Постанова

від 09.09.2020 по справі 200/883/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року справа №200/883/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представників позивача - Тарасова П.В., Пікалова Д.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (повний текст складено 03 червня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/883/20-а (суддя в 1 інстанції - Мозговая Н.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕНДІТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕНДІТРЕЙД" (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив про скасування податкового повідомлення-рішення №0000260512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 373501 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 93375,25 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000300512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 336000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 84000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що письмові докази у вигляді первинних документів підтверджують здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "РіКО" та спростовують висновки податкового органу щодо нереальності правочинів.

Вказує на те, що відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Вважає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежності від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікаційного персоналу. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають бути визначені саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів.

Зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань.

Вважає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Для підтвердження включення витрат на транспортні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання транспортних послуг від іншої юридичної особи, документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку були підприємством надані до перевірки.

Крім того, зазначає, що норми Податкового кодексу України містять чіткі, прямі правові норми, відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (послуг).

Позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/883/20-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0000260512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 373501 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 93375,25 грн.

визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0000300512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 336000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 84000 грн.

стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕНДІТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35398202, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул. В.Стуса,42) судовий збір у розмірі 13303 (тринадцять тисяч триста три) гривні 14 копійок.

стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕНДІТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35398202, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул. В.Стуса,42) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23116 (двадцять три тисячі сто шістнадцять) гривень 60 копійок. (т.3 арк. справи 149-156)

Не погодившись з таким рішенням, Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що з огляду на обставини, викладені в акті перевірки від 20.12.2019 року, документи, надані до перевірки, по взаємовідносинам із контрагентом - постачальником послуг перевезення товару ТОВ "РіКО" за березень-червень 2017 року, жовтень-грудень 2017 року, не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатись документами, які підтверджують дані податкового обліку і звітності позивача.

Вказує, що перевіркою встановлено, що договір про надання транспортних послуг від 04.04.2016 року не опосередковується реальним виконанням операцій. Отримана податкова інформація свідчить про те, що ТОВ "РіКО" не здійснює господарську діяльність та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у покупців.

Ствержує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів(робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вважає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Крім того, звертає увагу на той факт, що первинними документами, наданими позивачем підтверджується факт отримання послуг, а не придбання ТМЦ, про що помилково зазначається в акті перевірки.

Зазначає, що за результатами спірної господарської операції на підприємстві відбувся фактичний рух активів в процесі здійснення господарської операції та реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, вважає, що позивачем належним чином не підтверджені витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕНДІТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35398202, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул. В.Стуса,42) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи 06.09.2007 року, та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки (т.1 арк.17-18).

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59) є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Колегією суддів встановлено, що Головним управління ДПС у Донецькій області на підставі наказу № 476 від 24.10.2019 року, направлень №527 від 29.10.2019 року, №523 від 29.10.2019 року, №658 від 01.11.2019 року, №896 від 03.12.2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕНДІТРЕЙД" з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2019 року, за результатами якої складено акт № 411/05-99-05-12-35398202 від 20.12.2019 року (т.1 а.с. 25-127).

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення пункту 44.1, 44.2,44.3 статті 44, розділу ІІ, пункту 134.1 статті 134, розділу ІІ Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІІ П(С)БО №1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, ч.2 ст.3 розділу І, ч.1 розділу ІV Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які призвели до порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "КЕНДІТРЕЙД" занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток всього на суму 1866664 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 1866664 грн., занижено значення рядка 06 "Податок на прибуток" декларації з податку на прибуток на загальну суму 336000 грн. (за 2017 рік).

Крім того, встановлено порушення пункту 44.1, 44.3 статті 44 розділу ІІ, п.п. 14.1.181 п.14.1 статті14 розділу І, пункти 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по операціям з ТОВ "РіКО" на загальну суму 373501 грн., в тому числі за березень 2017 року - на суму 44289 грн., за квітень 2017 року - на суму 42306 грн., за травень 2017 року на суму 56381 грн., за червень 2017 року на суму 48824 грн., за жовтень 2017 року - на суму 63337 грн., за листопад 2017 року на суму 54040 грн., за грудень 2017 року на суму 64324 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 373501 грн., в тому числі за березень 2017 року - на суму 44289 грн., за квітень 2017 року - на суму 42306 грн., за травень 2017 року на суму 56381 грн., за червень 2017 року на суму 48824 грн., за жовтень 2017 року - на суму 63337 грн., за листопад 2017 року на суму 54040 грн., за грудень 2017 року на суму 64324 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем проведено документальне оформлення операцій по взаємовідносинам з "ТОВ "РіКО", які не мали реального характеру.

Проведеним аналізом даних архіву електронної звітності відповідачем встановлено відсутність у ТОВ "РіКО" автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність кваліфікованих працівників, основних фондів, складських приміщень.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС України у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000260512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 373501 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 93375,25 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000300512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 336000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 84000 грн. (т.1 арк.с.21-24).

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом не встановлено реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "РіКО".

З наданих до матеріалів справи доказів колегією суддів встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "РіКО" (перевізник, код ЄДРПОУ 40065812) укладено договір надання транспортних послуг від 04.04.2016 року (т.1 арк.с. 128-129).

Згідно п. 1.1 договору цей договір регулює взаємні права та обов`язки сторін, пов`язані з транспортно-експедиційними послугами з перевезення вантажів вантажним автотранспортом по території України.

Відповідно до п.2.1.3 договору кількість місць, вага та вартість наданого до перевезення вантажу визначається супровідними документами.

Пунктом 2.2.2. передбачено, що перевізник здійснює перевезення вантажу замовника власним або орендованим автотранспортом.

Згідно п.3.2 договору оплата здійснюється не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт сторонами договору. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п.8.1 договору договір вступає в дію з моменту підписання та діє до кінця календарного року.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що якщо жодна зі сторін за 30 днів до завершення дії договору не повідомить іншу сторону письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжений на наступний календарний рік.

Додатковими угодами від 04.04.2016 року та 01.03.2017 року передбачено, що оплата виконаних послуг здійснюється, виходячи з узгоджених сум по кожному автотранспорту згідно даних, наведених в додатках № 1 та №2 відповідно (т.1.арк.с.130-134).

Позивачем складено акти прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору від 04.04.2016 року, згідно яких замовнику було надані послуги, які пов`язані з заходами по перевезенню продукції марок "ROSHEN" та "Мрія" на території Донецької та Луганської області відповідно до договору від 04.04.2016 року: за березень 2017 року на загальну суму 264731,4 грн., за квітень 2017 року на загальну суму 59975,2 грн., за травень 2017 року на загальну суму 338283,8 грн., за червень 2017 року на загальну суму 292941,4 грн., за жовтень 2017 року на загальну суму 380020,4 грн., за листопад 2017 року на загальну суму 324241 грн., за грудень 2017 року на загальну суму 385942,6 грн. Акти містять дату складання, перелік транспортних засобів, кількість км, вартість послуг, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.

Вказані акти прийому - передачі наданих послуг містяться в матеріалах справи (т.1 арк.с. 178-182, 190-193, 202-206, 216-219, 228-232, 243-246, т.2 арк.с. 5-8), досліджені відповідачем при проведенні перевірки та перелічені в додатку №9 до акту перевірки (т1.арк.с. 101-106).

ТОВ "РіКО" виписано на адресу позивача та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №5 від 20.03.2017 року на суму 60783,4 грн., у т.ч. ПДВ - 10130,57 грн., №1 від 06.03.2017 року на суму 8325,6 грн., у т.ч. ПДВ - 1387,6 грн., №2 від 06.03.2017 року на суму 63859,4 грн., у т.ч. ПДВ - 10643,23 грн., №3 від 13.03.2017 року на суму 60095,4 грн., у т.ч. ПДВ - 10015,9 грн., №6 від 27.03.2017 року на суму 72667,6 грн., у т.ч. ПДВ - 12111,27 грн., №4 від 10.04.2017 року на суму 61346,2 грн., у т.ч. ПДВ - 10224,37 грн., №5 від 18.04.2017 року на суму 60832,28 грн., у т.ч. ПДВ - 10138,71 грн., №1 від 03.04.2017 року на суму 71682,4 грн., у т.ч. ПДВ - 11947,07 грн., №7 від 24.04.2017 року на суму 59975,2 грн., у т.ч. ПДВ - 9995,87 грн., №1 від 04.05.2017 року на суму 73809,4 грн., у т.ч. ПДВ - 12301,57 грн., №2 від 08.05.2017 року на суму 58714 грн., у т.ч. ПДВ - 9785,67 грн., №4 від 15.05.2017 року на суму 64555 грн., у т.ч. ПДВ - 10759,17 грн., №9 від 22.05.2017 року на суму 73363 грн., у т.ч. ПДВ - 12227,17 грн., №10 від 29.05.2017 року на суму 67842,4 грн., у т.ч. ПДВ - 11307,07 грн., №1 від 06.06.2017 року на суму 68267,8 грн., у т.ч. ПДВ - 11377,97 грн., №2 від 12.06.2017 року на суму 72898 грн., у т.ч. ПДВ - 12149,67 грн., №6 від 19.06.2017 року на суму 72890,2 грн., у т.ч. ПДВ - 12148,37 грн., №9 від 19.06.2017 року на суму 78885,4 грн., у т.ч. ПДВ - 13147,57 грн., №10 від 26.06.2017 року на суму 78885,4 грн., у т.ч. ПДВ - 13147,57 грн., розрахунок коригування від 14.07.2017 року № 9136399346ина суму 78885,4 грн., у т.ч. ПДВ -13147,57 грн., №1 від 02.10.2017 року на суму 68555,8 грн., у т.ч. ПДВ - 11425,97 грн., №2 від 09.10.2017 року на суму 72890,8 грн., у т.ч. ПДВ - 12148,47 грн., №4 від 16.10.2017 року на суму 77221 грн., у т.ч. ПДВ - 12870,17 грн., №6 від 23.10.2017 року на суму 76354,6 грн., у т.ч. ПДВ - 12725,77 грн., №7 від 30.10.2017 року на суму 84998,2 грн., у т.ч. ПДВ - 14166,37 грн., №1 від 06.11.2017 року на суму 71266,6 грн., у т.ч. ПДВ - 11877,77 грн., №2 від 13.11.2017 року на суму 82517,8 грн., у т.ч. ПДВ - 13752,97 грн., №3 від 20.11.2017 року на суму 79741 грн., у т.ч. ПДВ - 13290,17 грн., №4 від 27.11.2017 року на суму 90715,6 грн., у т.ч. ПДВ - 15119,27 грн., №1 від 04.12.2017 року на суму 86336,8 грн., у т.ч. ПДВ - 14389,47 грн., №2 від 11.12.2017 року на суму 84557,2 грн., у т.ч. ПДВ - 14092,87 грн., №3 від 18.12.2017 року на суму 115625,8 грн., у т.ч. ПДВ - 19270,97 грн., №4 від 26.12.2017 року на суму 99422,8 грн., у т.ч. ПДВ - 16570,47 грн.

Вказані податкові накладні містяться в матеріалах справи (т.2 арк.с. 182-213), досліджені відповідачем при проведенні перевірки та перелічені в додатку №9 до акту перевірки ( т1.арк.с. 106-107).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту березня 2017 року в сумі 44288,57 грн., квітня 2017 року в сумі 42306,02 грн., травня 2017 року в сумі 56380,65 грн., червня 2017 року в сумі 48823,58 грн., жовтня 2017 року в сумі 63336,75 грн., листопада 2017 року в сумі 54040,18 грн., грудня 2017 року в сумі 64323,78 грн.

Надання послуг транспортування товару здійснювалось відповідно до наступних товарно - транспортних накладних: №Д-0016208 від 01.03.2017 року, згідно якої автомобілем RENO 120 НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.1 арк. с. 136-137; №Д-001650 від 13.04.2017 року, згідно якої автомобілем ГАЗ 3302 НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.1 арк. с.200-201); №Д-0016949 від 13.05.2017 року, згідно якої автомобілем ФОРД Транзит НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.1 арк. с. 214-215); №Д-0017307 від 20.06.2017 року, згідно якої автомобілем ГАЗ 3302 НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.1 арк. 226-227); №Д-0018652 від 31.10.2017 року, згідно якої автомобілем WLT 35 НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.1 арк. с.241-242); №Д-0019026 від 30.11.2017 року, згідно якої автомобілем MERSEDES BENS НОМЕР_5 (водій ОСОБА_5 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.2 арк. с.3-4); №Д-0019153 від 12.12.2017 року, згідно якої автомобілем ГАЗ 3302 НОМЕР_2 (водій ОСОБА_6 ) транспортувався товар згідно маршрутного листа (т.2 арк. с.16-17).

Вказані товарно-транспортні накладні та маршрутні листи містяться в матеріалах справи , досліджені відповідачем при проведенні перевірки та перелічені в додатку №9 до акту перевірки ( т1.арк.с. 108).

Розрахунки за договором від 04.04.2016 року за надані послуги з транспортування підтверджуються наступними платіжними дорученнями: №2606 від 27.03.2017 року на суму 72667,6 грн., №2576 від 20.03.2017 року на суму 60783,4 грн., №2551 від 13.03.2017 року №60095,4 грн., №2530 від 06.03.2017 року на суму 62859,4 грн., №2531 від 06.03.2017 року на суму 8325,6 грн., №2709 від 24.04.2017 року на суму 59975,2 грн., №2685 від 18.04.2017 року на суму 60832,6 грн., №2672 від 11.04.2017 року на суму 61346,2 грн., №2619 від 03.04.2017 року на суму 71682,4 грн., №2733 від 04.05.2017 року на суму 73809,4 грн., №2753 від 10.05.2017 року на суму 58714 грн., №2779 від 15.05.2017 року на суму 64555 грн., №2816 від 22.05.2017 року на суму 73363 грн., №2834 від 29.05.2017 року на суму 67842,4 грн., №2956 від 26.06.2017 року на суму 78885,4 грн., №2863 від 06.06.2017 року на суму 68267,8 грн., б/н від 13.06.2017 року на суму 72898 грн., №2935 від 19.06.2017 року на суму 72890,2 грн., № 3293 від 02.10.2017 року на суму 68555,8 грн., №3332 від 09.10.2017 року на суму 72890,8 грн., №3371 від 17.10.2017 року на суму 77221 грн., №3404 від 23.10.2017 року на суму 76354,6 грн., №3441 від 30.10.2017 року на суму 84998,2 грн., №3488 від 06.11.2017 року на суму 71266,6 грн., №3587 від 27.11.2017 року на суму 90715,6 грн., №3555 від 20.11.2017 року на суму 79741 грн., №3525 від 13.11.2017 року на суму 82517,8 грн., №3607 від 04.12.2017 року на суму 86336,8 грн., №3659 від 11.12.2017 року на суму 84557,2 грн., №3686 від 18.12.2017 року на суму 50000 грн., №3688 від 18.12.2017 року на суму 65625,8 грн., №3717 від 26.12.2017 року на суму 99422,8 грн.

Вказані платіжні доручення містяться в матеріалах справи, досліджені відповідачем при проведенні перевірки та перелічені в додатку №9 до акту перевірки ( т1.арк.с. 108-109).

На підтвердження реальності здійснення ТОВ "КЕНДІТРЕЙД" господарської операції щодо транспортування товару позивачем надано видаткові накладні щодо реалізації товару, перевезення якого здійснювалось ТОВ "РІКо", контрагентам позивача, платіжні доручення щодо сплати вартості товару позивачу ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ТОВ "ГРІКО ЛТД", ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ТОВ "Донбаснафтопродукт", ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 (т.3 арк.с.47-136).

Всі вищенаведені контрагенти позивача містяться в маршрутних листах як отримувачі товару до спірних товарно-транспортних накладних (т.1 арк. с. 136, 200, 214, 226, 241 та т.2 арк.с. 3,16).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.п. 4.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п.2 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчать, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об`єкту оподаткування податку на прибуток, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "РіКО" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом (договорами, товарно - транспортними накладними, податковими накладними, та ін).

Господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та ТОВ "РіКО", є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів зазначає, що первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкової інспекції не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Колегія суддів зауважує, що наявність або відсутність оформлених працівників у штаті контрагента, відсутність ліцензії на вчинення певного виду діяльності не є підтвердженням відсутності здійснення ними господарської діяльності.

Доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 лютого 2018 року по справі №220118 (адміністративне провадження №К/9901/4256/17).

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання надання робіт/послуг входить до предмету доказування у справі.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв`язку із господарською операцією, що відбулися між ним та контрагентом.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000260512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 373501 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 93375,25 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000300512 від 17.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 336000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 84000 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень - рішень від 17.01.2020 року, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000260512 та №0000300512 від 17.01.2020 року.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50523,29 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Приписами ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст139 КАС України).

Згідно ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст.134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2019 року між адвокатом Пікаловим Д.В. та ТОВ "КЕНДІТРЕЙД" (замовник) укладено договір №17 про надання правової допомоги.

У п.3.1 Договору вказано, що за правову допомогу замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору (т.2 арк.с. 56-57).

Так, у додатку №1 до вказаного договору про надання правової допомоги визначено, що вартість послуг становить 50717,52 грн., у тому числі: вивчення, аналіз, правова оцінка товарно-транспортних накладних, маршрутних листів за березень - грудень 2017 року - 37406,6 грн., правова оцінка актів наданих послуг - 9035,88 грн., правова оцінка угод з контрагентами - 3109,12 грн., підготовка позовної заяви - 388,64 грн., участь у судових засіданнях - 485,8 грн., ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його аналіз - 97,16 грн., складання відповіді на відзив на позовну заяву - 194,32 грн. (т.2 арк.с.58).

На виконання договору про надання правової допомоги №17 від 15 листопада 2019 року сторони склали акт виконаних робіт (прийнятих послуг) №7 від 26 травня 2020 року, відповідно до якого вартість послуг становить 50523,29 грн., у тому числі: вивчення, аналіз, правова оцінка товарно-транспортних накладних, маршрутних листів за березень - грудень 2017 року - 37406,6 грн., правова оцінка актів наданих послуг - 9035,88 грн., правова оцінка угод з контрагентами - 3109,12 грн., підготовка позовної заяви - 388,64 грн., участь у судових засіданнях - 291,48 грн., ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його аналіз - 97,16 грн., складання відповіді на відзив на позовну заяву - 194,32 грн.

Адвокатом виставлено на адресу позивача рахунки про сплату №6 від 03.03.2020 року та №7 від 26.05.2020 року.

Відповідно до платіжного доручення №984 від 03 березня 2020 року Пікалову Д.В. перераховано позивачем 25358,76 грн., згідно платіжного доручення № 1370 від 26 травня 2020 року - 25164,53 грн., всього - 50523,29 грн.

Проаналізувавши зміст договору №17 про надання правової допомоги та наданий акт виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вартості послуг адвоката в частині вивчення, аналізу, правової оцінки товарно-транспортних накладних, маршрутних листів за березень - грудень 2017 року - 37406,6 грн. та правової оцінки актів наданих послуг - 9035,88 грн., виходячи з наступного.

Адвокатом зазначено загальна кількість годин, витрачених на надання вказаних послуг - 478 (385+93).

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки №411/05-99-05-12-35398202, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення складено 20.12.2019 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 20.01.2020 року.

Враховуючи 8-денний робочий день, кількість днів, витрачених адвокатом на надання наведених послуг, має становити 60 робочих днів (478/8).

Однак з моменту складання акту до моменту звернення до суду з позовом минуло 30 днів (календарних).

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтоване завищення вартості наданих послуг, виходячи з витраченого часу, в частині вивчення, аналізу, правової оцінки товарно-транспортних накладних, маршрутних листів за березень - грудень 2017 року на 22370,72 грн. та правової оцінки актів наданих послуг на 5053,88 грн.

З урахуванням часу, який фактично міг адвокат витратити на надання вказаних послуг, суд дійшов висновку, що вартість послуг в частині вивчення, аналізу, правової оцінки товарно-транспортних накладних, маршрутних листів за березень - грудень 2017 року має становити - 15035,88 грн., а вартість послуг з правової оцінки актів наданих послуг - 4000 грн.

Щодо вартості послуг з правової оцінки угод з контрагентами - 3109,12 грн., підготовки позовної заяви - 388,64 грн., участі у 3 судових засіданнях - 291,48 грн., ознайомлення з відзивом на позовну заяву та його аналіз - 97,16 грн., складання відповіді на відзив на позовну заяву - 194,32 грн. суд вважає їх підтвердженими, обґрунтованими та спів мірними.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на правничу допомогу в загальній сумі 23116,60 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/883/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/883/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць