Рішення

від 03.09.2020 по справі 802/1744/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 р. м. Вінниця Справа № 802/1744/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.

представника позивача: Хухуа Р.В., Мандзюка В.А.

представника відповідача: Кухрівського О., Шаталюка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Спеціалізоване будіельно-монтажне управління №8"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8" (далі -ПП"Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003351401, №0003361401 від 19.10.2016 року

Обгрунтовуюючи позовні вимоги позивач вказує, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за наслідком якої складено акт №147/1401/01273496 від 04.10.2016 р., в якому вказано, що у взаємовідносинах підприємства із ТОВ Металлсервіс Україна за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року відсутній факт реального вчинення господарських операцій. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003351401 від 19.10.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 41042,00 грн., та №0003361401 ід 19.10.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням на 46667,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11667 грн. Не погоджуючись із даними рішеннями вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і адміністративна справа призначена до розгляду на 09.11.2016р.

09.11.2016 р. представником відповідача подано заперечення, в яких вказано, що дійсно були виявлені порушення податкового законодавства вказані у акті перевірки та в ході її проведення не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

09.11.2016 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 17.11.2016 р.

17.11.2016 р. судом прийнято постанову, якою позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу , за наслідком розгляду якої Вінницьким апеляційним адміністративним судом прийнято рішення від 31.01.2017 р. про залишення її без задоволення, а постанови ВОАС від 17.11.2016 р. - без змін.

В подальшому, рішення оскаржені до суду касаційної інстанції, за наслідком розгляду яких ВС прийнято постанову від 21.05.2020 р., якою касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову ВОАС від 17.11.2016 р. та ухвалу ВААС від 31.01.2017 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд вказав, що позивачем не надано передбаченого умовами акту прийомки та не засвідчено підписами посадових осіб та печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків контрагентами. Також зазначено, що суди не витребували та не дослідили протоколи допиту свідків, на які посилається відповідач, не встановили чи є серед допитаних осіб директор контрагента позивача прізвище якого зазначено у наданих позивачем первинних документах та не допитано його у якості свідка. Крім того, судами не встановлено ким та якими транспортними засобами здійснювалась поставка на адресу позивача придбаного ним товару у передбачених договором поставки обсягах, де він зберігався, доцільність залучення контрагента та можливість виконати умови цього договору (наявність у нього основних засобів , трудових ресурсів, тощо).

05.06.2020 р. ухвалою суду прийнято справу до провадження суддею Воробйовою І.А., визначено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2020 р.

Ухвалою від 08.07.2020 р. замінено ГУ ДФС у Вінницькій області її правонаступником Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та відкладено підготовче засідання на 29.07.2020 р.

Ухвалою від 29.07.2020 р., витребувано у відповідача додаткові докази, продовжено строк підготовчого засідання та відкладено справу на 03.09.20 р.

03.09.2020 р. закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та додатково надані докази, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні.

Дослідивши докази, заслухавши думку учасників справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 21.09.2016 року № 775, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС проведено позапланову виїзну перевірку ПП СБМУ № 8 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за наслідком чого складено акт від 04.10.2016 року №147/1401/01273496 .

У даному акті контролюючий орган дійшов висновку, що у взаємовідносинах позивача із ТОВ Металлсервіс Україна (код ЄДРПОУ 38946535), за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 р. відповідно до договору поставки № 1111 від 20.11.2014 року відсутній факт реального вчинення господарських операцій у зв`язку із відсутністю:

-товарно-транспортної документації як комплекту юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- сертифікатів якості на продукцію (лист ПВЛ 506);

- акту звіряння взаємних розрахунків по контрагенту TOB Металлсервіс Україна ; засвідчений підписами посадових осіб та печатками підприємств;

- виправлення кількості товару (лист ПВЛ 506) з 23,333 т на 22,801 т у видатковій накладній №490 від 26.11.2016 р. TOB Металлсервіс Україна директором ПП СЕМУ № 8 ОСОБА_1 , що призвело до оприбуткування по бухгалтерському обліку підприємства меншої кількості і ціни товару, яка вказана у видатковій накладній і, як наслідок, наявність станом на 29.07.2016 р. дебіторської заборгованості (рахунок 3711) ПП СБМУ № 8 перед TOB Металлсервіс Україна в сумі 6384,17 грн., яка не підтверджується документально.

Дані висновки зроблені відповідачем з посиланням на норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, а також на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демідовської А.І від 01.08.2016 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015 р.

На підставі акту перевірки від 04.10.2016 року №147/1401/01273496 відповідачем 19.10.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0003351401, яким за встановлене перевіркою порушення п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 41042, 00 грн. ;

-№ 0003361401, яким за встановлене актом перевірки порушення п.198.1, п. 198.2. п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням на 46667,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 11667,00 грн.

Не погоджуюючись із спірними рішення вважаючи їх протиправними та такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд вказує наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Положеннями пунктів 138.1 -138.2 статті 138 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;ридбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п.200.2 статті 200 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення права на формування витрат/прибутку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, перевіркою встановлено, що на порушення пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового Кодексу України, ПП СБМУ №8 занижено Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) по рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 228013 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу рядка 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (форма №2) отриманий в листопаді 2014р. від TOB Металлсервіс Україна металопрокат (лист ПВЛ 506) в кількості 22,801т. в сумі 228013 грн., який був списаний в складі металоконструкцій в січні 2015р. на собівартість реалізованих робіт і послуг.

Зокрема, між приватним підприємством СБМУ № 8 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металлсервіс Україна (Постачальник) 20 листопада 2014 року укладено Договір поставки №1111. Згідно умов Договору, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металопрокат, в кількості та асортименті зазначених у рахунку-фактурі постачальника, на умовах передбачених договором .

На виконання умов даного Договору, ПП СБМУ №8 перерахувало на розрахунковий рахунок TOB Металлсервіс Україна кошти в сумі 280 000грн. (призначення платежу: за металопрокат відповідно рахунку №4520 від 20.11.2014 року (часткова оплата)), згідно платіжних доручень: № 8756 від 21.11.2014р. на суму 100000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.; №8768 від 25.11.2014р. на суму 100000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.; №8773 від 26.11.2014 року на суму 80000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13333,33грн., бухгалтерські проводки: Д-т рах. 3711 Розрахунки за виданими авансами ( в національній валюті) К-т рах. 311 Поточні рахунки в національній валюті - 280000,00грн.

Однак, податковий орган дішов висновку про безтоварність операцій між контрагентом та позивачем, в тому числі через наявні виправлення в видатковій накладній №490 від 26.11.2014 року та відкритого кримінального провадження.

В постанові Верховного Суду від 21.05.2020 р. у цій справі вказано на необхідність витребування та дослідження протоколів допиту свідків, на які посилається відповідач, необхідності перевірки чи є серед допитаних осіб директор контрагента позивача прізвище якого зазначено у наданих позивачем первинних документах.

Протокольною ухвалою суду від 08.07.2020 р. витребувано у відповідача відомості з матеріалів досудового розслідування №12015000000000630 від 08.12.2015 року, в тому числі протоколи допиту свідків.

На виконання даної ухвали, витребуваних судом доказів не надійшло, натомість надано копії листів ГУ ДФС у м.Києві за вих . № 5802/9/26-97-030116 від 21.07.2020 р. та ГУ ДФС у Вінницькій області за вих. №449/7/02-97-03-01 від 21.07.20 р. про те, що слідчими не розслідувалось у 2015 році кримінальне провадження №12015000000000630.

Відтак, за відсутності як матеріалів досудового розслідування №12015000000000630 від 08.12.2015 року так і відомостей з такого (розслідування) - суд позбавлений можливості надати оцінку протоколам допиту свідків, в тому числі з`ясувати чи є серед допитаних осіб директор ТОВ Металлсервіс Україна .

Щодо відсутності акту прийомки та не засвідчення підписами посадових осіб та печатками підприємств акту звіряння взаємних розрахунків контрагентами, то тут, як з"ясовано судом, слід зазначити, що позивач вживав заходів щодо складання акту прийомки та підписання акту звіряння із контрагентом, однак останній відмовився направляти уповноваженого представника та підписувати відповідні документи. У зв`язку із цим, при прийманні товару та його зважувані директор ПП "СМУ №*" самостійно вніс виправлення у видаткову накладну №490 від 26.11.2014 р. з зазначенням фактичної ваги отриманого товару.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Відтак, на думку суду відсутність акту прийомки та не засвідчення в установленому порядку акту звіряння взаємних розрахунків не може бути єдиною підставою для віднесення операції до безтоварної.

