Постанова

від 02.09.2020 по справі 910/12620/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/12620/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 (повний текст складено та підписано 11.02.2020)

у справі № 910/12620/19 (суддя Турчин С.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"

про стягнення 120 821,77 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор"

про стягнення 24 384,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення 87 776,24 грн., з яких 27 073,97 грн. пені, 44 334,35 грн. інфляційних втрат, 16 367,92 грн. 3% річних.

13.12.2019 позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 120 821,77 грн., з яких 54 242,62 грн. пені, 50 838,64 грн. інфляційних втрат, 15 740,51 грн. 3% річних.

У підготовчому засіданні 19.12.2019 судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог за первісним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 4600043048 в частині повної та своєчасної оплати за товар.

15.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Фітодоктор" 24 384,65 грн. заборгованості за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом не здійснено розрахунок за надані послуги за договором поставки № 4600043048.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 первісний задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" 49 570,74 грн. пені, 50 838,64 грн. інфляційних втрат, 15 734,52 грн. 3% річних та 1 846,62 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 та винести нове рішення, яким в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення коштів відмовити, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат.

Скаржник вказує на те, що за відсутності у тристоронньому договорі умови про застосування заходів забезпечення зобов`язання у вигляді нарахування пені, позбавляє права позивача нараховувати пеню за тристороннім договором про переведення боргу від 29.01.2018 на суму 150 068,59 грн., а сума пені нарахована на суму постійно діючої заборгованості в розмірі 150 000,00 грн. за період з 29.09.2018 по 23.07.2019 є неправомірною, адже суперечить умовам договору поставки, сторони в договорі поставки не передбачили нарахування пені на суму постійно діючої заборгованості.

Скаржник зазначає, що товар було повернуто з підстав не відповідності його по якості, на що судом не звернуто увагу при розгляді справи, крім того позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% від суми 194 750,82 грн. за період з 04.10.2017 по 22.04.2018, в той же час, зобов`язання відповідача зменшились на суму 16 075,32 грн. у зв`язку із поверненням товару.

На думку скаржника, судом не повно з`ясовані відносини за додатком до договору "Пости зі стимулювання збуту товарів", а саме суд першої інстанції не звернув увагу на пункти 5 та 4 додатку, які передбачають дію додатку незалежно від припинення дії договору поставки, а також судом не звернуто увагу на той факт, що підтвердженням надання послуг є - виставлення рахунку за додатком.

19.05.2020 від скаржника надійшла заява, у якій ТОВ "Фудком" частково відмовляється від апеляційної скарги, поданої на рішення суду першої інстанції від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19, а саме в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19, яким відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ "Фудком".

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, вказує на те, що між сторонами відсутній спір щодо сум прострочених до сплати зобов`язань та строків прострочення їх оплати за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017 та договором про переведення боргу в сумі 29.01.2018.

Позивач зазначає, відповідач визнає факт наявності заборгованості та прострочень, не оспорює суми заборгованості та періоди нарахування, а вимоги апеляційної скарги мотивує доводами про відсутність у позивача взагалі права на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за простроченою заборгованістю. Сторони встановили відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов`язання у вигляді пені, а суд першої інстанції мотивовано відхилив доводи відповідача в цій частині, оскільки твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Також позивач зазначає, що наявна між сторонами домовленість про встановлення постійно діючої заборгованості є відстроченням настання обов`язку щодо оплати і, як наслідок, відповідальності за порушеними зобов`язаннями покупця.

Позивач наголошує на тому, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивач вказує на те, що обов`язок з оплати поставленого товару припиняється в момент повернення товару, таким чином, до моменту повернення товару позивач має право нараховувати на суму поставленого товару штрафні санкції та інші нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 справу № 910/12620/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником через відділ автоматизованого розподілу, моніторингу та контролю виконання документів надано заяву про часткову відмову від апеляційною скаргою, в якій скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" частково відмовляється від апеляційної скарги поданої на рішення суду першої інстанції від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19, а саме в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19, яким відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудком" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 4600043048 з протоколом узгодження розбіжностей (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та оплачувати їх.

Згідно із п. 2.1 договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації з ЕЦП сторін, що з моменту її підписання є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 договору оплата поставленого товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на строк 30 календарних днів з дати поставки, вказаної в транспортній накладній (у випадку надання позивачем протягом 5 календарних днів з дати поставки податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві" та накладної завіреної ЕЦП позивача) та у розмірі, який розраховується за формулою, вказаною в п. 6.1 договору з урахуванням погодженої сторонами в додатку № 1 до договору постійно діючої заборгованості відповідача в сумі 150 000 грн. Позивач надає відповідачу згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості відповідача, розмір якої згідно додатку № 1 до договору становить 150 000 грн., без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов`язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість відповідач зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору (розірвання, відмова), чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних дні з моменту підписання останнього, після припинення (розірвання чи відмови) дії договору, акту звіряння розрахунків по договору.

У зв`язку із неналежним виконанням покупцем зобов`язань за договором № 4600043048, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення 478 744,09 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19 провадження у справі № 910/42/19 в частині вимог про стягнення 154 000 грн. боргу закрито, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" 324744,09 боргу.

Як вбачається із вказаного рішення, 154 000 грн. заборгованості сплачено відповідачем 15.02.2019, а 24.07.2019 відповідачем сплачено залишок заборгованості на виконання рішення суду.

Враховуючи прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19, позивачем за первісним позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 54 242,92 грн. пені, 50 838,64 грн. інфляційних втрат, 15 740,51 грн. 3% річних.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудком" заявлено зустрічний позов про стягнення 24384,65 грн., з яких 23 937,20 грн. - вартість наданих послуг, 210,94 грн. інфляційні втрати, 236,51 грн. 3% річних.

В обґрунтування зустрічного Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком" посилається на те, що відповідно до Додатку до договору поставки "Послуги зі стимулювання збуту товарів", позивач за зустрічним позовом надав відповідачу за зустрічним позовом послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, про що складено відповідні акти № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7 700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн.

Оскільки, за твердженням позивача за зустрічним позовом, послуги відповідачем за зустрічним позовом не оплачені, ТОВ "Фудком" просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, факти неналежного виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № № 4600043048 від 29.03.2017, встановлені рішенням суду у справі № 910/42/19, повторного доведення не потребують.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/42/19 позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу за первісним позовом товар на суму 511482,78 грн. За поставлений товар відповідачем здійснювались часткові оплати, у зв`язку з чим станом на 03.10.2017 заборгованість відповідача становила 344 750,82 грн. З 23 квітня по 5 липня 2018 року, відповідач повернув позивачу товар на загальну сум 16 075,32 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору поставки сторони погодили постійно діючу заборгованість відповідача, розмір якої згідно додатку № 1 до договору становить 150 000 грн., без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов`язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість відповідач зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору (розірвання, відмова), чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього, після припинення (розірвання чи відмови) дії договору, акту звіряння розрахунків по договору.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, з 04.10.2017 по 22.04.2018 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 194 750,82 грн. (511482,78 грн. (сума поставок) - 166 731,96 грн. (сума здійснених оплат) - 150 000,00 грн. (сума постійно діючої заборгованості) = 194 750,82 грн.; з 23 квітня по 5 липня 2018 року - відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 16 075,32 грн., а 15.02.2019 здійснено часткову оплату товару на суму 154 000,00 грн., то з 23.04.2018 по 14.02.2019 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 178 675,50 грн. (194 750,82 грн. (сума заборгованості станом на 22.04.2018) - 16 075,32 грн. (сума повернутого товару) =178 675,50 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки товарів, а положення п. 6.2 договору не ставлять строк оплати в залежність від обставин повернення товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обов`язок з оплати поставленого товару припиняється в момент повернення товару. Таким чином, до моменту повернення товару, позивач має право нараховувати на суму поставленого товару штрафні санкції та інші нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, оскільки остаточна оплата заборгованості відбулась лише 24.07.2019, то з 15.02.2019 по 23.07.2019 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 24 675,50 грн. (178 675,50 грн. (сума заборгованості станом на 14.02.2019) - 154000 грн. (часткова оплата, здійснена 15.02.2019) = 24 675,50 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2018 між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" укладено договір про переведення боргу, згідно з яким за згодою позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" передало, а відповідач прийняв обов`язок по сплаті на користь позивача 150068,59 грн. заборгованості за договором № 4600039297 від 20.02.2015 Сторони визначили, що вказаний борг стає грошовим зобов`язанням за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017 укладеним між сторонами у справі, і продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому, однак, у вказаному договорі про переведення боргу сторони не погодили строку, у який відповідач мав виконати грошове зобов`язання зі сплати 150 068,59 грн.

03.08.2018 позивач за первісним позовом, враховуючи ч. 2 ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про сплату заборгованості, в тому числі за договором про переведення боргу у розмірі 150068,59 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 14.08.2018, тобто відповідач повинен був сплатити заборгованість у розмірі 150 068,59 грн. до 21.08.2018 включно, а з 22.08.2018 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 150 068,59 грн.

Позивач нараховує 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму 150 000,00 грн. постійно діючої заборгованості за період з 29.09.2018 по 23.07.2019.

Згідно із п. 6.3 договору постійно діючу заборгованість у розмірі 150 000,00 грн. відповідач зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору (розірвання, відмова), чи відсутності наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього, після припинення (розірвання чи відмови) дії договору, акту звіряння розрахунків по договору.

Відповідно до п. 9.3 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це за 30 календарних днів, до запланованої дати розірвання. Протягом цього періоду сторони проводять звірку взаємних розрахунків, що не звільняє сторони від виконання зобов`язань.

Так, як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/42/19, 03.08.2018 позивач листом повідомив відповідача про дострокове розірвання спірного договору та просив перерахувати на його користь 478744,09 грн. заборгованості за договором, у т.ч. 150 000,00 грн. постійно діючої заборгованості, а договір припинив свою дію 03.09.2018 у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку позивачем, у зв`язку із чим, відповідач повинен був сплати постійно діючу заборгованість у розмірі 150 000,00 грн. у строк до 17.09.2018, а з 18.09.2018 відповідач є таким, що прострочив виконання вказаного грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 15 734,52 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 50 838,64 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 54 242,62 грн., яка нарахована за періоди з 22.08.2018 по 22.02.2019 на суму 150 068,59 грн. та з 29.09.2018 по 29.03.2019 на суму 150 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 8.10 договору (в редакції протоколу розбіжностей), відповідно до якого за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 150 000,00 грн., оскільки, відповідач є таким, що прострочив вказане грошове зобов`язання з 18.09.2018, а не з 29.09.2018, та відповідно 6 місяців для нарахування пені закінчуються 18.03.2019, а не 29.03.2019.

Як вбачається із поштового штемпеля, позивачем пред`явлено позов до Господарського суду міста Києва - 12.09.2019.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідач просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені, що нарахована на суму 150 000,00 грн. та на суму 150 068,59 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши власний перерахунок суми пені за період з 29.09.2018 (початок нарахування визначений позивачем) по 18.03.2019 (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) на суму 150 000,00 грн., та з 12.09.2018 по 22.02.2019 на суму 150 068,59 грн., за допомогою програми "Калькулятор:Ліга:Закон", апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що сума пені у розмірі 49 570,74 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача, як такої, що пред`явлена до спливу позовної давності.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 24 384,65 грн., з яких 23 937,20 грн. - вартість наданих послуг, 210,94 грн. інфляційні втрати, 236,51 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2017 між сторонами підписано Додаток до договору поставки Послуги зі стимулювання збуту товарів (далі - додаток), відповідно до п. 1 якого покупець зобов`язується надати постачальникові комплекс послуг зі стимулювання збуту товарів, поставлених за договором поставки, у всіх торгових залах мережі супермаркетів покупця, відкритих на дату підписання договору поставки, а також тих, які відкриватимуться протягом терміну дії договору, а постачальник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 додатку, покупець надає постачальнику зокрема, але не обмежуючись, наступні послуги: проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до продажу, а також контроль за постійною їх наявністю в торгових залах, здійснення розфасовки товару і його оформлення. Щомісячна вартість послуги складає 5% від грошових сум, перерахованих покупцем за поставлений товар, в тому числі й сум, що були проведені сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та від вартості товарів, що були повернені постачальнику. Обов`язок постачальника оплатити послугу виникає з 1-го числа місяця, наступного за тим, у якому надавалась послуга.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до абзацу 2 п. 2.6 додатку, постачальник зобов`язаний отримати рахунок на оплату послуг за адресою м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57 та оплати його о 5-го числа місяця, наступного за звітним. У разі неприбуття постачальника для отримання рахунку, послуги вважаються наданими у повному обсязі, а рахунок підлягає оплаті в сумі, вказаній в ньому.

Відповідно до п. 4 додатку, постачальник зобов`язується здійснювати оплати за надані послуги до здійснення останнього платежу від покупця за поставлений товар по договору поставки, в тому числі і у випадках, коли термін дії договору поставки закінчився.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним здійснені платежі за поставлений товар 15.02.2019 на суму 154 000,00 грн. та 24.07.2017 на суму 324 744,09 грн., у зв`язку з чим, за доводами позивача за зустрічним позовом вартість послуг складає 7700,00 грн. та 16 237,20 грн. відповідно, тобто позивачем за зустрічним позовом надано відповідачу за зустрічним позовом послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, про що складено відповідні акти № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7 700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не здійснив оплати наданих послуг, позивач за зустрічним позовом просить стягнути 23 937,20 грн. вартості наданих послуг з проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації, 210,94 грн. інфляційні втрати, 236,51 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, долучені позивачем за зустрічним позовом Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7 700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. не підписані зі сторонами відповідача за зустрічним позовом, в той же час, як згідно із п. 12.7 договору поставки сторони погодили умову про те, що факт надання будь-яких послуг, що можуть надаватись покупцем по даному договору відповідно до додатків та/або додаткових угод до нього, засвідчується уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг з використанням електронно-цифрового підпису.

Покупець кожного разу по факту надання послуг формує та надсилає постачальнику через EDI провайдера Акт, що підписаний ЕЦП, а постачальник зобов`язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання ним Акту підписати його шляхом проставлення ЕЦП або надіслати вмотивовану відмову. У випадку неотримання покупцем підписаного ЕЦП Акту або мотивованої відмови від підписання акту в зазначений термі, послуги вважаються наданими в повному обсязі.

Отже, враховуючи вказаний пункт договору, позивач зобов`язаний був після кожного факту надання послуг надсилати відповідачу за зустрічним позовом через EDI провайдера Акт, що підписаний ЕЦП, проте, судом встановлено, що відповідні акти наданих позивачем відповідачу не направлялись, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Однак, позивачем за зустрічним позовом відповідні акти відповідачу за зустрічним позовом не направлялись, та позивачем за зустрічним позовом не спростовано доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що акти наданих послуг останньому не направлялись, у зв`язку із чим колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту надання послуг відповідачу за зустрічним позовом з проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації на суму у розмірі 23 937,20 грн.,

Крім того, долучені позивачем за зустрічним позовом акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7 700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. складені вже після припинення дії договору.

Таким чином, оскільки відповідач за зустрічним позовом не отримував акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 912748834 від 28.02.2019 на суму 7700,00 грн. та № 912820893 від 31.07.2019 на суму 16 237,20 грн. та не мав можливості надати свої заперечення щодо кількості, якості, вартості послуг, то вказані акти, не підписані зі сторони відповідача, не є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу послуг, у зв`язку із чим колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 23 937,20 грн. вартості наданих послуг, а оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошових зобов`язань перед позивачем за зустрічним позовом, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення 23 937,20 грн. вартості наданих послуг, у якій позивачу за зустрічним позовом відмовлено, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного права. Так, наприклад, у ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи договір, сторони вільні у виборі умов, тож визначають їх на власний розсуд і за взаємною згодою.

Так, як вбачається із матеріалів справи, сторони у договорі про переведення боргу погодили умову про те, що вказаний борг стає грошовим зобов`язанням за договором поставки № 4600043048 від 29.03.2017, укладеним між сторонами у справі, і продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому. В свою чергу, у договорі поставки № 4600043048 від 29.03.2017 сторони передбачили відповідальність у вигляді пені.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги, з урахуванням заяви про часткову відмову від апеляційної скарги, скаржник частково відмовляється від апеляційної скарги, поданої на рішення суду першої інстанції від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19, а саме в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19, яким відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ "Фудком".

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/12620/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком".

4. Справу № 910/12620/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Постанова складена 02.09.2020 у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко