Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/16649/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Київ № 826/16649/17

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-А.М." до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представник позивача - адвокат Новіков Я.А.;

представник відповідача - Перепелюк О.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-А.М." звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2017 №0055571404 та №0055581404, прийнятих на підставі акту перевірки від 06.10.2017 №689/26-15-14-04-05/39158636, складеного державними ревізорами Головного управління ДФС у м. Києві за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гарант-А.М." у взаємовідносинах з Приватним підприємством "Омікрон" за жовтень 2015-серпень 2016 років.

Ухвалою суду від 21.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки щодо нереальності операцій між позивачем та ПП "Омікрон" ґрунтуються виключно на протоколі допиту директора ПП "Омікрон" та документах щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження №32016100100000027 від 29.02.2016. На думку позивача, будь-який суб`єкт господарювання не зобов`язаний мати ті чи інші основні засоби для здійснення поточної діяльності, крім того, він не обмежений в укладанні господарських договорів з іншими суб`єктами господарювання, які б надавали такому суб`єкту відповідні послуги та роботи. В частині доводів податкового органу щодо ненадання ТТН, позивач повідомив, що наявність та відсутність ТТН, подорожніх листів чи транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом та не пов`язано з дотриманням вимог податкового законодавства.

Представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов зазначив, що враховуючи наявність у матеріалах справи протоколу допиту від 16.09.2016, у якому керівник ПП "Омікрон" вказує про непричетність до фінансово-господарської діяльності ПП "Омікрон", а також згідно інформаційних баз даних Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що по ПП "Омікрон" заведено до картки суб`єктів фіктивного підприємництва від 16.09.2016, в результаті порушення кримінальної справ за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 25.09.2017 по 29.09.2017 на підставі направлень від 25.09.2017 №1026/26-15-14-04-05, №1025/26-15-14-04-05, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 21.09.2017 р. №9554, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-А.М." з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Омікрон" ідентифікаційний (код 30471869) за період жовтень 2015 року - серпень 2016 року , за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 06.10.2017 №689/26-15-14-04-05/39158636.

За результатами перевірки позивача встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що Зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за Серпень 2016 року (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 1771,00 грн.та встановлено заниження суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 190933,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що вказані висновки ґрунтуються на тому, що до перевірки не надано договорів із ПП "Омікрон" за період з 01.10.2015 по 01.08.2016; товаро-транспортних накладних; сертифікатів відповідності товару, паспортів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника), відповідних фахівців та необхідної виробничої бази, матеріалів, комплектуючих тощо; відомості щодо формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по взаємовідносинах із ПП "Омікрон" за період з 01.10.2015 по І 01.08.2016.

Також в акті перевірки зазначено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві отримано лист від 23.09.2016 №4368/7/26-59-23-01, в якому зазначено, що співробітниками ОУ та СУ ФР Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в ході проведення заходів в межах кримінального провадження №32016100100000027 від 29.02.2016, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України ліквідовано діяльність "конвертаційного центру", який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку. Серед учасників "конвертаційного центру" є ПП "Омікрон". Під час розслідування кримінального провадження було опитано в якості свідка директора, засновника ПП "Омікрон". ОСОБА_1 , яка надала покази щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В акті перевірки зазначено, що до Єдиного реєстру судових рішень внесена ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11. 2016 справа №761/39520/16-к щодо кримінального провадження №32016100100000027 від 29.02.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 191, частиною першої статті 205 Кримінального кодексу України.

На думку податкового органу, операції ПП "Омікрон" неможливо підтвердити, оскільки директором, головним бухгалтером та засновником підприємства надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій.

На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом 27.10.2017 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0055571404 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 238666,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями у розмірі 190933,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 47733,00 грн.

Крім того, 27.10.2017 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0055581404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1771,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, платник податку формує податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку," затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За наведеного правового регулювання, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не визначальною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як убачається зі змісту акта перевірки, під час дослідження частково наданих до перевірки документів, за результатами взаємовідносини між позивачем та ПП "Омікрон" сторонами були сформовані відповідні рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг)/видаткові накладні та податкові накладні, повний перелік яких зазначений на сторінках 4-10 акту перевірки.

Як вказано в акті перевірки та не заперечується представником позивача, до перевірки не надано жодних документів, які б фактично підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця. За таких обставин, неможливо встановити, де, за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалось відвантаження та перевезення товару від контрагента-постачальника ПП "Омікрон" до покупця-ТОВ "Гарант-А.М.".

Крім того, ні під час проведення перевірки ні під час розгляду судового розгляду адміністративної справи позивачем не зазначено первинні документи, які б підтверджували факт виконання робіт та поставки товару між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На думку суду, позивачем на надано документів, які б фактично підтверджували надання послуг, а саме: звітів про надання послуг, документів, які б визначали обсяг наданих послу, їх вид, інші ознаки чи характеристики, які б підтверджували здійснення господарської операції. Не надано доказів поставки товарів, зокрема докази приймання (розвантаження, навантаження); доказів формування основних фондів; довіреностей на отримання матеріальних цінностей товару уповноваженою особою; доказів оприбуткування товару; доказів того, що спірні господарські операції були вчиненні з наміром отримати матеріальну вигоду та мали на меті досягнення ділової мети.

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідача допитано в якості свідка директора ПП "Омікрон" ОСОБА_1 , яка підтвердила, що вона як директор підтверджує обставини господарських відносин з ТОВ "Гарант-А.М." Зокрема свідок повідомила, що на ПП "Омікрон" працювали два бухгалтера, прибиральниця, поставлялись товари до ТОВ "Гарант-А.М., оформлялись акти прийняття робіт. На питання які товари, послуги надавались, поставлялись ПП "Омікрон" свідок відповісти не змогла, зазначила, що на замовлення ТОВ "Гарант-А.М. придбавались товари та оформлювались акти приймання-виконання робіт.

Свідок заперечила покази, які вона надала 16.08.2016 в місті Біла Церква, оскільки слідчі здійснювали допит на вулиці у присутності малолітньої дитини. За змістом цих показів, свідок не мала відношення до ТОВ "Гарант-А.М., про те, що вона директор дізналась від працівників податкової міліції, документів не підписувала.

Оцінюючи покази свідка, суд зазначає, що вони є суперечливими та не підтверджують надання послуг, реалізацію товарів ПП "Омікрон" на користь ТОВ "Гарант-А.М., оскільки свідок не змогла назвати ні виду послу чи товарів, період господарських відносин інших обставин щодо фактичної поставки товарів чи надання послуг. При цьому свідок підтвердила висновки зроблені контролюючим органом щодо відсутності працівників у ПП "Омікрон", які б могли здійснювати відповідний об`єм надання послуг чи поставки товарів, одночасно наголосивши, що ПП "Омікрон" як посередник надавало послуги, поставляло товари значній кількості контрагентів.

Як убачається зі змісту акту перевірки, ПП "Омікрон" поставляло товари ТОВ "Гарант-А.М., зокрема, підлогомийна машина, декоративна фарба, кріплення, кабель сигнальний, кріплення для кабелю, оповіщувачі та модулі пожежні, гвинти гайки, вогнегасники, миючі засоби, камери, жорсткі диски, відеореєстратори, шприц важільний, шланг з`єднувальний, плитка для підлоги, сантехнічні комплектуючі, монітори, світильники, розхідні матеріали для ремонтних робіт, офісні столи та шафа. Надавались послуги з ремонту підлогомийної машини та техніки Kranzel.

Судом зазначалось про відсутність первинних документів, які б підтверджували договірні відносини між ПП "Омікрон" та ТОВ "Гарант-А.М. Під час судового розгляду справи представник позивача не пояснив та не зазначив докази, які б підтверджували ділову мету здійснення відповідних господарських операцій, зокрема, де використались придбані товари, з якою метою надавались послуги з ремонту техніки, для виконання яких зобов`язань ТОВ "Гарант-А.М. придбавало товари та послуги у ПП "Омікрон".

На думку суду, встановлені судом обставини ненадання позивачем до перевірки договір, недоведення позивачем ділової мети господарських операцій з ПП "Омікрон", підтвердження показами свідка відсутності працівників ПП "Омікрон", які б здійснювали постачання товарів та ремонтні роботи та ненадання товарно-транспортних накладних, які б могли підтверджувати постачання товарів не ПП "Омікрон" та не зазначення про такі обставин свідком, ненадання та не зазначення інших первинних документів, які б могли підтверджувати фактичне отримання товарів, їх обсяг, зберігання, використання у господарській діяльності, спростовують доводи представника позивача про достатність первинних документі, складених за результатами господарських операцій з ПП "Омікрон" для формування податкового звіту.

Щодо кримінального провадження №32016100100000027 за фактом фіктивного підприємництва відносно ПП "Омікрон", то суд зазначає, що станом на час судового розгляду справи не встановлено ухвалення вироку щодо посадових осіб контрагентів ПП "Омікрон", тому обставина наявності вказаного кримінального провадження не є доказом на підтвердження не здійснення відповідних господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про ненадання та не зазначення доказів представником позивача, які б спростовували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, судові витрати зі сплати позивачем судового збору присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2020 року.

Суддя В.А. Донець