Також, ВС у своєму рішенні у даній справі вказав, що судами не встановлено ким та якими транспортними засобами здійснювалась поставка на адресу позивача придбаного ним товару у передбачених договором поставки обсягах, де він зберігався, доцільність залучення контрагента та можливість виконати умови цього договору (наявність у нього основних засобів , трудових ресурсів, тощо).

Як встановлено, за умовами п. 3.2 Договору поставки №1111 від 20 листопада 2014 року, поставка продукції здійснюється за домовленістю сторін автомобільним транспортом постачальника чи покупця або відправляється компаніями автоперевізниками. Вартість та умови поставки продукції обговорюються в кожному випадку окремо.

Згідно рахунку на оплату, виставленого ТОВ Металлсервіс Україна №450 від 20.11.2014 року, вартість товару вказана з доставкою автомобільним транспортом (а.с. 42). Відтак, поставка здійснювалась контрагентом позивача - ТОВ Металлсервіс Україна , що у свою чергу, не викликає обов`язку позивача виписувати товарно-транспортні накладні та документи щодо транспортного засобу, яким здійснювалась поставка.

Як пояснив представник позивача, транспортування/перевезення відбувалось транспортом постачальника, походження якого отримувачем/замовником не перевірялось.

Окрім того, у підприємства відсутній обов`язок перевіряти наявність у контрагента основних засобів та трудових ресурсів для здійснення поставки продукції.

Суд акцентує увагу, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Представник позивача пояснив, що отримав замовлення як субпідрядник на виготовлення певної металоконструкції. З цією метою знайшов товариство, яке запропонувало найбільш вигіднішу ціну за метал, який і був придбаний.

Окремо суд вказує, що згідно свідоцтва на право власності на будівлі та споруди датованого 09.03.2006 р. ПП"Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8" належать ряд приміщень по вул.Тарногородського ,18, м. Вінниця, де і зберігався отриманий товар.

Як видно із акту перевірки згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних TOB Металлсервіс Україна задекларовано податкове зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2014 року по контрагенту-покупцю - ПП СБМУ-8 в сумі 46667,00 грн., що з урахуванням норм п.п. 198.1., 198.2., 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, є законодавчо визначеною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту для отримувача товару за Договором поставки № 1111 від 20.11.2014 року, тобто для ПП СБМУ №8 .

При цьому, відсутність сертифікатів якості на продукцію (Лист ПВЛ 506), не є безумовною підставою для формування висновку про безтоварність господарських операцій.

У судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_2 , який з 2007 р. працює виконробом у позивача.

Свідок пояснив, що приймав та зважував метал поставлений за накладною № 490 від 26.11.2014р. Під час зважування виявлено недостачу у розмірі 800 кг, про що повідомлено керівника підприємства, який, в подальшому, проводив самостійно прийом товару та фіксував розбіжність у вазі. Даний товар прийнято ОСОБА_2 та відправлення на виготовлення замовлених конструкцій.

Стосовно доводів відповідача із посиланнями на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 01.08.2016 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України: .. досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_4 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ... TOB Металлсервіс Україна (код ЄДРПОУ 38946535)..., з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками „фіктивності" перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахування певних відсотків… , суд зазначає наступне.

За позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеною в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» , від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії» , від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

Крім цього, посилання відповідача на наявність окремого кримінального провадження, суд вважає безпідставними, оскільки з їх змісту не вбачається, що судами підтверджено факти фіктивності господарської діяльності вказаного вище контрагента позивача, ухилення ним від сплати податків.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право особи на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі № 826/6280/13-а (адміністративне провадження № К/9901/2848/18).

Як зазначалось вище, господарські операції для визначення права на формування витрат/прибутку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець/продавець) мав реальні витрати/дохід у зв`язку з придбанням/реалізацією товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (продавець ) товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також при оцінці спірних рішень, суд вказує наступне.

Позивачем як для перевірки так і суду надано бухгалтерські документи щодо подальшого оприбуткування та списання отриманого згідно виправленої видаткової накладної №490 від 26.11.2014 року товару (лист ПВЛ 506 - 22,801 т.), який оприбутковано бухгалтерськими проводками Дт 201 Кт 631 - на суму 228013,19 грн.; Дт 6441 Кт 631 - в сумі 45602,64 грн., а саме:

- звіт про витрати матеріалів виконроба дільниць № 3 Вінницька кондитерська фабрика № 2 , 4-та черга будівництва за адресою: урочище Кабачок, 12 Стрижавської селищної ради Вінницького району, Вінницької області за січень 2015 р.;

- акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт (виготовлення та монтаж металоконструкцій) за січень 2015 р. (типова форма №КБ-2) згідно договору підряду №16.KV від 20.11.2014 р. між Генпідрядником - TOB ІВС Холдінг (м. Київ, ІПН 329978426594) та Підрядником - ПП СБМУ№ 8 на суму 1570139,21 гри., в т.ч. ПДВ 261689,87 грн.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за січень 2015 р. (типова форма №КБ-3) згідно договору підряду № 16.KV від 20.11.2014 р. між Генпідрядником - TOB ІВС Холдінг (м. Київ, ІПН 329978426594) та Підрядником - ПП СБМУ№ 8 на суму 1570139,21 грн., в т.ч. ПДВ 261689,87 грн.;

- картку рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - Контрагент - TOB ІВС Холдінг за січень 2015 р. (Бухгалтерська проводка Д-тЗ61 К-т 703 на суму 1570139,21 грн.) та письмове пояснення директора ПП СБМУ№ 8 ОСОБА_1 від 21.09.2016р.

Перевіркою встановлено, що металопрокат (лист ПВЛ 506) в кількості 22,801 т на суму 228013,19 грн. було списано ПП СБМУ№ 8 в січні 2015 року:

- з рахунку 201 Сировина та матеріали на рахунок 231 Виробництво готової продукції;

- з рахунку 26 Готова продукція (в складі металоконструкцій кондитерської фабрики №2/ІВС Холдінг) на монтаж металоконструкцій - рахунок 232 Загальнобудівельні роботи ;

- з рахунку 232 Загальнобудівельні роботи на рахунок 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг та враховані в формі №2 звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 р. (рядок 2050 собівартість реалізованої продукції, товарів, послуг ).

Суду надані відомість переробки будівельних та конструкційних матеріалів за терміном часу з 2.01.2015 р. до 30.01.2015 р., наряд на виконання робіт за січень 2015 р. ТОбто докази на підтвердження подальшого руху придбаного товару.

Засвідчені копії бухгалтерських документів по вищевказаним операціям містяться в матеріалах справи.

З огляду на те, що факт виконання підрядних робіт СБМУ-8 на 4-ій черзі будівництва за адресою: урочище Кабачок, 12 Стрижавської селищної ради Вінницького району, Вінницької області, зокрема в кінці 2014 - на початку 2015 років, зокрема, монтаж металоконструкцій, в тому числі і із застосуванням металопрокату (лист ПВЛ 506) в кількості 22,801 т, не спростовується матеріалами перевірки, наявні документи, на підставі яких СБМУ-8 виконувались підрядні роботи та відповідно до яких проведено списання будівельних матеріалів, в тому числі і металопрокату (лист ПВЛ 506) в кількості 22,801 т, які внаслідок виконаних робіт перейшли в продукт промислового будівництва (будівлі, споруди, інші об`єкти будівництва), а також враховуючи те, що факт, обсяг та належна якість робіт по монтажу металоконструкцій на 4-ій черзі будівництва за адресою: урочище Кабачок, 12 Стрижавської селищної ради Вінницького району, Вінницької області, підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 5 (виготовлення та монтаж металоконструкцій) за січень 2015 р. (типова форма №КБ-2) Генпідрядник за договором підряду № 16.KV від 20.11.2014 р. за - TOB ІВС Холдінг , висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у взаємовідносинах СБМУ-8 із TOB Металлсервіс Україна , а саме поставки останнім на адресу СБМУ-8 металопрокату (лист ПВЛ 506) в фактичній кількості 22,801 т. - спростовується.

За таких обставин, суд доходить висновку, що управління при прийнятті спірних рішень діяло не в межах і не у спосіб визначений чинним законодавством, відтак, такі є протиправними, як наслідок слід підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати, які підлягали сплаті та понесені позивачем у даній справі відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області №0003351401 від 19 жовтня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області №0003361401 від 19 жовтня 2016 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8" (вул. Тарнагородського, 18, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 01273496) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1490,65 (однієї тисячі чотириста дев`яносто гривень 65 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області ( (вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 8" (вул. Тарнагородського, 18, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 01273496).

Відповідач : Головне управління ДПС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 14.09.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна