Рішення від 08.09.2020 по справі 910/4351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2020Справа № 910/4351/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Черкаської міської ради до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 127 756,40 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Черкаська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з даним позовом, вказуючи на те, що з 20 серпня 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк), є власником нерухомого майна, яке розташоване на належній позивачу земельній ділянці за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 147, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034. Оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки сторони уклали лише 11 липня 2019 року, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2019 року, позивач, посилаючись на стататтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з Банку 127 756,40 грн. за фактичне користування вказаною земельною ділянкою з 1 квітня 2018 року по 13 серпня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

15 квітня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30 березня 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 17 квітня 2020 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4351/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

6 травня 2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 4 травня 2020 року, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Банк до виникнення спірних правовідносин звертався до позивача з клопотанням, зокрема, від 29 серпня 2018 року № Е.19.0.0.0/4-638447, про надання дозволу на оформлення права користування вказаною земельною ділянкою. У той же час рішення позивача № 2-4318 про передачу відповідачу вищенаведеної земельної ділянки в оренду було прийнято лише 23 травня 2019 року, що, на думку відповідача, свідчить про прострочення позивачем виконання передбачених законом дій щодо належного оформлення відповідного договору оренди, а також підтверджує відсутність правових підстав для задоволення вимог. Крім того, відповідач вказував на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заявленого до стягнення розміру грошових коштів, у зв`язку з ненаданням останнім, зокрема, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який діяв у період з 1 квітня 2018 року по 5 червня 2019 року, а також доказів встановлення конкретного розміру відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2018 та 2019 роки.

25 травня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 21 травня 2020 року, в якій останній повідомив, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки протягом 2018-2019 років не змінювався та становив 778 084,26 грн., що було вказано у пункті 5 укладеного між сторонами договору оренди землі від 11 липня 2019 року. Також позивач наголосив на безпідставності посилань відповідача щодо необґрунтованості здійсненого Радою розрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів.

2 червня 2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано заперечення від 1 червня 2020 року на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив про подання Радою відповіді на відзив та доданих до неї документів поза межами встановленого їй строку на вчинення цієї процесуальної дії, у зв`язку з чим означені докази, долучені до відповіді на відзив, на думку відповідача, не можуть братися судом до уваги при вирішенні даного спору.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2016 року Банк (який є правонаступником публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк") на підставі договору іпотеки від 4 серпня 2016 року № 664 набув право власності на нерухоме майно - автозаправний комплекс з секцією супутніх товарів, розташований на вулиці Смілянській, 147 у місті Черкаси. Право власності відповідача на вказану нерухомість зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31034070 від 20 серпня 2016 року, номер запису про право власності - 16009993, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою від 23 жовтня 2019 року № 185941000 та не заперечувалося сторонами.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, на якій розташоване вказане нерухоме майно, перебуває у власності Ради (номер запису про право власності - № 29026788).

У той же час рішенням Ради від 23 травня 2019 року № 2-4318 Банку надано в оренду строком на 49 років під автозаправний комплекс з секцією супутніх товарів земельну ділянку площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, розташовану на вулиці Смілянській, 147 у місті Черкаси, без зміни її цільового призначення, яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ-12.04).

11 липня 2019 року між Банком та Радою укладено договір оренди землі (з протоколом розбіжностей), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування вищенаведену земельну ділянку під автозаправний комплекс з секцією супутніх товарів.

Відповідно до пункту 5 цієї угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 778 084,36 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 5 червня 2019 року № 3392/0/25-19.

Згідно з пунктом 9 наведеного правочину за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 12 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 93 70,12 грн.

Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 10 цього договору).

Судом встановлено, що право оренди відповідача на земельну ділянку площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034 за вищевказаним договором було у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2019 року (номер запису - № 32894153).

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що у період з 1 квітня 2018 року до 13 серпня 2019 року (день, що передує дню реєстрації права оренди відповідача цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) Банк користувався земельною ділянкою площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, без відповідних правовстановлюючих документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких відносяться такі: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як було встановлено судом, з 4 серпня 2016 року Банк є власником нерухомого майна на вулиці Смілянській, 147 у місті Черкаси, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, яка перебуває у власності позивача. Право користування цією земельною ділянкою відповідач у встановленому законом порядку оформив 14 серпня 2019 року.

Вказані обставини відповідачем не заперечувалися та не спростовані.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у зв`язку з користуванням відповідачем цією земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим, посилаючись на статтю 1212 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставного збережену останнім суму орендної плати за час користування вищенаведеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 1 квітня 2018 року до 13 серпня 2019 року в загальному розмірі 127 756,40 грн.

Предметом регулювання глави 83 Ц України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року в справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Зі змісту вказаних нормативних приписів законодавства вбачається, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини 2 статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, протягом спірного періоду користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року в справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку збитків за час фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою у період з 1 квітня 2018 року по 13 серпня 2019 року склала 127 756,40 грн., а саме: з 1 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 70 027,59 грн. та з 1 січня 2019 року по 13 серпня 2019 року - 57 728,81 грн.

При цьому, зазначені суми позивачем розраховані, виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік.

На підтвердження викладених у позові обставин позивачем до матеріалів справи долучено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2018 (від 17 січня 2018 року № 42/0/25-18) та 2019 (від 5 червня 2019 року № 3392/0/25-19) роки.

Суд також звертає увагу на те, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки протягом 2018-2019 років був незмінним та становив 778 084,36 грн., що також було відображено у пункті 5 укладеного між сторонами договору оренди землі від 11 липня 2019 року.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про те, що останній відповідає нормативним законодавчим приписам, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Банк посилався на те, що ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою. Це підтверджується листом від 29 серпня 2018 року № Е.19.0.0.0/4-638447, в якому відповідач звертався до позивача з проханням надати дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 147, площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034.

Проте суд звертає увагу на те, що за змістом наведеного листа відповідач не надсилав позивачу оферту щодо укладення відповідного договору оренди землі, а просив передати йому вказану ділянку в постійне користування, що є різними інститутами земельного права.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази надсилання цього листа на адресу Черкаської міської ради та отримання наведеного відправлення позивачем (зокрема, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо).

У відповідь на вищезазначений лист позивач листом від 1 жовтня 2018 року № 16127-01-25 повідомив відповідача про те, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вулиці Смілянській, 147 у місті Черкаси необхідно повторного подати заяву до Ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради згідно з вимогами, що затверджені відповідною інформаційною карткою.

У подальшому, з метою оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем було подано до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради заяву з пакетом необхідних документів (опис прийняття документів № 99470-3). Вказані документи були отримані уповноваженою особою цього управління 10 грудня 2018, що підтверджується відміткою на описі прийняття документів.

Також відповідач вказував на те, що ним задовго до укладення з позивачем договору оренди землі та реєстрації відповідного права оренди землі вчинялися дії щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, а тому правові підстави для стягнення спірних грошових коштів у розмірі 127 756,40 грн., на думку Банку, відсутні.

Проте вищенаведені твердження не беруться судом до уваги з огляду на те, що зазначені відповідачем обставини не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України, не свідчать про наявність правових підстав для звільнення Банку від обов`язку повернути Раді безпідставно збережену суму орендної плати за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у спірний період, а також не спростовують встановлених судом обставин фактичного користування відповідачем цією земельною ділянкою у період з 1 квітня 2018 року до 13 серпня 2019 року без сплати орендної плати.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оскарження неправомірних, на думку відповідача, дій Ради, які полягають у зволіканні в прийнятті відповідного рішення про надання позивачу в користування означеної земельної ділянки.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог Ради, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

За таких обставин вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Черкаської міської ради (18002, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; ідентифікаційний код 25212542) 127 756 (сто двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 40 коп. заборгованості, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 8 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко