Постанова

від 10.09.2020 по справі 904/753/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/753/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року (повний тест рішення складено 22.04.2020 року) у справі №904/753/20 (суддя Загинайко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АТК УКРАЇНА" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47; ідентифікаційний код 39090479)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код 00178353)

про стягнення 86 263,33 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі 904/753/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АТК УКРАЇНА" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47; ідентифікаційний код 39090479) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код 00178353) про стягнення 86 263 грн. 33 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АТК УКРАЇНА" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47; ідентифікаційний код 39090479) 80 802 (вісімдесят тисяч вісімсот дві) грн. 00 коп. заборгованості, 3 110 (три тисячі сто десять) грн. 33 коп. - неустойки (пені), 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань, 1 865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн. 50 коп. - річних, 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 80 коп. - витрати по сплаті судового збору та 3 999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 18 коп. - витрат на правничу (правову) допомогу.

В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №5935-ПУ-УМТС-Т від 30.01.2018 року в частині оплати отриманої від позивача продукції, правом позивача стягнути інфляційні втрати та 3% річних відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, пеню - відповідно до п.6.8 договору.

Суд не погодився з наданим відповідачем контррозрахунком неустойки (пені), перевірив розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних та 3% річних, дійшов висновку про невірне визначення належних до стягнення сум.

Також судом стягнуто на підставі ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача з оплати послуг адвоката, розмір яких підтверджено належними доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає на недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів передачі відповідачу рахунків на оплату, без яких боржник не міг виконати зобов`язання, тому у розумінні ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України позивач вважається кредитором, що прострочив.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі №904/753/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи скаржника необґрунтованими, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АТК УКРАЇНА" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №5935-ПУ-УМТС-Т від 30.01.2018 року (а.с.7-13).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання промислово-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки та по ціні, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору; покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію, що постачається у його власність, у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до умов специфікації від 28.12.2018 року сторонами погоджено поставку товару - змочувач для погашення вугільного пилу у кількості 6 737,12 кг. загальною вартістю 81 249 грн. 67 коп.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 80 802 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 22.01.2019 року №125 та товарно-транспортною накладною від 22.01.2019 №Р125 року (а.с. 16, 17).

Факт отримання товару відповідач не спростовує.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, шо позивач не надав йому рахунку на оплату, а отже відповідач не зміг виконати свого обов`язку зі сплати за поставлений товар.

Дані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, пунктом 5.4 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 02.10.2018 року) визначено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем (відповідачем) шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня від дати поставки відповідної партії продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, договором встановлений обов`язок відповідача здійснити розрахунок за поставлену продукцію в термін, що відраховується з дати поставки відповідної партії продукції, а не з дати виставлення рахунку на оплату.

Отже, є безпідставні твердження скаржника про те, що строк оплати отриманого ним обладнання не настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Частиною 1 ст. 688 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Встановлено і скаржником не спростовано, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами щодо відсутності та/або не отримання рахунків-фактури, паспортів і сертифікатів якості на поставлене обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у апеляційній скарзі не наводить докази того, що рахунки- фактури у нього відсутні і він звертався до позивача з відповідною вимогою про їх надання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов`язання, чим порушив норми матеріального права, а саме ст. ст. 526, 530, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не здійснено оплату поставленого обладнання, заборгованість на час розгляду справи складає 80 802,00 грн. і вказана сума відповідачем не заперечується.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав вірну оцінку обставинам справи в цілому, перевірив розрахунок належних до стягнення сум інфляційних втрат, неустойки, 3% річних та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також зауважує на помилковість доводів відповідача, що рахунки-фактури є первинними документами відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88, зареєстровано Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за №168/04, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, рахунки-фактури за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа (оскільки ними не фіксується будь-яка операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а мають лише інформаційний характер.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунку-фактури у відповідача не звільняє останнього від обов`язку оплати за поставлений товар та не виключають відповідальність боржника за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував. Скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід покласти на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі № 904/753/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.О. Вечірко

.