Рішення

від 26.08.2020 по справі 911/414/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа № 911/414/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хрещатик міста Боярка", (08150, вул. Хрещатик, 88А, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область)

про стягнення 2 651, 40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ОСББ "Хрещатик міста Боярка" про стягнення 2 507, 08 грн пені, 144, 32 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 2533/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/414/20 за за позовом АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСББ "Хрещатик міста Боярка" про стягнення 2 651, 40 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом на нього учасників справи на 11.03.2020 р.

11.03.2020 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.03.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2020 р. постановлено повідомити учасників справи, що розгляд даної справи у судовому засіданні - 25.03.2020 року не відбудеться, і визначено здійснювати подальший розгляд справи без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідач про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші заяви по суті спору не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 р. між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (надалі - Покупець) було укладено договір № 2533/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, згідно умов п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз Україна за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 121 тис. куб. м. (сто двадцять одна тисяча куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг січень 20,500квітень 9,500липень 2,000жовтень 10,000 лютий 18,500травень 2,000серпень 2,000листопад 17,000 березень 15,000червень 2,000вересень 2,000грудень 20,500 І кв. 54,000ІІ кв. 13,500ІІІ кв. 6,000 IV кв. 47,500

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309, 20 грн. (одна тисяча триста дев`ять грн. 20 коп.).

Відповідно до п. 5.5. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Пунктом 11 Договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

20.03.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. № 2533/15-ТЕ-17, п. 1 якої передбачено викласти з 01.04.2015 р. пункт 5.2. статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1000 куб. м газу становить 2 495, 25 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495, 25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499, 05 грн., всього з ПДВ - 2 994, 30 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 30 коп.)."

30.07.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. № 2533/15-ТЕ-17, п. 1 якої передбачено доповнити п. 6.3. статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" абзацами в наступній редакції:

"За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором."

15.10.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. № 2533/15-ТЕ-17, п. 1 якої передбачено викласти з 01.10.2015 р. пункт 5.2. статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 770, 74 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689, 10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137, 82 грн., всього з ПДВ - 826, 92 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 92 коп.). В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2 495, 25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499, 05 грн., всього з ПДВ - 2 994, 30 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 30 коп.)."

25.11.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 5 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. № 2533/15-ТЕ-17, п. 1 якої передбачено викласти з 01.12.2015 р. банківські реквізити Продавця в статті 12. "Адреса та реквізити Сторін" Договору у зазначеній редакції.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по грудень 2015 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 153 570, 11 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 21 604, 42 грн, актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 р. на суму 16 346, 67 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 р. на суму 11 387, 42 грн, актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 р. на суму 13 501, 31 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 р. на суму 18 612, 58 грн, актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 р. на суму 31 802, 46 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 р. на суму 40 315, 25 грн, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 01.03.2016 р. було виконано свій обов`язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 153 570, 11 грн, що підтверджується виписками по операціях з відповідачем, підписаними заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 2533/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з 17.02.2015 р. по 29.02.2016 р. всього на загальну сум 2 507, 08 грн та 3% річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з 17.02.2015 р. по 29.02.2016 р. на загальну суму 144, 32 грн, у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк відповідач обов`язок щодо оплати природного газу не виконав, здійснивши оплату за поставлений природний газ на загальну суму 153 570, 11 грн у повному обсязі лише 01.03.2016 р. , що підтверджується договором № 2533/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р., відповідними актами приймання-передачі природного газу, виписками по операціях з відповідачем, підписаними заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 п. 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. (дата набрання чинності - 30.11.2016 р.) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 цього ж закону до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) належить, у тому числі, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 2 цього ж закону дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 цього ж закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із правового аналізу наведених норм вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 р. у справі № 905/299/18.

Як вбачається із матеріалів справи, остаточне погашення відповідачем заборгованості у розмірі 153 570, 11 грн за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 2533/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. відбулося 01.03.2016 р., тобто до набрання Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. чинності.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме із п. 1.2 Договору сторони узгодили, що газ, який поставляється за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням , а отже, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, оскільки основна заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 2533/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. у розмірі 153 570, 11 грн виникла та була погашена відповідачем 01.03.2016 р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому відсутні правові підстави для застосування положень п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у спірних відносинах, і відповідно позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 507, 08 грн пені та 144, 32 грн 3% річних від суми основної заборгованості за договором у заявлені періоди, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца