Рішення

від 10.09.2020 по справі 915/958/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року Справа № 915/958/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/958/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТІВ» ,

пров. Парусний, 1, кв. 36, м. Миколаїв, 54025;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) фірмою «СТІВ» пред`явлено до Миколаївської міської ради позов про визнання, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , укладеною між ними в редакції, запропонованій позивачем, додаткової угоди до договору оренди землі від 26.06.2014 № 10522 (далі - договір) наступного змісту:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі зареєстрованого у Миколаївській міській раді

26.06.2014 за № 10522

м. Миколаїв « ____»

---

20 р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА, ідентифікаційний код юридичної особи -26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТІВ» , ідентифікаційний код юридичної особи - 20863648, в особі директора Жарьонова Валерія Ігоровича, що надалі іменується Орендарю другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , п. 3.1 Договору оренди землі від 26.06.2014 №10522 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі ? Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору до 25 жовтня 2021 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках ? по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

Ідентифікаційний код: 26565573 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА

Місцезнаходження: 54001, Миколаївська «СТІВ»

область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 Ідентифікаційний код: 20863648

тел. 0512 37-22-59 Місцезнаходження: 54025, м.

Миколаїв, пров. Парусний, 1, кв. 36

тел. 0512 55-01-72

Міський голова Директор ТОВ фірма «СТІВ»

---

О.Ф. Сєнкевич

---

В.І. Жарьонов

(ПІДПИС) (ІІ1ЛПИС)

М.П.» .

Позов мотивовано тим, що відповідачем не розглянуто заяви позивача про поновлення зазначеного вище договору; позивач після закінчення строку дії договору оренди за відсутності заперечень Миколаївської міської ради продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

Ухвалою від 13.07.2020 відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням змін, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

У зв?язку з викладеними обставинами прийнято Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» , у відповідності до якого, зокрема, розділ X «Прикінцеві положення» ГПК України з 02.04.2020 доповнено пунктом 4 наступного змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов?язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020), визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов?язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності цим Законом ? тобто з 07.08.2020.

Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 13.07.2020 про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 23.07.2020, що підтверджується підписом останнього на відповідному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між ТОВ фірмою «СТІВ» (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір від 26.06.2014 № 10522 оренди землі (далі - договір), зареєстрований у Миколаївській міській раді 26.06.2014 та за тим самим номером.

Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.04.2014 № 39/58 продовжила ТОВ фірмі «СТІВ»оренду земельної ділянки по вул. Будівельників ріг пр. Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Ленінський район/, ? для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску; в оренду позивачу передано земельну ділянку загальною площею 6 кв.м. (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136900:02:004:0020); на земельній ділянці знаходиться торговий кіоск; об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п. 1.1, 2.1-2.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір діє до 25.10.2014; орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди землі; підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1 договору).

У подальшому ТОВ фірмою «СТІВ» укладено з Миколаївською міської радою договір від 11.11.2014 № 266-14 про зміни до договору оренди, який того ж дня зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від тієї ж дати за № 366-14 (далі ? договір про зміни від 11.11.2014).

У відповідності до умов договору про зміни Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 16.09.2014 № 43/38 продовжила ТОВ фірмі «СТІВ» оренду земельної ділянки (кадастровий № 4810136900:02:004:0020) для подальшого обслуговування тимчасово встановленого торгового кіоску по вул. Будівельників ріг пр. Миру/Ленінський район, строком до 25.10.2015; при цьому сторонами вирішено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі; підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п.п. 1.1-1.2 договору про зміни, п. 3.1 договору оренди в редакції договору про зміни від 11.11.2014).

Після цього ТОВ фірмою «СТІВ» укладено з Миколаївською міської радою договір від 19.06.2015 № 110-15 про зміни до договору оренди, який того ж дня зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що в книзі реєстрації договорів про зміни до договорів оренди вчинено запис від 19.06.2015 № 110-15 (далі ? договір про зміни від 19.06.2015), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 18.03.2015 № 46/46 продовжила позивачу оренду земельної ділянки за кадастровим № 4810136900:02:004:0020 для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску по вул. Будівельників ріг пр. Миру/Ленінський район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, строком до 25.10.2018 (п.п. 1.1-1.2 договору про зміни від 19.06.2015).

Сторонами погоджено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього договору; підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1 договору в редакції договору про зміни від 19.06.2015).

ТОВ фірма «СТІВ» 24.04.2018 через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернулося до відповідача з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк для обслуговування торгового кіоску; за твердженнями позивача, до заяви ТОВ фірма «СТІВ» додано, зокрема, відповідний проект додаткової угоди відповідний проект додаткової угоди. Викладена обставина підтверджується також листом Миколаївської міської ради від 28.07.2020 № 3992/020201-40/14/20 з додатками.

Позивач зазначає, що указане звернення Миколаївською міською радою залишено без реагування, а поданий ТОВ фірмою «СТІВ» проект додаткової угоди не підписано.

У подальшому після закінчення строку дії договору оренди позивач повторно звернувся до Миколаївської міської ради з листом за вх. № 7568/18 від 09.07.2020, про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах; до заяви, згідно опису додатків до неї, позивачем додано відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках.

Указану заяву Миколаївською міською радою також залишено без реагування, а запропонований ТОВ фірмою «СТІВ» проект додаткової угоди не підписано.

Позивач і досі за відсутності заперечень відповідача продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та вносити орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Указані обставини позивач вважає такими, що свідчать про «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору оренди.

Земельним законодавством визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст. 1, 13 ЗУ «Про оренду землі» )

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України «Про оренду землі» .

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов?язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов?язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Із змісту викладених положень закону вбачається, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , узгоджується з положеннями 777 ЦК України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. Згідно указаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов?язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов?язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк.

У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається з указаної норми, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. При цьому, орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , може бути здійснено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. При цьому, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» . Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» містять дві окремі правові підстави для реалізації орендарем свого переваженого права на поновлення договору оренди та не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та наслідками.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 05.06.2019 у справі № 915/1004/18.

Суд звертає увагу на те, що, у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд із цим, для визначення того, чи застосовувати певний висновок Верховного Суду, сформульований у конкретній справі, при вирішенні аналогічної справи, необхідно, насамперед, встановити, чи подібними є правовідносини у цій справі та у справі, яку розглянув Верховний Суд.

Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб?єктами, об?єктами та змістом (правами й обов?язками суб?єктів правовідносин).

Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості застосування певних висновків Верховного Суду, необхідно встановити чи прийняті такі висновки щодо правовідносин, подібних до спірних правовідносин у справі, що розглядається судом; які спільні риси мають правовідносини у порівнюваних справах та чи можна дійти висновку про їх тотожність.

Судом встановлено, що правовідносини у згаданих вище розглянутих Верховним Судом справах №№ 920/739/17, 915/1004/18 є подібними до правовідносин у даній справі, оскільки в указаних справах, як і у справі, що розглядається, йшлося про обставини, коли: орендодавець, усупереч вимогам закону, не розглянув заяву орендаря, подану разом з додатковою угодою; після спливу строку договору оренди землі орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, а орендодавцем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Тобто, в указаних випадках не йдеться про порушення переважного права на поновлення дії договору оренди; натомість, предметом розгляду є пролонгація договору внаслідок користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди за «мовчазної згоди» орендодавця.

З урахуванням викладених вище приписів законодавства та встановлених судом обставин, зокрема, що: 1) ТОВ фірма «СТІВ» звернулася до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, додавши до заяви відповідний проект додаткової угоди; 2) що позивачем повторно після зкінчення строку дії договору оренди направлено відповідачу звернення, зареєстроване за вх. № 7568/18 від 09.07.2020, про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, до котрого також додано відповідний проект додаткової угоди; 3) що, відповідачем з 24.04.2018, тобто, більше двох років, розглядається надіслана ТОВ фірмою «СТІВ» заява, і остаточне рішення Миколаївською міською радою досі не прийняте; 4) що позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувати обов?язки за договором оренди, що не спростовано Миколаївською міською радою та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень про сплату орендної плати; 5) що запропонована позивачем додаткова угода передбачає поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, ? суд визнає, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об?єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії» встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об?єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов?язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов?язком суб?єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов?язковості укладення договору для певних категорій суб?єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов?язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» містить пряму вказівку щодо обов?язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі з мовчазної згоди орендодавця.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та висновки суду, за результатом дослідження матеріалів справи, суд визнає позов ТОВ фірми «СТІВ» підлягаючим задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТІВ» задовольнити повністю.

2. Визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 26.06.2014 № 10522, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «СТІВ» та Миколаївською міською радою та зареєстрованого у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 26.06.2014 № 10522, укладеною в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі зареєстрованого у Миколаївській міській раді

26.06.2014 за № 10522

м. Миколаїв « ____»

---

20 р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА, ідентифікаційний код юридичної особи -26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТІВ» , ідентифікаційний код юридичної особи - 20863648, в особі директора Жарьонова Валерія Ігоровича, що надалі іменується Орендарю другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , п. 3.1 Договору оренди землі від 26.06.2014 №10522 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі ? Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору до 25 жовтня 2021 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках ? по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

Ідентифікаційний код: 26565573 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА

Місцезнаходження: 54001, Миколаївська «СТІВ»

область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 Ідентифікаційний код: 20863648

тел. 0512 37-22-59 Місцезнаходження: 54025, м.

Миколаїв, пров. Парусний, 1, кв. 36

тел. 0512 55-01-72

Міський голова Директор ТОВ фірма «СТІВ»

---

О.Ф. Сєнкевич

---

В.І. Жарьонов

(ПІДПИС) (ІІ1ЛПИС)

М.П.» .

3. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Давченко