Рішення

від 10.09.2020 по справі 911/2015/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. Справа № 911/2015/20

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін у місті Києві матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер-Індастрі»

про стягнення 22 975, 54 грн

Обставини справи:

14.07.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер-Індастрі» (далі - відповідач) про стягнення 22 975, 54 грн заборгованості, з яких: 17 600 грн основного боргу, 2 922,46 грн пені, 1 760 грн штрафу, 300,38 грн інфляційних втрат та 392,70 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2020 позовну заяву передано до розгляду головуючому судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2020 відкрито провадження у справі № 911/2015/20, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також встановлено строк для подання додаткових доказів у справі (за наявності) до 15.08.2020.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер-Індастрі» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 3.7/31/18, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що загальна вартість договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії договору згідно Специфікації, що є невід`ємними частинами даного договору.

Поставка товару здійснюються постачальником за адресою зазначеною специфікаціями до договору (п. 1.3. договору).

Згідно п.п. 5.2., 5.3., 5.4. договору порядок розрахунків за поставлений постачальником товар здійснюється на умовах, визначених Специфікаціями, що додаються до договору. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків (п.п. 8.1., 8.3. договору).

30.09.2019 між покупцем та постачальником підписано Специфікацію № 4 до договору на поставку електродвигунів на загальну суму 17 600 грн з ПДВ; умови оплати: 100% оплата після отримання товару протягом чотирнадцяти календарних днів.

На виконання договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 600 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Е-1932 від 01.10.2019, підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Відповідач за отриманий від позивача товар, в порушення договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018, не розрахувався, борг у розмірі 17 600 грн позивачу не сплатив, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018 товар склав 17 600, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 17 600 грн основного боргу, 2 922,46 грн пені, 1 760 грн штрафу, 300,38 грн інфляційних втрат та 392,70 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 600 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № Е-1932 від 01.10.2019, підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору; відповідач за отриманий від позивача товар, в порушення договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018, не розрахувався, борг у розмірі 17 600 грн позивачу не сплатив, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018 товар склав 17 600, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 17 600 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 000 грн основного боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018, позивачем за період з 16.10.2019 по 13.07.2020 нараховано 2 922,46 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Оплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Суд встановив, що прострочення відповідача з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № Е-1932 від 01.10.2019 товару виникло 16.10.2019 (14 календарних днів після отримання товару).

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, обмежив період нарахування пені шістьмома місяцями від дня коли зобов`язання мало бути виконаним. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 16.10.2019 по 16.04.2020 становить загалом 2 294,54 грн пені. Відтак, вимога про стягнення 2 922,46 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 294,54 грн пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 760 грн штрафу на підставі п. 7.3. договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018.

Відповідно до п. 7.3. договору крім пені, передбаченої п. 7.2. у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного (систематичного) порушення (більш, ніж 30 днів) - покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Суд встановив, що зазначені в п. 7.3. договору поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018 10 % від вартості неоплаченого товару за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар протягом більш як 30 календарних днів, штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 7.3. договору) у загальному розмірі 1 760 грн, відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 760 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № 3.7/31/18 від 19.03.2018, позивачем за період з листопада 2019 року по травень 2020 року нараховано 300,38 грн інфляційних втрат та 392,70 грн 3 % річних за період з 15.10.2020 по 13.07.2020.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд обмежив період нарахування 3 % річних з 16.10.2019 (дата виникнення прострочення відповідача з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № Е-1932 від 01.10.2019 товару) по 13.07.2020 (дата, яка зазначена у розрахунку позивача). Відтак, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2019 року по травень 2020 року та 3 % річних, нарахованих за період з 16.10.2019 по 13.07.2020 становить загалом 307,52 грн інфляційних втрат та 392,78 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 300,38 грн інфляційних втрат 392,70 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, ухвалюючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 17 600 грн основного боргу, 2 294,54 грн пені, 1 760 грн штрафу, 300,38 грн інфляційних втрат та 392,70 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер-Індастрі» про стягнення 22 975, 54 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер-Індастрі» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, буд. 95; ідентифікаційний код 38936071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8, офіс 199; ідентифікаційний код 37502259) 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот гривень) 00 коп. основного боргу, 2 294 (дві тисяч двісті дев`яносто чотири гривні) 54 коп. пені, 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят гривень) 00 коп. штрафу, 300 (триста гривень) 38 коп. інфляційних втрат, 392 (триста дев`яносто дві гривні) 70 коп. 3 % річних та 2 044 (дві тисячі сорок чотири гривні) 55 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 10.09.2020.

Суддя П.В.Горбасенко