Рішення

від 10.09.2020 по справі 120/3164/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2020 р. Справа № 120/3164/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Юрмакс Газ" про стягнення адміністративного -господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ВОВФСЗІ, Фонд, позивач) з позовом до Приватного підприємства "Юрмакс Газ " (далі - ПП "Юрмакс Газ ", відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції в розмірі 31 706,25 грн. та пені - 456,48 грн.

Позов мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. У зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Ухвалою від 10.07.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду без виклику сторін в порядку спрощеного провадження.

Запропоновано відповідачу надати відзив на позов, однак такий не подано, хоча про дату розгляду справи повідомлявся шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місця реєстрації, що зазначена в ЄДРПОУ. Повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося "за закінченням терміну зберігання ".

Відповідно до частини четвертої статті 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених вище обставин, враховуючи направлення судової кореспонденції відповідачу за місцем реєстрації, вважається, що останній належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

04.02.2020 року відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 осіб середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становить - 507,3 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 64 412,5тис. грн.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-XII ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384 (Інструкція) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Виходячи з наведеного, кількість інвалідів, які повинні були працювати, але не працевлаштовані на підприємстві, відповідно до самостійно поданого звіту, становить 1 особа. Оскільки відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до останнього застосовано адміністративно - господарську санкцію та пеню, які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, оцінюючи надані докази, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Із положень статті 18 Закону № 875-XII випливає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (ч.3. ст.18-1 Закону N 875-XII).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

В свою чергу, згідно частини другої статті 20 Закону N 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 4 статті 20 Закону N 875-XII ).

Зі змісту наведених вище норм законодавства видно, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та за невиконання такого обов`язку нести відповідальність, передбачену законом.

Судом встановлено, що відповідачем виконані вимоги щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, що підтверджується листом №04-17/2020-20 від 26.05.2020 р. Вінницького міського центру зайнятості.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в ухвалі від 10.05.2016 року (справа № 2-1104/12/0970), відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів з відповідними правовими наслідками у вигляді санкцій.

Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалась й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України у справах цієї категорії.

Судом встановлено, що відповідачем виконані вимоги щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.

Так, підприємством відкрито вакансію для інваліда - прибиральник та подавалась інформація про попит на робочу силу протягом 2019 року, про що свідчить лист №04-17/2020-20 від 26.05.2020 р. Вінницького міського центру зайнятості .

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем виконано обов`язок щодо виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році та повідомлено центр зайнятості про наявність вакансій.

При вирішенні питання про правомірність заявлення до стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини першої статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

У зв`язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідна позиція викладена в постанові ВСУ від 16.04.2013р. у справі №21-81а13.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , відносно відповідача відсутні.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в позові відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ -13308892).

Відповідач: Приватне підприємство "Юрмакс Газ " (вул. Хмельницьке шосе, 2,кв.115, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34849132).

Повний текст рішення сформовано: 10.09.2020 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна