Рішення

від 10.09.2020 по справі 918/633/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/633/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріалами справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд"

до відповідача Приватного підприємства "Артназ"

про стягнення 39 711,98 грн,

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Артназ" (відповідач) про стягнення 39 711,98 грн, з яких: 30 760,00 грн - основна заборгованість, 2 439,48 грн - пеня, 4 614,00 грн - штраф, 922,80 грн - відсотки за користування грошовими коштами, 586,04 грн - інфляційні та 389,66 грн - 3 % річних за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 208/20/7 від 11.01.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 11.01.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу, за яким постачальник зобов`язався передати у власність (поставити) автомобільні товари (товар), а покупець - прийняти та сплатити за нього визначену грошову суму. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 53 400,00 грн, про що свідчать видаткові накладні, однак відповідач частково розрахувався за нього, сплативши 22 640,00 грн, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 30 760,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати за товар позивач здійснив нарахування 2 439,48 грн пені, 4 614,00 грн штрафу, 922,80 грн відсотків за користування грошовими коштами, 586,04 грн інфляційних та 389,66 грн 3% річних, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 13, 14, 526, 530, 550, 599, 610, 611, 617, 625, 692 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 54, 57, 174, 193, 198 ГК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду та ГПК України, не подав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 25.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.07.2020 та 17.08.2020 через відділ канцелярії та документообігу суду від позивача надійшли заяви про долучення документів до матеріалів справи.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

11.01.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару на умовах відстрочення платежу № 208/20/7, за п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язався передати у власність (поставити) покупцю автомобільні товари в асортименті (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього визначену цим договором грошову суму. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Кількість, найменування, одиниці виміру, загальна вартість, асортимент та ціни кожної партії товару погоджуються сторонами у видаткових накладних та/або специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткові накладні підписуються керівниками або представниками сторін, уповноваженими на отримання й видачу товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.2. договору).

Розділом 2 договору погоджений порядок поставки товару. Умови поставки - ЕХW склад постачальника, якщо інше не передбачено в додатках або додаткових угодах до цього договору. Зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі) товару за цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю (перевізнику) та підписання останнім товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем (перевізником) товарно-транспортних та/або видаткових накладних. Ризик випадкового знищення товару переходить до покупця з дати поставки (передачі) товару. Покупець гарантує, що особа (особи), яка здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання товарно-транспортних та/або видаткових накладних, матиме достатні повноваження на вчинення таких дій від імені покупця. Покупець несе всі ризики, пов`язані з невиконанням цього обов`язку. Покупець повинен забезпечити надання постачальнику довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у порядку, передбаченому діючим законодавством. Підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передання (поставки) покупцю товару за цим договором у відповідності з визначеною кількістю та встановленою якістю, а також всіх документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром. Результат наданих послуг оформлюється актом наданих послуг, що підтверджує факт їх надання за цим договором та підписується уповноваженими представникам сторін безпосередньо у місці надання цих послуг. Послуги надаються у разі, якщо покупець надав постачальнику довіреність, де зазначено інформацію про осіб, які уповноважені приймати послуги та підписувати акти за цим договором від імені покупця, а також дані транспортних засобів (марка, модель, реєстраційний номер), щодо яких буде здійснюватись шиномонтаж або мийка.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач поставив відповідачу товар (автомобільні шини) на загальну суму 53 400,00 грн, про що свідчать видаткові накладні № 3050 від 29.01.2020 на суму 47 760,00 грн (підстава - рахунок № 52039041 від 29.01.2020) та № 4545 від 10.02.2020 на суму 5 640,00 грн (підстава - договір № 208/20/7 від 11.01.2020).

Відповідно до п. 3.1. - 3.4. договору загальна сума договору орієнтовно становить 900 000,00 грн, включаючи податок на додану вартість 150 000,00 грн, та визначається вартістю товару та/або послуг, поставленого/наданого протягом дії цього договору. Оплата товару та/або послуг здійснюється в порядку безготівкових розрахунків або іншим не забороненим способом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата товару та/або послуг за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Покупець, виконуючи безготівкові розрахунки, повинен в платіжному (у розділі "призначення платежу") зазначити номер і дату цього договору. При недотриманні цієї вимоги платіж, здійснений покупцем, може бути не зарахований в оплату за цим договором.

Оплата вартості товару та/або послуг здійснюється покупцем у строк не пізніше ніж 14 днів з дати поставки товару/надання послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього договору. Датою оплати вважається дата фактичного зарахування грошових коштів, що підлягають сплаті, на поточний рахунок постачальника.

Крім того, п. 7.10. договору встановлено, що зобов`язання сторін, що виникли, але не виконані до закінчення строку дії цього договору, або його дострокового розірвання, чи припинення з інших підстав, припиняються тільки їх повним виконанням.

Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки № 52039041 від 29.01.2020 (який не містить посилань на договір) та № 52043935 від 07.02.2020 (в якому міститься посилання на договір).

Відповідач, отримавши товар, розрахунки за нього провів частково, на суму 22 640,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1896 від 28.02.2020 на суму 17 000,00 грн (призначення платежу: за шини згідно з рахунком № 52039041 від 29.01.2020) та № 1949 від 02.06.2020 на суму 5 640,00 грн (призначення платежу: за шини згідно з рахунком № 52043935 від 07.02.2020), отже, розмір основного боргу складає 30 760,00 грн (53 400,00 грн - 22 640,00 грн).

З урахуванням доказів, долучених позивачем до матеріалів справи, судом установлено, що поставка носила як договірний (за видатковою накладною № 4545 від 10.02.2020 на суму 5 640,00 грн), так і позадоговірний (за видатковою накладною № 3050 від 29.01.2020 на суму 47 760,00 грн) характер, отже, умови договору застосовуються до поставки товару за видатковою накладною № 4545 від 10.02.2020 на суму 5 640,00 грн.

При цьому, як установлено судом, видаткова накладна № 4545 від 10.02.2020 на суму 5 640,00 грн, за якою товар поставлявся на виконання умов договору, оплачена у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 1949 від 02.06.2020 на суму 5 640,00 грн, отже, основний борг за договором поставки відсутній, а заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, ґрунтується на видатковій накладній № 3050 від 29.01.2020 на суму 47 760,00 грн, яка, як зазначалося (виходячи з рахунку № 52039041 від 29.01.2020 та платіжного доручення № 1896 від 28.02.2020), не дає можливості стверджувати про те, що поставка за нею здійснювалася на виконання умов договору № 208/20/7 від 11.01.2020.

Згідно з п. 5.2. договору у випадку порушення строків оплати вартості товару та/або послуг покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент її нарахування) за кожен день прострочення у межах трирічного строку позовної давності. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови договору до моменту повного виконання такого зобов`язання покупцем. При цьому покупець повинен сплатити постачальнику визначену пеню протягом 3-х (трьох) банківських днів із моменту отримання письмового повідомлення від постачальника. У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми фактичної заборгованості. Виплата винною стороною неустойки (пені, штрафів, збитків) не звільняє її від належного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

У п. 5.3. договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати постачальник має право на підставі ст. 692 ЦК України вимагати від покупця оплати товару та/або послуг та 3% від несвоєчасно сплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника з моменту переходу права власності на несвоєчасно оплачений товар та/або з моменту надання послуги.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань, пов`язаних із оплатою поставленого товару, позивач здійснив нарахування 4 614,00 грн штрафу, 2 439,48 грн пені, 389, 66 грн 3% річних, 586,04 грн інфляційних, а також 922,80 грн відсотків за користування грошовими коштами.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 53 400,00 грн, своєчасно розрахунків за нього не провів, сплативши лише 22 640,00 грн, тому розмір основного боргу складає 30 760,00 грн, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 389,66 грн 3 % річних та 586,04 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших за договором становить 45,30 грн, а за видатковою накладною № 3050 від 29.01.2020 - 320,21 грн, всього - 365,51 грн (при заявленому - 384,66 грн), а розмір других (за період, обраний позивачем) за договором становить 90,60 грн, а за видатковою накладною № 3050 від 29.01.2020 - 494,13 грн, всього - 584,73 грн (при заявленому - 586,04 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Стосовно нарахування позивачем 4 614, 00 грн штрафу, 2 439,48 грн пені, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно д ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Як зазначалося, у договорі сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу за договором (видатковою накладною № 4545 від 10.02.2020 на суму 5 640,00 грн), установив, що розмір першої становить 283,23 грн (при заявленому - 2 439,48 грн), а другого - 846,00 грн (при заявленому - 4 614, 00 грн) (розрахунок додається), отже, штраф та пеня підлягають частковому задоволенню.

Стосовно відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 3% від загальної суми боргу, то відповідно до положень ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Аналізуючи положення ч. 3 ст. 692, ч. 2 ст. 536 ЦК України, необхідно враховувати, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються у вигляді 3% від несвоєчасно сплаченої суми (сума боргу Х 3%), за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення (разово), підпадають під визначення штрафу (ч. 2 ст. 549 ЦК України), який позивач вже нарахував відповідно до п. 5.2 договору в розмірі 15% від суми фактичної заборгованості (сума боргу Х 15%), що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення 922,80 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 738,14 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" до Приватного підприємства "Артназ" про стягнення 39 711,98 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Артназ" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт Смига, вул. Дубенська, буд. 36, ідентифікаційний код 37624756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64, ідентифікаційний код 31497076) 30 760,00 грн основного боргу, 283,23 грн пені, 846,00 грн штрафу, 365,51 грн 3% річних та 584,73 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 156,25 грн пені, 24,15 грн 3% річних, 1,31 грн інфляційних, 3 768,00 грн штрафу та 922,80 грн відсотків за користування грошовими коштами відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Артназ" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт Смига, вул. Дубенська, буд. 36, ідентифікаційний код 37624756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64, ідентифікаційний код 31497076) 1 738,14 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технооптторг - Трейд" (49106, м. Дніпро, вул. Камська, буд. 64, ідентифікаційний код 31497076).

Відповідач: Приватне підприємство "Артназ" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт Смига, вул. Дубенська, буд. 36, ідентифікаційний код 37624756).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 10.09.2020.

Суддя О. Андрійчук