

Суд встановив те, що позивач чи декларант з цього приводу не надали документів, які витребовував відповідач.

Крім того, відповідач стверджує про те, що позивач і продавець є пов`язаними особами, і, у зв`язку із цим у відповідача виник сумнів з приводу того, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Для цих цілей, відповідач витребовував у позивача документи передбачені частиною 4 статті 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Проте, суд, виходячи із тлумачення частини 4 статті 53 МК України звертає увагу на те, що не лише існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем дає підстави для витребовування додаткових документів для встановлення складових митної вартості, а одночасно і та умова, що відповідач має обґрунтовані підстави вважати, що такий взаємозв`язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

На думку суду, словосполучення обґрунтовані підстави вважати є до певної міри оціночним, тим не менше, обґрунтовані підстави повинні ґрунтуватись на певних доказах чи обставинах, які б їх пояснювали.

Суд дослідив документи, які позивач надав відповідачу при митному оформленні товару та з`ясував, що позивач придбавав товар у продавця по оптових цінах, які діють для всіх оптових покупців, з тією лише відмінністю, що для позивача як для офіційного представника продавця передбачена знижка у розмірі 30 відсотків від оптових цін. Ця обставина зафіксована у контракті № 2.01.2020 від 02 січня 2020 року та додатковій угоді № 1 від 02 січня 2020 року.

Придбаний у продавця товар за гуртовими цінами зі знижкою 30 відсотків, позивач задекларував при митному оформленні товару. Отже, позивач не приховав тієї обставини, що існуючий зв`язок між позивачем і продавцем дає позивачу певну вигоду, документи, які подав позивач для митного оформлення товару і стосуються цих обставин, не містили розбіжностей чи ознак підробки.

Тому, суд робить висновок, що у позивача не було обґрунтованих підстав витребовувати документи передбачені частиною 3 статті 53 МК України.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частин дванадцятої-тринадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

За нормами частини п`ятнадцятої статті 58 МК України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

В іншому випадку за правилами частини чотирнадцятої статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

І в спірному рішенні про коригування митної вартості, і в повідомленні декларанту такі обґрунтування відсутні, відтак відповідачем не доведено, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами та їх взаємовідносини мали вплив на ціну товару.

Як уже зазначалося судом, під час митного оформлення відповідач вказував на наявність у нього інформації про ціну ідентичного товару за аналогічних умов з посиланням на митні декларації.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно. При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Сама лише наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Такі висновки викладені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25 лютого 2020 року №UA205050/2020/000028/2 про коригування митної вартості товарів у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, відповідач у відзиві не навів жодного пояснення вибірковості коригування митної вартості задекларованих товарів.

Якщо на думку митного органу декларантом не включено до складових митної вартості роялті (ліцензійні платежі) та вартість навантаження, то ці складові стосуються усіх задекларованих згідно МД №UА205050/2020/012078 від 25.02.2020 року товарів.

Проте, митний орган скоригував митну вартість лише у відношенні 8 товарних позицій з 15 задекларованої. У відношенні решти 7 товарних позицій митна вартість була визнана митним органом.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Аналогічна правова позиція по тому самому контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020, укладеного між компанією Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. та позивачем на поставку меблів, викладена в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 року в справі № 857/5823/20 та від 20.08.2020 року № 857/6012/20 .

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 29 січня 2020 року №UA205050/2020/000028/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України відсутні. Відтак, таке рішення підлягає скасуванню як протиправне. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта, та позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі "Баришевський проти України", заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі "Двойних проти України", заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі "Меріт проти України", заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. 14 травня 2020 року представником позивача адвокатом Парфелюком Г. І. подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 5 255 грн.

У письмовому клопотанні відповідач вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а витрати на послуги перекладача необґрунтованими; просив відмовити в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2020 року №45/20, укладеного між Адвокатським бюро Сергій Степанюк і Партнери (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ Інтарсіо , а також ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1004881, який виданий на підставі вказаного договору Адвокатським бюро адвокату Парфелюку Г. І.

За змістом пункту 1 договору слідує, що Адвокатське бюро зобов`язується надати ТзОВ Інтарсіо правову (правничу) допомогу у справах, що стосуються митного оформлення в режимі імпорт товарів - меблів згідно ЕМД №205050/2020/012078 від 25.02.2020 року. Як передбачено пунктом 3 даного договору, за надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2-3.3 договору вартості надання послуг/виконання робіт. Відповідно до пункту 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 1/2 (одна друга) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуги /виконання роботи. Пункт 3.4 договору визначає, що перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 8000,00 упродовж трьох банківських днів з дня отримання рахунку від виконавця, а подальша оплата - упродовж трьох банківських днів з дня підписання акта наданих послуг/виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця (пункт 3.5 договору).

Актом наданих послуг від 14 травня 2020 року №45/20 визначено їх перелік на загальну суму 5 255 грн, а саме: 1) консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 25.02.2020 року №UА205050/2020/000028/2, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способу захисту (1/2 год) - 525,50 грн; 2) складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду (4 год) - 4 204 грн; 3) супровід адміністративної справи в суді: моніторинг руху справи; аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань; організація перекладу документів, затребуваних судом; опрацювання відзиву на позовну заяву; підготовка і подання до суду відповіді на відзив, заяви про стягнення судових витрат; інформування клієнта про рух справи (1/2 год) - 525,50 грн. Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги авансовий платіж становить 5 255 грн., який був сплачений відповідно до платіжних доручень від 07.04.2020 року №1875 та від 14.05.2020 року №115 ТзОВ Інтарсіо .

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 255 грн. є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатських послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5 255 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2 102 грн згідно з платіжним дорученням від 07 квітня 2020 року №1874, зазначена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 7 357 грн, з них: судовий збір - 2 102 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5 255 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000028/2 від 25.02.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 7 357 грн (сім тисяч триста п`ятдесят сім).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтарсіо (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, 108, ідентифікаційний код юридичної особи 40727895).

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43350888).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 09.09.2020 року.