Рішення
від 09.09.2020 по справі 400/2305/20
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 р. № 400/2305/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, вул. Київська, 8, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах згідно поданих документів.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком на підстави її заяви.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на час звернення позивача із заявою - 07.10.2019 року, про призначення пенсії позивач не досягла віку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, тому 13.01.2020 правомірно відмовлено у призначенні пенсії. Повторної заяви про призначення пенсії за віком після прийняття Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 справа № 1-5/2018(746/15) позивач не подавала. Спірне рішення від 13.01.2020 до ПФУ України позивач не оскаржувала. У відповідача відсутні підстави для повторного розгляду заяви про призначення пенсії. Позивач не була позбавлена права повторно звернутися до органу ПФУ (після прийняття Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 справа № 1-5/2018(746/15) із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 жовтня 2019 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №-1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).

До заяви позивач додала:

- паспорт;

- довідку про присвоєнні ідентифікаційного номеру;

- трудову книжку НОМЕР_1 від 10.08.1987;

- довідку Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської

області від 25.10.2019 № 14, від 27.09.2019 № 23;

- копії наказів Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці та визначення права працівників на пенсію за віком на пільгових умовах від 15.12.2003 № 75/1, від 31.05.2004 № 15/1, від 05.03.2014 № 32/1, від 05.05.2014 № 39/1, від 05.03.2019р. № 30;

- копію висновку Державної експертизи умов праці від 01.07.2008 №2493/1;

- рішення Вознесенського міськрайонного суду від 19.09.2017 у справі №473/28102017;

- індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на ім`я заявниці.

13.01.2020 відповідач прийняв рішення № 12/03.20-р, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 , оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ пенсію позивачу може бути призначено при досягненні 54 років та наявності не менше 10 років стажу роботи за Списком № 2. На дату звернення ОСОБА_1 досягла 50 років 08 місяців. Страховий стаж становить 29 років 11 місяців 17 днів.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.

Аналогічна норма закріплена в п. 2 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії та прийняття відповідачем спірного рішення).

Оскільки позивач як на дату подання заяви про призначення пенсії за віком, так і на час прийняття спірного рішення не досягла 54-річного віку, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б« -„г« статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення« від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення« від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б« -„г« статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення« від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення« від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б« -„г« статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення« від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення« від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах .

Проте, відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тому суд не приймає до уваги посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 справа № 1-5/2018(746/15), оскільки воно не розповсюджується на спірні правовідносини.

Разом з тим, відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, норми Закону № 1788 Про пенсійне забезпечення можливо застосовувати лише в частині, що не суперечать нормам Закону № 1058.

Положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058 неконституційними не визнавалися, тому підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач всупереч ст. 77 КАС України не довів протиправність рішення відповідача.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) до Вознесенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (вул. Київська, 8, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 37945221) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

СудМиколаївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.09.2020
Оприлюднено11.09.2020
Номер документу91438369
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —400/2305/20

Постанова від 28.12.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Ухвала від 27.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Ухвала від 27.10.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Рішення від 09.09.2020

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Гордієнко Т. О.

Ухвала від 22.06.2020

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Гордієнко Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні