Рішення

від 07.09.2020 по справі 911/1652/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1652/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" простягнення 252 956,74 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 252 956,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання в частині здійснення оплати за договором послуг № 22-11/19 від 22.11.2019. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 222 552,32 грн. основного боргу, 7 456,00 грн. 3 % річних, 3 338,28 інфляційні та 19 610,14 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1652/20 від 15.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" залишено без руху.

30.06.2020 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2020.

Ухвалою суду від 06.07.2020 було відкрито провадження у справі № 911/1652/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

23.07.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог повністю, стверджуючи, що останнім було сплачено заборгованість по спірному договору в повному обсязі на підставі платіжного доручення № 17 від 22.11.2019, а також листа № 2007/бух від 20.07.2020, у зв`язку із чим, на переконання відповідача, між сторонами відсутній спір.

12.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Спростовуючи заперечення та ствердження відповідача щодо оплати спірної заборгованості позивачем долучено до відповіді на відзив, лист за підписом начальника та головного бухгалтера відповідача вих. № 30/11 від 01.12.2019, відповідно до якого, Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" просить позивача зарахувати кошти спалачені по платіжному дорученні № 17 від 22.11.2019 в сумі 266 911,56 грн. за гідроізоляційні роботи в рахунок оплати рахунку № 106 від 28.11.2019 за матеріали в сумі 249 724,25 грн. і аванс за послуги в сумі 17 187,31 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" (далі - виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" (далі - замовник, відповідач) був укладений договір послуг № 22-11/19 (далі - договір). Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що виконавець зобов`язується на власний ризик на замовлення замовника виконати та здати в установлений строк послуги з гідроізоляції фундаментів на об`єкті замовника відповідно до технічного завдання (далі по тексту договору - послуги), а замовник зобов`язується передати виконавцю будівельний майданчик та фронт послуг (по акту передачі фронту послуг), прийняти надані послуги та оплатити їх відповідно до умов цього договору. Місцезнаходження та назва об`єкта: 1 черга БСА, насосна станція першого підйому, м. Київ, вул. Колекторна, 1-А. Склад, обсяги. об`єм, види, ціна послуг визначаються кошторисом 1 (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. п. 1.2 - 1.4 договору, обсяг і зміст будівельних робіт, що виконуються за даним договором, визначені у проектно-кошторисній документації. Обсяги виконуваних робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Підрядник зобов`язується виконати всі роботи, зазначені в п. 1.2. даного договору, власними силами та засобами або залученими силами, а замовник зобов`язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат у встановленому порядку та оплатити фактично виконані роботи.

Згідно з п. п. 2.1 та 2.2 договору, договірна ціна визначається кошторисом 1 (додаток № 1 до договору, який с невід`ємною частиною цього договору). Договірна ціна по цьому договору становить 239 739,62 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 62 копійки), у т.ч. ПДВ 20 % - 39 956.60 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 60 копійок).

Умовами п. 2.5 договору визначено, що замовник перераховує виконанню авансовий платіж, що складає: 17 187,31 гри. (сімнадцять тисяч сто вісімдесят сім і рішень 31 копійка), у т.ч. ПДВ 20 % - 2 864,55 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 55 копійок).

Судом встановлено, що відповідачем, на виконання умов договору, 22.11.2019 перераховано позивачу 17 187,31 грн. попередньої оплати, на підставі платіжного доручення № 17 від 22.11.2019.

Відповідно до п. п. 3.1-3.3 договору, виконавець протягом 5 (п`яти) робочих днів після перерахування авансу, вказаною у п.2.5. цього договору, при умові виконання замовником вимог п. п. 5.1. , 8.2.1., 8.2.2 цього договору приступає до надання послуг та закінчить їх протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів.

Дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) послуг, передбачених цим договором, визначаються п. 3.1. цього договору. Датою закінчення послуг вважається дата їх представлення Замовнику для прийняття та передача йому відповідного Акту про надання послуг. Надання послуг або етапів послуг може бути закінчено достроково.

Відповідно до п. 4.1 договору, передавання результатів надання послуг виконавцем і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін. Розрахунок за надані послуги проводиться згідно з довідкою про вартість наданих послух в порядку, встановленому п.2.4. цього договору.

Акт приймання наданих послуг та довідку про вартість наданих послуг готує виконавець і передає замовнику, а замовник протягом 3 (трьох) робочих днів перевіряє достовірність акту в частині фактично наданих послуг, їх відповідності показникам якості, і при відсутності явних чи прихованих недоліків підписує його в рамках цього ж строку або направляє обґрунтоване заперечення проти його підписання.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, у 2019 році виконано роботи на загальну суму 239 739,62 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 24.12.2019 за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені акт та довідка з боку відповідача підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою відповідача без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 2.4 договору, фінансування послуг та розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг. Перерахування коштів за надані послуги здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг. До сплати підлягає різниця між загальною вартістю послуг та матеріалів акту та сплаченого авансу.

Згідно з п. 15.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і є чинним до надання сторонами обов`язків за цим договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір послуг № 22-11/19 від 22.11.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом вище, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 239 739,62 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 24.12.2019 за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

З огляду на вищенаведене, господарський суд зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання в частині виконання будівельних робіт в повному обсязі та належним чином, а відповідачем зазначені роботи прийнято без будь-яких зауважень та заперечень. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з п. п. 2.1 та 2.2 договору, договірна ціна визначається кошторисом 1 (додаток № 1 до договору, який с невід`ємною частиною цього договору). Договірна ціна по цьому договору становить 239 739,62 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 62 копійки), у т.ч. ПДВ 20 % - 39 956.60 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 60 копійок).

Умовами п. 2.5 договору визначено, що замовник перераховує виконанню авансовий платіж, що складає: 17 187,31 гри. (сімнадцять тисяч сто вісімдесят сім і рішень 31 копійка), у т.ч. ПДВ 20 % - 2 864,55 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 55 копійок).

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як було встановлено судом та зазначалось раніше, відповідно до п. 2.4 договору, фінансування послуг та розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг. Перерахування коштів за надані послуги здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг .До сплати підлягає різниця між загальною вартістю послуг та матеріалів акту та сплаченого авансу.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, та керуючись нормами чинного законодавства України, господарський суд встановив, що строк оплати виконаних позивачем будівельних робіт за актом приймання-виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн. є таким, що настав 28.12.2019.

При цьому, визначаючи останній день виконання відповідачем своїх зобов`язань 28.12.2019, суд виходить із наступного.

Як вбачається із акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн. він не містить точної дати підписання, а тільки визначено місяць - за грудень 2019 року.

Разом із тим, враховуючи те, що сторонами погоджено та підписано довідку № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн. саме 24.12.2019 , яка, в свою чергу, не може бути складена та погоджена сторонами без попередньо складеного та погодженого акту приймання виконаних будівельних робіт, тому господарський суд вважає дату підписання акту приймання-виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 239 739,62 грн. також 24.12.2019. Протилежного суду не доведено, заперечень з боку сторін щодо дати підписання акту до суду не подано.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що 25 грудня, у відповідності до ст. 73 Кодексу законів про працю України, є релігійним святом, у зв`язку із чим робота в цей день не провадиться. Крім того, у відповідності розпорядження КМУ за № 7-р від 10.01.2019, запропоновано робочий день 31.12.2019 перенести на 28.12.2019.

Отже, з урахуванням умов, визначених у п. 2.4 договору (здійснення оплати протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг), а також те, що 25.12.2019 є вихідним днем, а 28.12.2019 - робочим, тому судом і визначено 28.12.2019 останнім днем виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Одночасно, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідачем не сплачено різницю між загальною вартістю виконаних будівельних робіт (239 739,62 грн.) та сплаченого відповідачем авансу (17187,31 грн.), яка складає 222 552,32 грн. (239739,62-17 187,31).

При цьому, судом враховані заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких останній стверджує, що ним було здійснено 22.11.2019 не тільки авансовий платіж у сумі 17 187,31 грн., а фактично сплачено всю суму виконаних будівельних робіт, при чому із переплатою в сумі 27 171,90 грн.

Крім того, відповідачем повідомлено суд, що між ним та позивачем, окрім спірного договору, 22.12.2019 було укладено ще договір поставки № 21-11/19. На доказ зазначених тверджень відповідачем долучено до матеріалів справи копію договору поставки № 21-11/19 від 22.11.2019 та копію листа за підписом головного бухгалтера відповідача вих. № 2007/бух від 20.07.2020, адресованого позивачу. В зазначеному листі відповідач уточнює призначення платежу по платіжному дорученню № 17 від 22.11.2019 на суму 266 911,56 грн., а саме: оплата гідроізоляційних робіт по договору № 22-11/19 від 22.11.2019 - 239 739,62 грн. та по договору поставки № 21-11/19 - 27 171,90 грн.

Разом із тим, суд відхиляє твердження відповідача щодо здійснення ним оплати в повному обсязі саме за спірним договором, оскільки в матеріалах справи наявний ще один лист відповідача за підписом начальника та головного бухгалтера відповідача вих. № 30/11 від 01.12.2019, відповідно до якого, Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" просить позивача зарахувати кошти сплачені по платіжному дорученні № 17 від 22.11.2019 в сумі 266 911,56 грн. за гідроізоляційні роботи в рахунок оплати рахунку № 106 від 28.11.2019 за матеріали в сумі 249 724,25 грн. і аванс за послуги в сумі 17 187,31 грн.

При цьому, судом взято до уваги, що зазначений лист датований 01.12.2019. Лист, наданий відповідачем від 20.07.2020, із наведенням іншого призначення платежу, був складений останнім вже під час розгляду справи. При тому, що лист вих. № 30/11 від 01.12.2019 відізвано відповідачем не було. Протилежного суду не доведено, доказів на спростування зазначеного не подано.

Також, судом досліджено акт звірки між сторонами станом на 31.12.2019, який складено за договором поставки. Відповідно до якого відповідач підтвердив зарахування позивачем сплачених ним коштів 22.11.2019 у сумі 266 911,56 грн. безпосередньо за договором поставки від 22.11.2019.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 222 552,32 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 12.2 договору, за порушення строків оплати обумовлених цим договором платежів замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених платежів за кожний день прострочки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19 610,14 грн.

Щодо зазначеної вимоги в частині нарахованої пені, господарський суд зазначає наступне.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім визначено період нарахування пені з 31.12.2019 по 01.06.2020. Враховуючи останній день оплати 28.12.2019, встановлений судом раніше, прострочення відповідача почалося з 29.12.2019.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням умов договору та дати прострочення по сплаті грошового зобов`язання, встановленої судом, обмеживши період нарахування шестимісячним строком з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо нарахованої пені підлягають задоволенню частково у сумі 19 332,21 грн.

Одночасно, суд зауважує, що ним враховано помилкове посилання позивача в позовній заяві на інший пункт договору, а саме: п. 14.1., в якості наявності у останнього права щодо нарахування та стягнення з відповідача пені, замість необхідного 12.2. При цьому, помилкове зазначення іншого пункту не нівелює наявності у договорі передбаченої сторонами умови застосування такого виду відповідальності, як нарахування та стягнення пені, а також, самого права позивача щодо такого нарахування та стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК Україн, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 7 456,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 3 338,28 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 3 338,28 грн., а 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 2 809,32 грн.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 720,48 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (місцезнаходження: 08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16; код ЄДРПОУ 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 3, оф. 513; адреса для листування: 61072, м. Харків, проспект Науки, 27-Б, оф. 607; код ЄДРПОУ 13946109) 222 552,32 грн. основного боргу, 19 332,21 грн. нарахованої пені, 2 809,32 грн. 3% річних, 3 338,28 грн. інфляційних втрат та 3 720,48 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 10.09.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко