Рішення

від 08.09.2020 по справі 914/623/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020 справа № 914/623/20

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Полянського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Львівського міського центру зайнятості, м.Львів,

до відповідача: Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських , м.Львів

про стягнення 17 684,04 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Борис А.С.;

від відповідача: не з`явився;

Обставини справи

Львівський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських про стягнення 17 684,04 грн.

Ухвалою від 16.03.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи з викликом сторін в судовому засіданні на 23.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2020 судове засідання було відкладено без визначення дати, у зв`язку з введенням на усій території України Постановою Кабінетом Міністрів Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 року №211 карантин. Вказаною ухвалою судове засідання було відкладено до закінчення карантинних заходів та припинення існування пов`язаних з ним обставин, які становлять загрозу життю і здоров`ю населення.

Ухвалою від 27.07.2020 суд призначив розгляд справи на 08.09.2020, явка представників в судове засідання була визначена на власний розсуд.

В судове засідання 08.09.2020 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті позовних вимог. Просив розгляд справи проводити без участі відповідача, оскільки його явка не була визнана обов"язковою.

В судовому засіданні 08.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивача, обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 будучи звільненою 12.04.2019 року з Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських зареєструвалась 06.05.2019 оку у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 06.05.2019 року і було призначено допомогу по безробіттю з 13.05.209 року та з 13.05.2019 року розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 13.05.2019 року по 11.09.2019 року в сумі 17 684,04 грн.

На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року у справі № 1.308.2019.002142 наказом Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських від 09.12.2019 року №60о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді психолога Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських з 13.04.2019 року.

Львівський міський центр зайнятості зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року набрало законної сили 19.11.2019 року, а відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Позивач вказує на те, що ним було направлено повідомлення з вимогою про виплату заборгованої суми 14.01.2020 року до Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських проте дане повідомлення було залишено без відповіді.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що наказом від 12.04.2019 року № 23 о/с Державною установою Львівським спеціалізованим центром підготовки поліцейських було звільнено ОСОБА_1 з посади психолога відділення кадрового забезпечення у зв`язку з скороченням посади психолога відділення кадрового забезпечення відповідно до пункту 4 статті 77 Закону України Про Національну поліції

06.05.2019 року ОСОБА_1 зареєструвалась в Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до Наказу Львівського міського центру зайнятості № НТ 190511 ОСОБА_1 з 06.05.2019 року було надано статус безробітного. Наказом Львівського міського центру зайнятості № НТ 190513 від 13.05.2019 року було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Допомога по безробіттю була виплачена ОСОБА_1 з 13.05.2019 року по 11.09.2019 року в розмірі 17 684,04 грн., що було підтверджено позивачем та надано докази нарахування зазначеної суми відповідно до Додатку 4 до Персональної картки № 135019050600039.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року у справі № 1.308.2019.002142 наказом Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських від 09.12.2019 року №60о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді психолога Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських з 13.04.2019 року.

Львівським міським центром зайнятості 14.01.2020 року було скеровано ДУ Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських повідомлення про повернення про повернення коштів в сумі 17 684,04 грн. у зв`язку із поновленням на роботі ОСОБА_1 на підставі рішення суду. Проте дане звернення позивача було залишено відповідачем без відповіді.

Оцінка суду.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону страховий випадок - це подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Статус безробітного надається особі працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви (частина 1 стаття 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року, №792 Центр зайнятості припиняє реєстрацію особи як безробітної з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі;

Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до роботодавців, зокрема, належать: установи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із пунктами 6, 7 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Матеріали справи свідчать , що з метою врегулювання спору щодо повернення виплачених ОСОБА_1 коштів у вигляді допомоги по безробіттю в позасудовому порядку, позивачем на адресу відповідача, направлялось відповідне звернення (в матеріалах справи). Проте, останнє залишене без відповіді, сума виплачених ОСОБА_1 коштів не повернута позивачу, що і зумовило останнього за захистом прав та охоронюваних законом інтересів звернутись до суду з даним позовом.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що обов`язок роботодавця відшкодувати Центру вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Враховуючи, що Львівським апеляційним адміністративним судом визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських від 12.04.2019 року № 23 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади психолога, поновлено останню на посаді, при цьому зазначені обставини стали підставою для втрати ОСОБА_1 заробітної плати, а в подальшому - для призначення та виплати його допомоги по безробіттю, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення безробітному.

Наведене свідчить, що відповідач - Державна установа Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських є роботодавцем ОСОБА_1 в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та зобов`язане виконати вимогу, визначену Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо відшкодування позивачу допомоги по безробіттю, виплаченої безробітному.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем здійснено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в розмірі 17 684,04 грн за період з 13.05.2019 по 11.09.2019, яка підлягає відшкодуванню.

У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

ОСОБА_1 наказом Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських від 12.04.2019 року № 23 о/с поновлено на посаді.

Численні законодавчі визначення поняття "роботодавець" зводяться до того, що ним є власник або уповноважений орган (керівник) юридичної особи або фізична особа, які використовують найману працю в межах трудових відносин (зокрема, Закони України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності", тощо).

Як зазначалось вище, за ознаками використання праці та оформлення трудових відносин, відповідач підпадає під визначення роботодавця незаконно звільненого працівника. Отже, в силу частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" несуть за це матеріальну відповідальність (грошове зобов`язання).

Положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що саме судове рішення про поновлення працівника на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. Отже, обов`язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі (постанова Верховного Суду у складі колегії КГС від 06.07.2018 року по справі № 921/220/17-г/16).

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення в примусовому порядку з відповідача 17 684,04 грн. виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті не оспорені відповідачем. Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги, витрати позивача по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 10 , 12 , 20 , 73 , 76 , 79 , 123 , 129 , 232 , 233 , 236 , 237 , 238 , 240 ГПК України , суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (79040, м.Львів, вул.3биральна, 28, ЄДРПОУ 41374577) на користь Львівського міського центру зайнятості ( 79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ЄДРПОУ 25555035) виплаченої допомоги по безробіття в сумі - 17 684,04 грн.

3. Стягнути з Державної установи Львівський спеціалізований центр підготовки поліцейських (79040, м.Львів, вул.3биральна, 28, ЄДРПОУ 41374577) на користь Львівського міського центру зайнятості ( 79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ЄДРПОУ 25555035) судовий збір в сумі 2 102 грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України .

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України .

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020.

Суддя О.Д. Запотічняк