Ухвала

від 08.09.2020 по справі 922/2474/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2474/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Німака Є. Ю. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (судді: Тарасова І. В. (головуючий), Фоміна В. О., Шевель О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівка-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут земельного кадастру",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС",

про визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівка-Агро" (далі - ТОВ "Коновалівка-Агро") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить (з урахуванням заяви про зміну предмету спору) визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону № 18837 за лотом 36307.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення виконавцем земельних торгів (аукціону) під час їх проведення вимог Земельного кодексу України, що регулюють порядок реєстрації та участі в земельних торгах осіб, які виявили бажання брати участь у земельних торгах, та порушення у зв`язку з цим прав позивача як потенційного учасника таких торгів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано тверджень відповідача про ненадання загальними зборами позивача згоди на вчинення правочину, предмет якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в прийнятті документів ТОВ "Коновалівка-Агро" та допуску його до участі в аукціоні № 18837 за лотом 36307 через неподання таких доказів є обґрунтованою. Крім того, на думку місцевого господарського суду, за результатами спірних торгів розмір річної плати за користування земельною ділянкою щодо аукціону №18837 за лотом 36307 склав 430 262,16 грн, що значно перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ "Коновалівка-Агро", що в свою чергу свідчить про те, що навіть якби позивача і було допущено до участі у торгах та він отримав перемогу, позивач би не зміг укласти договір оренди землі без підтвердження згоди на таке укладення загальними зборами товариства. Крім того, суд дійшов висновку, що захист порушених прав ТОВ "Коновалівка-Агро" шляхом звернення до суду із позовом про визнання результатів земельних торгів у формі аукціону № 18837 за лоту 36307 недійсними саме по собі взагалі не поновлює прав позивача, адже його правове становище внаслідок визнання аукціону недійсним ніяк не змінюється.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постанову мотивовано тим, що в листах від 01.08.2019 № 107 та від 05.08.2019 № 113 відповідач в якості підстав відмови у прийняті документів та не допуску позивача до участі в аукціоні зазначив лише ненадання ним інформації про державу, в якій зареєстровані або мають постійне місце проживання засновники (учасники) юридичної особи, у статутному (складеному) капіталі якої є частка іноземного капіталу, а саме витягу з реєстру Торгової палати України, жодних інших підстав та недоліків у наведених листах не зазначено. Тобто виконавець земельних торгів допустив у відношенні позивача протиправні дії, які полягають у необґрунтованій відмові у реєстрації щодо участі в торгах, оскільки подання позивачем додаткових документів, які були надані до пакету разом із заявою та надання яких не передбачено чинним законодавством, не може бути підставою для не допуску останнього до участі в торгах. Суд встановив, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" (далі - ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС") просить скасувати постанову повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Коновалівка-Агро" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій не врахував висновків щодо застосування статей 134-138 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 та постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 927/691/18, відповідно до яких заявлення позовної заяви про визнання недійсними результатів земельних торгів (аукціону) особою, яка не брала участь у земельних торгах (аукціоні) через недопущення її до участі виконавцем торгів, не поновлює права такої особи, а тому такий спосіб захисту порушеного права та інтересу учасника як звернення до суду з позовом про визнання недійсними результатів земельних торгів (аукціону) не є належним.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 18.06.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №922/2474/19 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 08.09.2020 о 15:30.

Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зокрема наголосив на неврахуванні судом апеляційної інстанцій висновків щодо застосування статей 134-138 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 та постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 927/691/18.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №922/2474/19 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Так, у справі № 5006/5/39б/2012, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, реалізації майна на торгах у формі аукціону відбувалася в межах провадження у справі про банкрутство, що полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця (переможця аукціону), та проводилася на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у той час, як у справі, що розглядається (№ 922/2474/19) проведення аукціону відбувалося на підставі положень Земельного кодексу України, що свідчить про не подібність наведених правовідносин.

Щодо висновків викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 927/691/18, а саме: "Заявлені позивачем у цій справі вимоги у частині визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів у формі аукціону щодо лотів: № 25097 (визнано такими, що не відбулись ), № 25098 (визнано анульованими ) не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення ", колегія суддів дійшла висновку про відмінність фактичних обставин, встановлених у цій справі (результати земельних торгів у формі аукціону щодо лоту № 25097 визнано такими, що не відбулись, а щодо лоту № 25098 - визнано анульованими) і справи, що розглядається (№ 922/2474/19), де за результатами проведення земельних торгів визначено переможця.

Таким чином, суди у цій справі та справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судами фактичні обставини у справі № 5006/5/39б/2012 і у справі № 927/691/18 суттєво відрізняються від обставин, встановлених судами у справі № 922/2474/19.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №922/2474/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/2474/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков