Рішення

від 02.09.2020 по справі 911/438/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/438/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль (01011, м Київ, вул. Лєскова буд. 9, код 14305909)

до

фізичної особи-підприємця Мельникової Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 337083,47 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

17.02.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль (далі по тексту - позивач/АТ Райффайзен банк Аваль ) про стягнення з фізичної особи-підприємця Мельникової Валентини Григорівни заборгованості за додатковим договором від 09.07.2012 № 1 в розмірі 337083,47 гривень, з яких: 91000,00 гривень заборгованість за дозволеним овердрафтом, 112958,96 гривень заборгованість за недозволеним овердрафтом, 133124,51 гривень заборгованість за відсотками.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із повернення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування ним згідно з додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) від 09.07.2012 № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/2326/83612.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/438/20 за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 18.03.2020.

В зв`язку із запровадженням карантину, введеним на території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, підготовче засідання призначене на 18.03.2020 не відбулось. Ухвалою суду від 13.04.2020 підготовче засідання призначено на 29.04.2020. Ухвалами суду від 29.04.2020, 25.05.2020, 24.06.2020 та 15.07.2020 підготовче засідання відкладено на 25.05.2020, 24.06.2020, 15.07.2020 та 29.07.2020 відповідно.

Ухвалою суду від 29.07.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 02.09.2020.

В судове засідання 02.09.2020 представники сторін не з`явились.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався. Поряд із цим на адресу суду 02.09.2020 від відповідача надійшла заява про визнання боргу в частині стягнення грошових коштів в розмірі 144000,00 гривень, про застосування строків позовної давності в іншій частині позовних вимог, про розподіл судових витрат з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.07.2012 ПАТ Райффайзен Банк Аваль (кредитор/банк) та ФОП Мельниковою Валентиною Григорівною (позичальник/клієнт) укладено додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/2326/83612 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого кредитор встановлює позичальнику кредитну лінію (надалі - кредит) до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 2605353348, в розмірі 70000,00 гривень строком до 09.07.2014 (строк може змінюватися в порядку, передбаченому цим договором), а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 30,00 % річних, комісії згідно умов договору та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором .

30.04.2013 ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ФОП Мельниковою Валентиною Григорівною укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, за якою: На зміну умов додаткового договору (на встановлення кредитної лінії) № 1 від 09.07.2012 (надалі - договір) до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/2326/83612 від 09.07.2012 сторони домовились, що кредитор надає позичальнику можливість використання кредиту з рахунку шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. За текстом додаткової угоди договір про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/2326/83612 від 09.07.2012 іменується як Договір банківського рахунку . Максимальний ліміт кредиту за договором складає 100000 гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - Поточний ліміт). На дату укладення додаткової угоди поточний ліміт кредиту складає 91000 гривень. Наступне щомісячне встановлення поточного ліміту відбувається в порядку та на умовах, передбачених статтею 3 нової редакції договору, наведеної у частині ІІ додаткової угоди (пункт 1 додаткової угоди). .

Пунктом 2 укладеної додаткової угоди сторони узгодили викласти Кредитний договір в наступній редакції:

- Кредитор надає позичальнику можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит) з поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 260585029 ( НОМЕР_2 ), МФО 353348 (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів з рахунку у разі відсутності (недостатності) на ньому грошових коштів в межах Поточного ліміту. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 100000 гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - Поточний ліміт). Строк дії Кредиту (далі - Строк дії Кредиту) - з дня підписання договору страхування у відповідності до умов статті 4 договору (далі - дата початку кредитування) по 09 липня 2014 року включно, далі - дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором) (пункти 1.1., 1.2.);

- без укладання додаткових угод до кредитного договору, Кредитор має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов: кредитор за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа позичальника про відмову від продовження дії кредиту; відсутні факти невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором; відсутні умови, передбачені п. 8.2. Договору; використання позичальником за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода позичальника на продовження строку дії кредиту (пункт 1.3.);

- кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності позичальника (пункт 1.4.);

- протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних (пункт 2.1.);

- для операцій зі здійснення позичальником операцій по рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням платіжної картки за рахунок кредиту процентна ставка в період з дати здійснення такої операції по 10-е число місяця, наступного за датою розрахунку процентних платежів для такої операції (далі - пільговий кредит), розраховується на основі процентної ставки в розмірі 0% річних (пункт 2.2.);

- нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання позичальником кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов Договору (пункт 2.3.);

- позичальник зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок грошових коштів в розмірі щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2. договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям погашена заборгованість сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплата комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору (пункт 5.1.);

- позичальник зобов`язується зарахувати на рахунок щомісячний обов`язковий платіж, розрахований у поточному періоді, сума якого збільшена на суму невнесених позичальником щомісячних обов`язкових платежів попередніх періодів та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в Договорі про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/2326/83612 від 09.07.2012) (пункт 5.3.);

- підписанням договору позичальник доручає кредитору здійснювати погашення кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, штрафів, погашення іншої заборгованості позичальника перед кредитором за договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитом, в т.ч. в розмірі сум страхового відшкодування, отриманих позичальником за договорами страхування, укладеними відповідно до статті 4 договору, шляхом здійснення договірного списання коштів позичальника в будь-якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків в АТ Райффайзен Банк Аваль , реквізити яких визначаються кредитором самостійно, в тому числі, але не обмежуючись зазначеним: з рахунку, вказаного в пункті 1.1. цього договору (у тому числі за рахунок кредиту), на користь кредитора; з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів № 260574182 ( НОМЕР_3 ), МФО 353348, АТ Райффайзен Банк Аваль , на рахунок, з метою подальшого здійснення кредитором договірного списання таких коштів з рахунку на користь кредитора у відповідності до доручення, вказаного в цьому пункті (пункт 5.5.);

- у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за договором, обставин, передбачених пунктом 8.2. договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має безумовне право без необхідності укладення будь-яких додаткових угод чи договорів про зміни, скасувати максимальний ліміт/поточний ліміт та вимагати дострокового погашення заборгованості (пункт 8.1.);

- кредитор вправі скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1. договору та пред`явити позичальнику відповідну вимогу при настанні будь-яких обставин, але не обмежуючись ними (пункт 8.2.);

- порушення позичальником обов`язків, встановлених договором, в тому числі строків виконання грошових зобов`язань, передбачених договором, обов`язку зменшити фактичну заборгованість за кредитом до розміру поточного ліміту на новий період, обов`язку щодо проведення обсягу сукупності безготівкових надходжень згідно з пунктом 3.6. договору та обов`язків щодо попереднього письмового узгодження дій відповідно до статті 7 договору, обов`язків щодо укладення та підтримання діяльності договору страхування, встановлених статтею 4 договору (пункт 8.2.1.);

- якщо кредитор вирішив скористався правами, визначеними у п. 8.1. договору, він повідомляє про це позичальника, шляхом відправлення письмового повідомлення (в тому числі направлення щомісячної виписки з таким повідомленням), або вручає зазначене повідомлення позичальнику під розписку. У цьому разі зобов`язання кредитора є припиненими, максимальний ліміт/поточний ліміт є скасованим з дати направлення кредитором відповідного повідомлення, або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Дата закінчення кредитування є такою, що настала в дату скасування максимального ліміту/поточного ліміту (пункт 8.3.);

- у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України (пункт 11.1.);

- до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням договору застосовується строк позовної давності у п`ять років (пункт 11.4.);

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором (пункт 12.1.).

В додатку № 2 до додаткового договору викладені тарифи продукту Кредитна картка для підприємця .

Як вбачається з виписки про рух коштів від 23.12.2019 на рахунку відповідача за період з 16.07.2012 по 26.06.2018, останній використовував кредитні кошти шляхом зняття готівки в період з 16.07.2012 (дата першого зняття готівки) до 04.04.2016 (дата останнього зняття готівки). Сума кредиту також збільшувалась за рахунок договірного списання банком з рахунку відповідача комісії банку за зняття готівки відповідно до тарифів банку в порядку, визначеному в п. 5.1 кредитного договору.

Вказані обставини в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовані та не заперечувалися.

Окрім цього, з вказаної банківської виписки вбачається, що кредитні кошти відповідачем використовувались як готівка, а тому банк не застосовував пільговий період для сплати процентів, передбачений пунктом 2.2 кредитного договору, який передбачений для операцій з оплати товарів/робіт/послуг з використанням платіжної картки.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною банківською випискою по рахунку позичальника.

Позивач стверджує, що відповідач свого обов`язку по погашенню суми заборгованості по кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлені договором строки та розмірі не виконав, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання, а тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача 91000,00 гривень заборгованості за дозволеним овердрафтом, 112958,96 гривень заборгованості за недозволеним овердрафтом, 133124,51 гривень заборгованості за відсотками (яка складається з відсотків нарахованих за відсотковою ставкою 30% річних за дозволених овердрафтом в сумі 48994,87 гривень та з відсотків нарахованих за відсотковою ставкою 49% річних за недозволеним овердрафтом в сумі 90864,82 гривень).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював часткове погашення кредиту та відсотків шляхом внесення коштів на рахунок у період з 17.07.2012 по 03.04.2016. Банк відповідно до умов п. 2.4 Кредитного договору здійснював договірне списання коштів з рахунку відповідача в рахунок погашення процентів за кредитом в необхідній сумі в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту.

Згідно умов Кредитного договору кредит надавався на строк по 09.07.2014. Водночас, пунктом 1.3. Кредитного договору сторони узгодили, що використання позичальником за рахунок кредиту будь-якої суми коштів розглядається сторонами як згода на продовження строку дії кредиту.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В зв`язку із простроченням відповідачем оплати кредиту та процентів за кредитним договором, банк 26.12.2019, в порядку статей 625, 1050 Цивільного кодексу України, звернувся до позичальника із вимогою № 114/5-173375 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, якою останній повідомив, що позичальник припинив належним чином виконувати зобов`язання за кредитним договором та станом на 23.12.2019 заборгованість позичальника становить: 91000,00 гривень за дозволеним овердрафтом, 112958,96 гривень за недозволеним овердрафтом. З огляду на що банк вимагав від позичальника протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, а саме: 123408,73 гривень заборгованості за відсотками; розрахована пеня. Вказана вимога була надіслана позичальнику 26.12.2019.

Доказів надання відповідачем відповіді на вимогу, погашення заборгованості за Кредитним договором або заперечень щодо отримання вказаної вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії Кредитного договору, періодичності платежів та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Суд, проаналізувавши дії банку, направлені на погашення кредитної заборгованості, умови договору та зміст вимоги дійшов висновку, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі настав 25.01.2020, адже позивач самостійно визначив кінцевий строк повернення позики у своїй вимозі (не пізніше 30 календарних днів з дня направлення банком вимоги), що відповідає положенням ст. 1049 Цивільного кодексу України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 16.07.2012 по 04.02.2020 вбачається, що за користування кредитом банк нараховував відсотки за користування дозволеним овердрафтом (в межах кредитного ліміту) за ставкою 30% річних та за недозволеним овердрафтом (перевищення кредитного ліміту) за ставкою 49% річних.

Суд вважає за необхідне зауважити, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В подальшому інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Як вже встановлено судом вище строк виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі настав 25.01.2020. Після вказаної дати, у зв`язку з направленням відповідачу вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач, відповідно, втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків згідно з умовами кредитного договору, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами поза строком дії кредитного договору не передбачено.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих за кредитним договором процентів у розмірі 30% річних у сумі 745,90 гривень, за період з 25.01.2020 по 04.02.2020, задоволенню не підлягають.

Разом із тим, суд зазначає, що позивач здійснюючи нарахування процентів за ставкою 49% річних помилково зазначає, що такий розмір відсоткової ставки погоджено сторонами в договорі. Адже з наявного в матеріалах справи Кредитного договору, додаткових угод та додатків до договору не вбачається, що сторонами договору погоджено нарахування відсотків за недозволеним овердрафтом за підвищеною ставкою, а погоджено розмір щомісячних процентів за користування кредитом за дозволеним овердрафтом за ставкою 30% річних.

Таким чином, позивачем не доведено, що заявлені до стягнення вимоги про стягнення відсотків за недозволеним овердрафтом нарахованих за процентною ставкою 49 % річних нараховані правомірно та нарахування таких процентів сторони узгодили умовами договору, що зумовлює висновки суду про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів повернення відповідачем одержаних кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не подав, доводи позивача не спростував.

Водночас, 02.09.2020 від представника відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій останній вказує, що згідно листа АТ Райффайзен банк Аваль від 17.01.2018 № 114/7-4923, копія якого долучена до заяви, банк реструктурував погашення боргу, визначивши щомісячні платежі в сумі не менше ніж 2000,00 гривень, на погашення заборгованості за кредитним договором протягом договору пропозиції.

Представник відповідача вказує, що у відповідності до вказаної домовленості ОСОБА_1 починаючи з 24.01.2018 та станом на день подання заяви здійснює щомісячне перерахування позивачу грошових коштів в сумі по 2000,00 гривень, на підтвердження чого останнім подано відповідні докази.

В зв`язку з чим, як стверджує представник відповідача, останній здійснює погашення тіла кредиту та станом на 02.09.2020 заборгованість по тілу кредиту складає 144000,00 гривень та саме в цій сумі остання визнає пред`явлені позовні вимоги.

Дослідивши зміст поданої заяви та доданих до неї доказів, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З наданого представником відповідача листа АТ Райффайзен банк Аваль від 17.01.2018 № 114/7-4923, на який останній посилається як на підставу домовленості між сторонами щодо реструктуризації заборгованості по тілу кредиту, вбачається, що банк, за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором від 11.03.2016 № 011/27813/308189 , вирішив, що виконавчий документ отриманий згідно рішення Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/885/17, у випадку виконання умов комерційної пропозиції (здійснення щомісячного погашення частини заборгованості за кредитним договором в сумі не менше ніж 2000 грн кожного місяця протягом дії пропозиції) не буде пред`являтись до виконання терміном до 18.06.2018.

Таким чином, правовідносини, що склалися між банком та відповідачем, на підставі кредитного договору від 11.03.2016 № 011/27813/308189, не є свідченням того, що відповідач визнав існуючу заборгованість саме за кредитним договором на підставі якого позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, тож суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про визнання позову буз розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, однак, доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитних коштів відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за дозволеним овердрафтом та недозволеним овердрафтом в розмірі 91000,00 гривень та 112958,96 гривень відповідно, та заборгованості за відсотками в розмірі 48994,87 гривень є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та належать до задоволення.

З урахуванням того, що позовні вимоги про в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за відсотковою ставкою 49 % річних у розмірі 90864,82 гривень та в частині стягнення відсотків в сумі 745,90 гривень є необґрунтованими та недоведеними, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 259 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 5 ст. 261 цього ж Кодексу визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як вже зазналося судом, строк виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі настав 25.01.2020, оскільки позивач самостійно визначив кінцевий строк повернення кредитних коштів у своїй вимозі (не пізніше 30 календарних днів з дня направлення банком вимоги).

Таким чином, право позивача вважається порушеним з 26.01.2020, а відтак, саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача суми боргу за кредитом та нарахованими процентами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду із розглядуваним позовом звернувся 14.02.2020 (дата проставлення відбитку штампу поштового зв`язку).

Отже, судом встановлено, що загальна позовна давність у три роки стосовно вимог про стягнення з відповідача суми боргу за кредитом та процентами, нарахованими в межах строку кредитування починається обраховуватися з 26.01.2020 та у даному випадку не сплинула.

Окрім цього, за умовами пункту 11.4. Кредитного договору сторони погодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням договору застосовується строк позовної давності у п`ять років.

Встановлені вище судом обставини є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності як необґрунтованої.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приймає рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця Мельникової Валентини Григорівни на користь акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль заборгованості за дозволеним овердрафтом в розмірі 91000,00 гривень, заборгованості за недозволеним овердрафтом в розмірі 112958,96 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 48994,87 гривень.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3794,30 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Мельникової Валентини Григорівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль (01011, м Київ, вул. Лєскова буд. 9, код 14305909) 91000,00 гривень заборгованості за дозволеним овердрафтом, 112958,96 гривень заборгованості за недозволеним овердрафтом, 48994,87 гривень заборгованість за відсотками та 3794,30 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення та пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020.

Суддя Р.М. Колесник