Постанова

від 08.09.2020 по справі 826/7016/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 вересня 2020 року

справа № 826/7016/17

адміністративне провадження № К/9901/17993/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.,

за участю представників

позивача - Руденко В. В., адвоката на підставі довіреності №02-06 від 5 червня 2020 року,

відповідача - Румянцевої А. В. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у складі судді Огурцова О. П.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

у справі №826/7016/17

за позовом Приватного акціонерного товариства Інститут паперу

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2017 року №0682615147, №0692615147, №0702615147, -

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Інститут паперу (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2017 року № 0682615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 435 641,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 87 128,00 грн; № 0692615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 628,00 грн; № 0702615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 1708,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві 14 березня 2017 року №0682615147, №0692615147, №0702615147.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач надав до суду належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства.

Суди безпідставними посилання відповідача на протоколи допиту, обґрунтовуючи це тим, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс".

Матеріали досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням суди попередніх інстанцій не визнали доказом відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс", що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

21 липня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві.

22 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі №826/7016/17 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Окружного адміністративного суду міста Києва.

30 липня 2020 року справа №826/7016/17 надійшла до Верховного Суду.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 826/7016/17 є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції не врахував висновку про застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду.

Зокрема скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано та не взято до уваги доводи контролюючого органу стосовно того, що у договорі № П-25/12/2015 від 09 грудня 2015 року, а саме у реквізитах ТОВ Халкбуд значиться номер рахунку підприємства, відкритого в АТ УкрСиббанк за № НОМЕР_1 , який відкритий згідно відомостей банківської установи лише 11 грудня 2015 року, в той час як договір нібито підписано 09 грудня 2015 року, що само по собі говорить про те, що він укладений виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленим та констатує той факт, що фінансово-господарська діяльність між Позивачем та контрагентом відбувалась лише за формально складеними первинними документами, а не фактичним здійсненням господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та не дає підстав позивачу формувати податковий кредит. З цього питання відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 14 травня 2019 року у справі №826/6838/18, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 січня 2020 року у справі №640/19386/18 (ШААС постанова від 04 липня 2019 року), від 20 лютого 2020 року у справі №826/16/16, від 14 травня 2019 року у справі №826/6838/18.

Скаржник в касаційній скарзі звертає увагу на те, що відповідачем надано до суду на підтвердження нереальності здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ Оушен Сістемс та ТОВ Халкбуд , протоколи допиту директорів-контрагентів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до яких ці особи заперечують свою участь у веденні фінансово-господарської діяльності Товариств, первинні документи не підписували, готівкові кошти з рахунків не знімали та на рахунки інших підприємств не перераховували, довіреностей на представництво інтересів не виписували та нікого на це не уповноважували. При цьому відповідач наголошує на тому, що всі первинні документи, які наявні в матеріалах справи, підписані зі сторони ТОВ Оушен Сістемс директором - ОСОБА_1 та ТОВ Халкбуд , директором - ОСОБА_2 , отже в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

З цього приводу відповідач вказав на правову позицію Верховного суду, яка викладена у постановах від 14 травня 2019 року у справі №813/7584/14, від 04 грудня 2019 року у справі №826/15729/17 (провадження №К/9901/17894/19), від 04 грудня 2019 року у справі №826/15729/17 (провадження №К/9901/17894/19).

Крім того, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій всупереч положень КАС України не було вжили належних заходів, чим порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, а саме щодо допиту в якості свідків директорів підприємств-контрагентів позивача за перевіряємий період. Також скаржник вказує на те, що Товариством не надано звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким зазначені послуги надавались для ПрАТ Інститут Паперу від ТОВ Оушен Сістемс та ТОВ Халкбуд , в якому обсязі, в чому полягав їх зміст, наявність сертифікатів та дозволів, необхідних для надання певних видів послуг. Перевіркою не встановлено як фактичних виконавців послуг, так і не підтверджено реальність їх виконання, оскільки відповідно до інформаційної системи Податковий блок на зазначених підприємствах-контрагентів позивача відповідно до поданої податкової звітності щодо нарахування та сплати заробітної плати, рахується по одній особі на кожному підприємству, а також не можливо встановити, чи залучалось підприємствами на основі цивільно-правових договорів третя сила для надання обсягу послуг, які зазначені у первинних документах, що надані позивачем на підтвердження нібито реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

3 серпня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відтак предметом касаційного дослідження в цій справі є застосування судами підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134, пунктів 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 ПК України, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 травня 2019 року у справі №813/7584/14, від 04 грудня 2019 року у справі №826/15729/17 (провадження №К/9901/17894/19), від 04 грудня 2019 року у справі №826/15729/17 (провадження №К/9901/17894/19), від 27 січня 2020 року у справі №640/19386/18 (ШААС постанова від 04 липня 2019 року), від 20 лютого 2020 року у справі №826/16/16, від 14 травня 2019 року у справі №826/6838/18.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у лютому 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Інститут паперу з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Халкбуд", ТОВ "Оушен Сістемс" за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2017 року № 18/26-15-14-07-02-10/31812534.

В акті перевірки зафіксовано порушення Товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 628,00 грн та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 348 513,00 грн та завищено від`ємне значення за грудень 2016 року на 1708,00 грн.

14 березня 2017 року керівник податкового органу на підставі акта перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення № 0682615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 435 641,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 87 128,00 грн; № 0692615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 628,00 грн; № 0702615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 1708,00 грн.

Досліджуючи господарські операції Товариства з його контрагентами, результати яких приймали участь у формуванні витрат та податкового кредиту, суди встановили, що між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" укладено договір підряду № П-25/12/2015 на ремонт нежитлового приміщення, предметом якого є здійснення робіт по ремонту приміщення за адресою м. Київ, вул. Кутузова 18/7.

На підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором позивач надав суду копії договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, за січень 2016 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, за січень 2016 року, підсумкових відомостей ресурсів, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово-господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оушен сістемс" за договором підряду від 10 грудня 2015 року № 3, предметом якого є виконання ремонтних робіт нежилих приміщень будинку за адресою м. Київ , вул. Кутузова, 18 /7.

Позивач на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оушен сістемс" робіт за вказаним договором надав суду копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, підсумкових відомостей ресурсів, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

На підтвердження того, що виконані цими контрагентами роботи були використані у власній господарській діяльності позивач надав суду копію свідоцтва про право власності від 06 березня 2013 року індексний номер 1005343, відповідно до якого позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення (Літера А) загальною прощею 8857,5 кв. м. за адресою м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7.

Під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідач вказував на протоколи допитів свідків, складені в рамках кримінального провадження №32016100100000061 від 27 травня 2016 року та досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №3201610010000000092 від 23 вересня 2016 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 198.1. статті 198 ПК України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ВИСНОВКИ СУДУ

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо свідчень директорів контрагентів в межах кримінальних проваджень, суди попередніх інстанцій не розкрили зміст пояснень, що містяться в протоколах допиту, при цьому послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17, за якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Суди також врахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а, а саме норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. .

Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині надання правової оцінки доводам податкового органу щодо пояснень директорів контрагентів позивача, наданих в рамках кримінальних проваджень.

В матеріалах справи містяться протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , надані в межах досудових розслідувань №3201610010000000092, №32015100100000088 відповідно (а. с. 326 - 333, том 1), за якими ці особи заперечують безпосереднє відношення до здійснення господарських операцій зазначених підприємств (ТОВ Халкбуд , ТОВ Оушен сістемс ), договорів щодо фінансово-господарської діяльності не підписували, а також не підписували жодних документів, які складали підприємства на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, довіреностей на представництво своїх інтересів не виписували та нікого на це не уповноважували, на посаду керівників товариств не призначали і на виконання обов`язків директора нікого не уповноважували.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з положеннями статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи складені за результатом таких операцій. При цьому, відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не перевірили дані щодо участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як директорів ТОВ Халкбуд , ТОВ Оушен сістемс в діяльності вказаних юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема суди попередніх інстанцій не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, хто підписував первинні документи, не допитали посадових осіб ТОВ Халкбуд , ТОВ Оушен сістемс , задіяних в такому процесі, як свідків, з метою з`ясування достовірності пояснень на які посилається податковий орган.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №813/7584/14, від 04 грудня 2019 року у справі №826/15729/17, від 04 грудня 2019 року у справі №826/15729/17.

Звертаючись із апеляційною скаргою відповідач одночасно заявляв клопотання про допит у якості свідків директорів ТОВ Халкбуд та ТОВ Оушен Сістемс , зазначивши про це в пункті 3 цієї скарги. Суд апеляційної інстанції не розглянув та не вирішив заявлене клопотання, що доводить порушення ним норми процесуального права, що само по собі є підставою для скасування судового рішення.

Оцінюючі спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій не встановили результати кримінального провадження, в межах якого була призначена перевірка на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року у справі №761/33997/16-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 27 травня 2016 року №32016100100000061, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи суди на підставі встановлених обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинні дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі №826/7016/17 скасувати.

Справу №826/7016/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер