Рішення

від 07.09.2020 по справі 5024/1002/2012 (923/714/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м.Херсон Справа № 5024/1002/2012 (923/714/20)

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. , за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) в інтересах держави Україна

до Відповідача : Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" (м.Херсон, ідентифікаційний код юридичної особи 03355382)

про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 41 518,47 грн.

за участю представників:

від позивача - Рижов Ю.М., виписка з сайту Міністерства юстиції України

від відповідача - ліквідатор арбітражний керуючий Вудуд Г.І.

від кредиторів МКП "Херсонтеплокомуненерго":

- від Херсонського міського центру зайнятості - провідний юрисконсульт Харченко М.В., довіреність № 2120/06/3/20 від 02.01.20, видана строком до 31.12.2020 включно; провідний юрисконсульт Біла О.О., довіреність № 2120/06/1654/20 від 02.06.2020, видана строком до 31.12.2020 включно

в межах справи про банкрутство

за заявою Кредитора : Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (м.Херсон вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057)

до Боржника: Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" (м.Херсон, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 03355382)

про банкрутство

в с т а н о в и в:

В провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа № 5024/1002/2012 про банкрутство Боржника - Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" (місцезнаходження: вул. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон, ідентифікаційний код юридичної особи 03355382) за заявою Кредитора -Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні.

20.07.2020 Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави Україна через особу, яка діє від імені та в інтересах Міністерства юстиції України - Паламарчук Анну Юріївну до відповідача Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03355382, м.Херсон) про стягнення 41 518,47 грн. (сорок одна тисяча п`ятсот вісімнадцять гривень 47 копійок) відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 (зі змінами від 25.02.2016) у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви , за заявою №64511/12 (далі - Рішення) взято до уваги односторонню декларацію Уряду, за якою Уряд України зобов`язався протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення, відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат. Європейським судом констатовано порушення державою Україна пункт 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, а також статтю 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників.

До списку заяв у Рішенні було приєднано і заяву № 29783/13 ОСОБА_1 щодо тривалого невиконання прийнятого на його користь рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29.11.2006 у справі № 22-ц-2412 за позовом ОСОБА_1 , зокрема до Державного комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (далі - ДКП Херсонтеплокомуненерго ) про відшкодування матеріальної шкоди.

На виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на банківський рахунок ОСОБА_1 сплачено 28 575,47 грн. (еквівалентно 1 000 євро) суму відшкодування та суму у розмірі 12 943,00 грн. - заборгованості за рішенням національного суду, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.05.2016 № 3691 та № 2199 від 28.07.2017. Загальна сума збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплат ОСОБА_1 , становить 41 518,47 грн.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, статтями 14, 15 Закону України Про міжнародні договори України , рішенням Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 (зі змінами від 25.02.2016) у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви за заявою № 64511/12, статтями 2, 3, 8, 9 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , статтями 2, 11, 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 45, 46, 56, 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 7, статтями 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства позивач просить :

- стягнути з Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ід.код ЄДРПОУ 03355382, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон) на користь Державного бюджету України (рахунок UA938999980313030115000028001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37567646, отримувач коштів - Казначейство України/м.Київ/24060300) збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 41 518,47 грн.

- стягнути з Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ід. код ЄДРПОУ 03355382, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон) на користь Міністерства юстиції України (ідент. код: 00015622, рахунок UA428201720343190001000000177, код банку 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ) сплачений судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

- визнати грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ід. код ЄДРПОУ 03355382, пр.200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон), що складаються із збитків, завданих Державному бюджету України у сумі сумі 41 518,47 грн та сплаченого судового збору в сумі 2 102,00 грн за подання позовної заяви та включити грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.07.2020 року справу передано судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 24.07.2020р. суд, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання по справі на 20.08.2020р.

У суду наявні докази вручення ухвали про відкриття провадження у справі ліквідатору боржника арбітражному керуючому Вудуд Г.І. 29.07.2020р. Проте станом на 20.08.2020р. відзиву по суті позовних вимог до суду не надходило, про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив.

Ухвалою від 20.08.2020 суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 07.09.2020.

В підготовчому судовому засіданні 07.09.2020 представники сторін прибули, та не заперечували проти розгляду справи по суті в цей же день, про що надали суду відповідну заяву. Суд, за погодженням з учасниками справи, закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2020 підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2020 не заперечував проти задоволення позову, погодився із заявленими вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши сторони, суд приходить до наступних висновків.

29.03.2005 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зокрема до Державного комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок аварії на теплотрасі вода попала в підвальне приміщення його будинку, в якому знаходиться належна йому на праві власності квартира, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28.02.2006 у справі №2-38/06 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДКП Херсонтеплокомуненерго відмовлено (а.с.79).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.11.2006 у справі № 22-ц- 2412, рішення Суворовського районного суду від 28.02.2006 скасовано і ухвалено нове, яким стягнуто з ДКП Херсонтеплокомуненерго на користь ОСОБА_1 12 943,00 грн. завданої матеріальної шкоди та в дохід держави 129,43 грн. судового збору (а.с.80-81).

Вищевказане рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29.11.2006 у справі № 22-Ц-2412 набрало законної сили та Суворовським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист від 18.01.2007 №2-38/06 про стягнення з МКП Херсонтеплокомуненерго на користь ОСОБА_1 12 943,00 грн. завданої матеріальної шкоди.

На підставі вказаного виконавчого листа від 18.01.2007 № 2-38/06, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2012 (ВП № 33736573) (а.с.82).

14.08.2012р. головним державним виконавцем зупинено виконавче провадження ВП № 33736573 на підставі пункту 8 частини першої статті 37, статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з порушенням Господарським судом Херсонської області провадження у справі про банкрутство відносно Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго , який є правонаступником ДКП Херсонтеплокомуненерго постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 у справі № 5024/1002/2012 (а.с.83).

12.12.2012р. головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 33736573 на підставі пункту 7 частини першої статті 49, статті 50 Закону України Про виконавче провадження (а.с.84).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.02.2013 у справі №5024/1002/2012 затверджено реєстр вимог кредиторів, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги до Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго громадянина ОСОБА_1 в сумі 12 943, 00 грн. та віднесено їх до четвертої черги вимог кредиторів.

Однак, через невиконання МКП Херсонтеплокомуненерго рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29.11.2006 у справі № 22-Ц-2412, ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з метою захисту порушених прав та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України М-16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до вимог Конституції України, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 29.11.2006 у справі № 22-Ц-2412, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та мало бути виконано. Обов`язок Відповідача полягав у виконанні судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 .

Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - Закон) проголошено, що Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до §1 статті 39 Конвенцій на будь-якій стадії провадження ЄСПЛ може передати на розсуд заінтересованих сторін досягнення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, передбачених Конвенцією та протоколами до неї.

Європейський суд пропонує Уряду України укладати дружнє врегулювання, або, у разі відмови заявників, надсилати односторонні декларації.

У разі схвалення умов односторонньої декларації Уряду відповідно до статті 39 Конвенції скарга виключається зі списку справ, які підлягають розгляду Судом, за допомогою прийняття рішення. Відповідно до пункту 4 статті 39 Конвенції це рішення має бути направлено Комітету Міністрів, який здійснює нагляд за виконанням умов мирової угоди, закріплених у рішенні. В інших випадках, передбачених статтею 37 Конвенції, скарга, яка була оголошена прийнятною, виключається з реєстру справ допомогою прийняття постанови, а скарга, по якій не приймалося рішення про прийнятність, - за допомогою вирішення. У разі якщо скарга виключена зі списку за допомогою постанови і ця постанова стала остаточною, голова палати передає його до Комітету Міністрів для того, щоб останній міг, відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції, для здійснення нагляду за виконанням будь-яких зобов`язань, з якими могло бути пов`язано припинення справи: мирова угода чи розгляд справи.

У випадку схвалення умов односторонньої декларації Держава визнає порушення Конвенції відносно заявника державними підприємствами, установами чи організаціями, чи підприємствами, установами, організаціями, які перебувають під контролем держави, в розумінні прецедентної практики ЄСПЛ.

В рішенні Європейського суду у випадку схвалення умов односторонньої декларації не вказується на пряму вину, як це притаманно класичному розумінню цивільного чи кримінального законодавства України державного органу, підприємства, установи, організації. їх посадових осіб, чи підприємств, установ, організацій, які перебувають під контролем держави, в розумінні прецедентної практики ЄСПЛ.

Тобто, заява ОСОБА_1 була розглянута в ЄСПЛ відповідно до встановленої процедури.

Враховуючи вказане, суд вказує, що відповідно до статті 17 Закону України Про застосування практики та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Закон) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду, як джерело права.

Рішення є обов`язковим для виконання Україною, відповідно до статті 46 Конвенції (статті 2 Закону).

Стаття 46 Конвенції встановлює, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами .

Згідно з підпунктом 5 пункту 9 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини координує виконання рішень Суду.

Статтею 15 Закону України Про міжнародні договори встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню країною відповідно до норм міжнародного права.

Стаття 16 цього Закону передбачає, що Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов`язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України Про міжнародні договори ).

Таким чином, чинні міжнародні договори, які ратифіковані Україною мають перевагу у застосуванні відносно національного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства .

Стаття 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, національні суди України при розгляді позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування ( регресні позови ), подані на підставі частини п`ятої статті 9 Закону, не можуть переглядати фактичні обставини справи на предмет встановлення фактів порушення Конвенції. Такі обставини є предметом розгляду Суду, який, розглянувши відповідні фактичні обставини у їхній сукупності, виніс рішення по справі, яке є остаточним та обов`язковим для України. Перегляд таких обставин справи ще раз українським судом може вважатися втручанням в компетенцію ЄСПЛ, встановлену статтею 32 Конвенції, яке суперечитиме як Конвенції (яка є частиною національного законодавства), так і Закону.

Процесуальне законодавство України містить аналогічне положення про те, що встановлені рішенням суду обставини не підлягають доказуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, фактичні обставини, встановлені Рішенням Європейського суду, і Висновки Європейського суду по ньому є обов`язковими і не підлягають доказуванню не в силу аналогії закону із положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України, а на підставі Конвенції, Конституції України і Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , про які йшлося вище, тобто на підставі аналогії права.

Враховуючи юридичну природу рішень Європейського суду з прав людини, віднесення українським законодавством практики Європейського суд з прав людини до джерел права в Україні, - факти і обставини, які встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини, не можуть бути поставлені під сумнів і не потребують додаткового чи повторного доказування.

Частиною п`ятою статті 9 Закону встановлено обов`язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету V країни внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва згідно зі статтею 1 Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 Про заходи щодо реалізації Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є Міністерство юстиції України. Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (із змінами від 10.06.2020), передбачено, що Міністерство юстиції України, крім іншого, забезпечує представництво інтересів держави, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, його посадових осіб під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб`єкта та України; забезпечує підготовку документів та представництво інтересів держави в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітує перед Комітетом міністрів Ради Європи про стан виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України; звертається до суду з позовами та бере участь у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду з прав людини, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.

Отже, з викладеного вбачається, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

При цьому, Закон встановлює обов`язок відповідного державного органу вживати заходів для повернення до Державного бюджету коштів, сплачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини (не виключаючи рішень про схвалення умов односторонньої декларації) у зв`язку із допущенням порушень Конвенції зі сторони того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб, чи підприємства, установи, організації, які перебувають під контролем держави, згідно прецедентної практики ЄСПЛ.

Враховуючи зазначене, Міністерство юстиції України на підставі статті 9 Закону та статей 15-17 Цивільного кодексу України звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В даному випадку із виплатою Україною відшкодування ОСОБА_1 за рішенням ЄСПЛ у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви наявні підстави для пред`явлення зворотної вимоги (регресу), передбачені Законом та статтею 1191 ЦК України Відповідача, що було встановлено Рішеннями ЄСПЛ.

З огляду на статтю 1 Закону, відшкодування- б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Порядок виконання рішень ЄСПЛ врегульовано статтею 8 Закону, вказані вимоги чинного законодавства щодо виконання Рішення ЄСПЛ у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви державою були виконані, а саме Міністерством юстиції сплачено ОСОБА_1 28 575,47 грн. (що еквівалентно 1000 євро) відшкодування та 12 943,00 грн. - заборгованості за рішенням національного суду.

Таким чином, у спірних правовідносинах у держави Україна виникло право зворотньої вимоги (регресу) на відшкодування з Відповідача збитків, що понесені з Державного бюджету України на виконання Рішення ЄСПЛ у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви .

Юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною - вчинення цивільного правопорушення. За загальним правилом особа підлягає цивільно- правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення.

Підставами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); наявність майнової та (або) моральної шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

В даному випадку є повний склад умов, які надають право Міністерству юстиції України звернутися до Відповідача з регресною вимогою про відшкодування збитків в результаті виконання рішення ЄСПЛ.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У ситуації із виплатою Україною відшкодування ОСОБА_1 за Рішенням ЄСПЛ наявні підстави для пред`явлення зворотної вимоги (регресу), передбачені Законом та статтею 1191 ЦК України, а саме шкода - мала місце фактична виплата із Державного бюджету України за рішенням ЄСПЛ на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 41 51 8,47 грн.; протиправні дії - така виплата була присуджена ЄСПЛ у зв`язку із тим, що по відношенню до Заявника ( ОСОБА_1 ) було допущено порушення Конвенції, що було встановлено рішенням ЄСПЛ у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви за заявою № 64511/12; причинно - наслідковий зв`язок - внаслідок бездіяльності ДКП Херсонтеплокомуненерго (МКП) було спричинено порушення Конвенції, Рішенням ЄСПЛ було констатовано ці порушення.

Внаслідок виплати відшкодування було спричинено збиток Державному бюджету. Вина полягає у невиконанні рішення національного суду щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, частиною другою зазначеної норми встановлено, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Згідно зі статтею 1191 ЦК України відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

Право регресу, тобто право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди, застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають.

Так, завдавачем шкоди у даних правовідносинах був саме Відповідач, а відповідальність за його бездіяльність понесла Держава.

За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі.

З огляду на викладене у діях (бездіяльності) Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго , який є правонаступником ДКП Херсонтеплокомуненерго , наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків у розмірі 41 518,47 гри, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви за заявою 64511/12, що підтверджується відповідними доказами.

Окрім цього, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Абзацом третім частини восьмої статті 45 Кодексу визначено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

При цьому, згідно абзаців 2 та 4 пункту 1 частини першої статті 64 Кодексу зазначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. Так, у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Кодексу, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, статтями 14, 15 Закону України Про міжнародні договори України , рішенням Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 (зі змінами від 25.02.2016) у справі Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви за заявою № 64511/12, статтями 2, 3. 8, 9 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , статтями 2, 11, 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, частиною третьою статті 7, статтями 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03355382, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон) на користь Державного бюджету України (рахунок UA938999980313030115000028001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37567646, отримувач коштів - Казначейство України/м.Київ/24060300) збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 41 518,47 грн.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03355382, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон) на користь Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 00015622, рахунок UA428201720343190001000000177, код банку 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ) судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

4. Визнати грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до Міського комунального підприємства Херсонтеплокомуненерго (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03355382, пр. 200 річчя Херсона, буд. 30-А, м. Херсон), що складаються із збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 41 518,47 грн. та сплаченого судового збору в сумі 2 102,00 грн. за подання позовної заяви та включити грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до першої черги реєстру вимог кредиторів.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам у справі.

Повний текст рішення складено 10.09.2020.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.Г. Пінтеліна