Рішення

від 01.08.2020 по справі 907/380/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2020 м. Ужгород Справа № 907/380/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/380/20 за позовом відділу культури Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» , м. Перечин про стягнення суми 16 574,76 грн. заборгованості

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 16 574,76 грн., заборгованості посилаючись на порушення ст. ст. 15, 525-527, 625, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 222, 265 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/380/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2020 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.08.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

11.06.2020 року господарським судом Закарпатської області було здійснено повідомлення особи - відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» , м. Перечин про відкриття спрощеного позовного провадження у справі №907/380/20 за позовом відділу культури Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» , м. Перечин про стягнення суми 18 676,76 грн. заборгованості шляхом надіслання на його електронну адресу ухвали суду від 11.06.2020, однак інформації про прочитання такого повідомлення судом так і не отримано.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018 року між Відділом культури Мелітопольської міської Ради 3апорізької області (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Стілл" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався на умовах, передбачених цим Договором, передати у власність Покупцеві, а Покупець-прийняти та оплатити лом чорних, кольорових металів (іменовані надалі Товар ), в кількості, зазначеній цим договором. (п. 1.1 договору) .

Договором визначено, що повне найменування Товару, що поставляється, його опис і характеристика, кількість, джерело походження, ціна одиниці Товару, його вартість і ін. параметри, містяться в Специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього договору (пунктом 1.2).

Підпунктами 2.1, 2.4 договору передбачено, що товар, який поставляється Покупцеві підлягає оплаті протягом п`яти банківських днів з моменту відвантаження, а саме, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця , а також можлива передоплата за погодженням сторін. Датою поставки вважається дата відвантаження товару Покупцю по накладній.

На виконання умов договору, Відділ культури відвантажив відповідачу Товар загальною кількістю 1030 кг., що підтверджуються накладною від 29.03.2018 року на загальну суму 6180,00 гривень.

Таким чином, Відділ культури Мелітопольської міської Ради Запорізької області, як продавець, виконав свої зобов`язання по договору купівлі - продажу від 29.03.2018 року.

Факт виконання поставки товару Відділом культури та прийняття його відповідачем по справі, підтверджується підписом директора ТОВ А-Стілл у відповідних графах про отримання у видатковій накладній від 29.03.2018 року, а також Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2018 року на суму 6180,00 грн., який підписаний відповідачем та засвідчено печаткою товариства.

В зв`язку з тим, що відповідач ТОВ А-Стілл не здійснив оплату отриманого товару, ним порушено вимоги п. 2.1 договору купівлі - продажу від 29.03.2018 року. Позивачем були направлені претензії 04.02.2019 року вих. № 01- 06/82, та 03.03.2020 року вих. № 01-06/166, в яких зазначено вимогу про виконання ТОВ А-Стілл своїх зобов`язань по вказаному договору, а також відповідальність за його невиконання передбачену розділом 3 договору, згідно якого за невиконання або неналежне виконання цього договору Сторони несуть відповідальність відповідно до умов, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.

З боку відповідача ТОВ А-Стілл жодних зауважень та претензій з приводу кількості поставленого Товару не надходило, отже свої зобов`язання за Договором Продавець виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною № б/н від 29.03.2018 року.

Відділ культури змушений був звернутися до суду з відповідним позовом у зв`язку з тим, що відповідач по справі належним чином не виконує свої зобов`язання по договору купівлі- продажу від 29.03.2018 року, ігнорує пред`явлені претензії, не збирається виконати свої зобов`язання.

Пунктом 3.3 договору сторони обумовили, що у разі несплати поставленого Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,02 % від суми вартості несплаченого Товару за кожен день прострочки.

Як вбачається з видаткової накладної № б/н від 29.03.2018 року та Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2018 року, прострочення оплати вартості поставленого Товару на дату звернення до суду за період з 06.04.2018 року по 04.06.2020 рік складає 791 день. Згідно поданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 9776,76грн. (6180,00 гривень (вартість неоплаченого товару по накладній від 29.03.2018 року та Акту звірки станом на 01 .09.2018 року) х 0,02 % (розмір пені) = 9776,76 грн.).

Пунктом 3.4 договору сторони обумовили, що у разі несплати Товару протягом 30 банківських днів Покупець сплачує Продавцеві додатково штраф у розмірі 10% від загальної суми поставки.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлення штрафу в укладеному сторонами договорі можливе і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Моментом поставки товару відповідно до видаткової накладної від 29.03.2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2018 року і до теперішнього часу, відповідач по справі не виконав свої зобов`язання, щодо оплати за поставлений товар, відтак, розмір штрафу за зазначеним договором складає 618,00 гривень виходячи з поданого позивачем розрахунку.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму 16 574,76 грн., у тому числі 6180 грн.- сума основного боргу, 9776,76 грн.- пені, 618 грн.- штраф за несплату вартості товару протягом 30 банківських днів. Також позивач просить стягнути з відповідача суму 2102,00 гривень за відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 29.03.2018, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно з Договором купівлі продажу, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю А-Стілл виникла заборгованість перед відділом культури Мелітопольської міської Ради Запорізької області у розмірі 16 574,76 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано, вимоги позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а відтак, позов у частині стягнення суми боргу підлягає задоволенню.

За змістом норми ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та з рішення суду.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення термінів розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення покупець, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу продавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши поданий позивачем у відповідності до пункту 3.3 та п.3.4 договору розрахунок заявленої до стягнення суми пені за кожен день затримки, що склала 9776,76 грн. та здійснивши перевірку суд прийшов до висновку про задоволення її частково, а саме в сумі 1 706.65 грн. з урахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № -3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс 12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911 /2813/ 17, постанові Верховного Суду від 22.03 .201 8 у справі №911/1 3 51/1 7, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/1 б, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Отже, позовні вимоги відділу культури Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТІЛЛ» , м. Перечин про стягнення суми 618,00грн. штрафу підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За приписами статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 1078,55 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А-Стілл (89200, Закарпатська обл., м. Перечин, вул. Вишнева, буд. 6, код ЄДРПОУ 39511003) на користь Відділу культури Мелітопольської міської Ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, майдан Перемоги, б. 4, код ЄДРПОУ: 02228256) заборгованість у розмірі 8 504,65 (вісім тисяч п`ятсот чотири гривні 65 копійок), в тому числі 6180,00 грн. - основного боргу, 1 706.65 грн. пені за несплату поставленого товару, 618 гривень 00 копійок - штрафу за несплату вартості товару протягом 30 банківських днів, а також 1078,55 гривень у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.09.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі