Рішення

від 27.08.2020 по справі 910/915/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 910/915/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут"

до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про зняття арешту

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Кулачко Т.М. (адвокат);

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 27.08.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 10.09.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

23 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 22.01.2020 року до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- зняти арешт з належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи: 25279500), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Укрспецпостачзбут" майна (невизначене майно), накладеного на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 р.; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1379194, зареєстровано 14.10.2004 р. о 13:26:21 за № 1379194 реєстратором: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; додаткові дані: архівний номер: 4416684КІЕV21, Архівна дата: 06.06.2002, Дата виникнення: 06.06.2002, № реєстра: 40, внутр. № D101882727F324317738, комментарий: 16:05.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підстава виникнення спірного арешту йому не відома, а звернення до відповідних органів із запитами щодо встановлення обставин накладення такого арешту не дало жодного результату в силу давності таких дій (відсутності в архівах документів, на підставі яких було накладено відповідний арешт), однак, його існування станом на сьогоднішній день порушує його права власності, а тому існують правові підстав для зняття такого арешту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 року у справі № 910/915/20 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою б/н від 22.01.20 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.01.2020 року у справі № 910/915/20 скасовано, справу № 910/915/20 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/915/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.07.2020 року.

В підготовчому засіданні 14.07.2020 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 04.08.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/915/20 до судового розгляду по суті на 27.08.2020 року.

В судовому засіданні 27.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2020 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" вказує, що 19.12.2019 року з довідки № 193831958 від 19.12.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо, що на невизначене майно (все майно) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" накладений арешт на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року.

Як вбачається із вказаної довідки арешт на все майно боржника (невизначене майно) був накладений на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року, тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1379194, зареєстровано: 14.10.2004 13:26:21 за № 1379194 реєстратором: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова № 837/1 від 04.06.2002 Районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

Позивач стверджує, що підстава виникнення спірного арешту йому не відома, а звернення до відповідних органів із запитами щодо встановлення обставин накладення такого арешту не дало жодного результату в силу давності таких дій (відсутності в архівах документів, на підставі яких було накладено відповідний арешт).

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звертався з адвокатським запитом № 21/12/19-2 від 21.12.2019 року до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання копії постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року.

У відповідь на вказаний вище адвокатський запит, листом від 14.01.2020 року відповідач, посилаючись на ч. 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5, повідомив, що у відповідача відсутні матеріали виконавчого провадження, на підставі якого було винесено зазначену вище постанову Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року.

Крім того, 16.01.2020 року позивач звернувся до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори (реєстратор спірного обтяження) з заявою № 13/01/20-1 від 13.01.2020 року про надання копії постанови районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/ від 04.06.2002 року.

Листом № 116/01-16 від 17.01.2020 року Двадцять перша київська державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що в архівах даної нотаріальної контори не знайдено документів, на підставі яких було накладено арешт на майно ЗАТ Укрспецпостачзбут (№ 1379194 від 14.10.2004 року).

13.01.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арештів, але листом від 17.01.2020 року вказана заява залишена відповідачем без задоволення, з підстав знищення матеріалів виконавчого провадження, на підставі якого було винесено зазначену вище постанову Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно позивача на підставі постанови районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/ від 04.06.2002 року, у зв`язку з чим позивач просить суд зняти такий арешт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 927/522/17.

Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить суд:

- зняти арешт з належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи: 25279500), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Укрспецпостачзбут" майна (невизначене майно), накладеного на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 р.; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1379194, зареєстровано 14.10.2004 р. о 13:26:21 за № 1379194 реєстратором: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; додаткові дані: архівний номер: 4416684КІЕV21, Архівна дата: 06.06.2002, Дата виникнення: 06.06.2002, № реєстра: 40, внутр. № D101882727F324317738, комментарий: 16:05.

Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), що набрала чинності для України з 11.09.1997 року та є складовою її правової системи, відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено зняття арешту за рішенням суду.

При цьому, частиною 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Як вбачається із довідки № 193831958 від 19.12.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на невизначене майно (все майно) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" накладений арешт на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року.

Такий арешт був накладений на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року, тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1379194, зареєстровано: 14.10.2004 13:26:21 за № 1379194 реєстратором: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова № 837/1 від 04.06.2002 Районний відділ ДВС Мінського районного управління юстиції, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні матеріали виконавчого провадження, на підставі якого було винесено зазначену вище постанову Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року. Вказані відомості підтверджуються листом від 14.01.2020 року Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Крім того, згідно інформації Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, викладеної у листі № 116/01-16 від 17.01.2020 року, в архівах даної нотаріальної контори відсутні документи, на підставі яких було накладено арешт на майно ЗАТ Укрспецпостачзбут (№ 1379194 від 14.10.2004 року).

З огляду на все вищевикладене, враховуючи, що право позивача щодо розпорядження своїм майном порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записом про обтяження і позивач не є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт, суд дійшов висновку про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача, яке підлягає захисту.

За таких обставин, правові підстави для накладення арешту згідно реєстраційного номеру обтяження: 1379194, зареєстровано: 14.10.2004 13:26:21 за № 1379194 реєстратором - Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою відсутні.

В той же час, навіть якщо припустити, що відповідне виконавче провадження мало місце у 2002 році, то у суду наявні обґрунтовані підстави для висновку про втрату стягувачем інтересу до виконання певного судового рішення, на виконання якого могла бути прийнята постанова Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 року, проте наявність арешту порушує принцип справедливого балансу між інтересами сторін, покладає на позивача надмірний тягар та становить втручання у його право на мирне володіння майном.

Крім того, в даному випадку має місце ситуація, за якої в результаті накладення арешту на все майно товариства з метою спонукання його до виконання судового рішення, інтерес у виконання якого у стягувача відпав (якщо припустити, що такий стягувач був, зважаючи на відсутність будь-яких дій щодо виконання судового рішення, на виконання якого було накладено спірний арешт, більш ніж 18 років тому), обмежує право власності позивача та покладає на нього ризики, зумовлені зміною ринкової вартості такого майна, всупереч принципу правової справедливості, тим більше у випадках, коли він з метою виконання зобов`язання, не маючи коштів для цього, не перешкоджає зверненню стягнення на своє майно, або якщо він не може розпорядитися своїм майном, у тому числі для виконання зобов`язання, в зв`язку з тим, що на це майно накладено арешт або воно знаходиться під заставою.

Наведена ситуація, зумовлює порушення конституційного балансу інтересів стягувача і боржника у виконавчому провадженні, оскільки призводить до суттєвого обмеження права власності боржника, перешкоджає його ефективної судового захисту.

Разом з цим суд констатує, що у даному випадку є неможливим встановити чи дійсно мали місце обставини накладення арешту в межах виконавчого провадження, в якому товариство являлось боржником, однак навіть у разі якщо дані обставини мали місце, то обтяження усього майна товариства більш ніж 18 років, за відсутності будь-яких підстав вважати, що таке обтяження забезпечує інтерес певної особи (стягувача), порушує майнові права позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зняти арешт з належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи: 25279500), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Укрспецпостачзбут" майна (невизначене майно), накладеного на підставі постанови Районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції № 837/1 від 04.06.2002 р.; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 1379194, зареєстровано 14.10.2004 р. о 13:26:21 за № 1379194 реєстратором: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; додаткові дані: архівний номер: 4416684КІЕV21, Архівна дата: 06.06.2002, Дата виникнення: 06.06.2002, № реєстра: 40, внутр. № D101882727F324317738, комментарий: 16:05.

3. Стягнути з Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 35018577, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостачзбут" (ідентифікаційний код 25279500, адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8) судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2020р.

Суддя О.В. Котков