Рішення

від 08.09.2020 по справі 500/1239/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1239/20

08 вересня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Сабадаш Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом з позовом до Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №768 від 19.03.2020 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 " в частині щодо категоричної заборони ФОП ОСОБА_1 вирощувати та відгодовувати свиней в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача було те, що на вимогу зборів громадян с. Криве від 15.03.2020 рішення № 1 та протоколу письмового опитування громадян села Криве проти діяльності по вирощуванню та відгодівлі свиней та враховуючи те, що громада села Криве Козівського району не згідна з висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 за № 12.2-18- 4/21402, прийнято рішення № 768 від 19.03.2020 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 ", яким Кривенська сільська рада вирішила: "Категорично заборонити ФОП ОСОБА_1 вирощування та відгодівлю свиней в АДРЕСА_1 ".

Зазначає, що чинним законодавством не передбачено право органів місцевого самоврядування забороняти суб`єктам господарювання здійснювати законну господарську діяльність, якщо право на її здійснення встановлено чинними актами законодавства.

Вважає, що рішення Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №768 від 19.03.2020 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 " істотно порушує права та інтереси позивача, зокрема конституційне право на здійснення підприємницької діяльності. При цьому зауважує, що 19.06.2019 від органу місцевого самоврядування позивачем отримано повідомлення №285/02-14 про те, що на адресу Кривенської сільської ради не надходило будь-яких звернень щодо негативних наслідків виробничої діяльності ФОП ОСОБА_1 ..

Враховуючи, що рішення № 768 від 19.03.2020 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 " є протиправним та прийнятим за межами наданих органам місцевого самоврядування повноважень, відтак просить його визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою суду від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідач подав до суду 06.07.2020 відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не погоджується із позовними вимогами, оскільки ФОП ОСОБА_1 має намір вирощувати у власному приміщенні на території АДРЕСА_1 12 тисяч свиней в рік, а відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля така діяльність буде мати значний вплив на довкілля, тому підлягає обов`язковій оцінці впливу на довкілля. Звертає увагу, що відповідно до ст.3 цього Закону заявлена діяльність ФОП ОСОБА_1 підпадає під першу і другу категорію діяльності, а тому мала б бути проведена процедура оцінки впливу на довкілля з активним залученням громадськості. Проте, жодних контактів з громадою села даний підприємець не налагодив, в сільській раді відсутні будь-які документи про проведення громадських слухань, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року №989 Про Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля , відсутній звіт з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону, та у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля взагалі відсутні відомості про діяльність ФОП ОСОБА_1 як підприємця, що займається відгодівлею та вирощуванням свиней.

Також зазначено, що відповідач ставить під сумнів висновок, про який згадується у позові, оскільки невідомо, які саме матеріали надавалися на дослідження, зважаючи на те, що сільська рада заперечувала щодо одержання ФОП ОСОБА_1 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами свинарника.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав 14.07.2020 відповідь на відзив в якому зазначає, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 №12.2-18-4/21402, затверджений Головою Держпродспоживслужби Лапа В.І., яким встановлено, що за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи матеріали по обґрунтуванню коригування розміру санітарно - захисної зони для свинарника ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (потужність до 12 тис. голів свиней на рік (2000 голів свиней одночасного перебування) відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку можуть бути погоджені. Тобто даний висновок підтверджує відповідність санітарно - захисної зони для свинарника потужністю до 12 тис. голів свиней на рік (2000 голів свиней одночасного перебування). Проте, це не означає, що позивач має намір вирощувати саме 2000 голів свиней одночасно. Тим паче, що дана споруда свинарника не розрахована на таку кількість.

Зауважує, що станом на сьогоднішній день будь - які викиди відсутні, оскільки на даний час проводяться ремонтні і підготовчі роботи для провадження діяльності. І робити висновки щодо його шкідливого впливу на довкілля та людей передчасно та й неможливо.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.20 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 08.09.20, постановленою в судовому засіданні, в задоволенні клопотання було відмовлено.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , з 15.09.2000 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець з таким видом діяльності як розведення свиней (01.46), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006675428 від 25.05.2020 (аркуш справи 15).

На праві приватної власності ОСОБА_1 , належать нежитлова будівля, свинарник, загальною площею 1710,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 209950029 від 22.05.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (аркуш справи 16-17).

Земельна ділянка під згаданим вище приміщенням, цільове призначення якої: для іншого сільськогосподарського призначення, перебуває у користуванні на праві оренди, яке виникло на підставі договору оренди укладеного на 49 (сорок дев`ять) років 18.06.2019 між ОСОБА_1 , як Орендарем, та Кривенською сільською радою, як Орендодавцем. Вказане вище право оренди 08.07.2019 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як інше речове право, за № 32349638, що підтверджується інформаційною довідкою № 209951153 від 22.05.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (аркуш справи 18-19).

ФОП ОСОБА_1 отримано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 №12.2-18-4/21402, затверджений Головою Держпродспоживслужби Лапа В.І., яким встановлено, що за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи матеріали по обґрунтуванню коригування розміру санітарно - захисної зони для свинарника ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (потужність до 12 тис. голів свиней на рік (2000 голів свиней одночасного перебування) (аркуш справи 14).

Кривенською сільською радою Козівського району Тернопільської області 19.03.2020 на сьомому скликанні сорок другій сесії прийнято рішення № 768 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 ", п.1 яким вирішила: "Категорично заборонити ФОП ОСОБА_1 вирощування та відгодівлю свиней в АДРЕСА_1 " (аркуш справи 9).

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо категоричної заборони йому вирощувати та відгодовувати свиней, звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, рішенням Кривенської сільської ради Козівького району Тернопільської області від 15 липня 2020 року на сьомому скликанні сорок п`ятої сесії прийнято рішення №856 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 " в якому зазначено, що заслухавши інформацію депутата сільської ради Галаси Є.П. , що на його думку рішення №768 від 19.03.2020 є не достатньо обґрунтованим бо не врахована повна думка громади села Криве Козівського району щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також тому, що громада села не згідна з висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 і це питання потребує додаткового вивчення, а тому вирішила: "Скасувати рішення №768 від 19 березня 2020 року "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 "

З приводу скасованого відповідачем оспорюваного рішення у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-рп/2009, закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону №280/97-ВР норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Кривенська сільська рада Козівського району Тернопільської області має повноваження скасувати свої рішення у разі невідповідності їх Конституції чи законам України, іншим актам законодавства.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Окрім цього, в Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з тим, суд зазначає, що скасовуючи своє рішення, відповідачем не зазначено мотивів невідповідності його Конституції чи законам України та не надано оцінки обставинам, з якими відповідач пов`язує винесення оспорюваного рішення, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Суд враховує, що оскаржуване рішення вже скасоване відповідачем, проте надає йому правову оцінку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Статтями 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено загальну та виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до яких ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як випливає із матеріалів справи, Кривенська сільська рада Козівського району Тернопільської області прийняла на сьомому скликанні сорок другої сесії рішення від 19 березня 2020 року "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 ".

У п. 1 зазначеного рішенням сільська рада, з посиланням на вимогу зборів громадян с. Криве від 15.03.2020 рішення № 1 та протоколу письмового опитування громадян села Криве проти діяльності по вирощуванню та відгодівлі свиней та враховуючи те, що громада села Криве Козівського району не згідна з висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 за № 12.2-18- 4/21402, вирішила: "Категорично заборонити ФОП В.М вирощувати та відгодовувати свиней в АДРЕСА_1 ."

В обґрунтування правомірності такого рішення відповідач у відзиві на позов посилається на наявність повноваження приймати таке рішення відповідно до пункту 38 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Даною нормою передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Суд встановив, що позивач не здійснював розміщення нового об`єкту, не змінював геометричних розмірів самого приміщення, а проводить у ньому ремонтні роботи та технічне переоснащення обладнання.

Також зазначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища ст. 33 належить згідно п.7-1 здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач помилково посилається у відзиві на п. 38 ч. 1 ст. 26 та ст.33 п.7-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", як на своє право забороняти господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , оскільки даною нормою визначено повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, а саме, здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами.

Отже, закон не визначає право органу місцевого самоврядування на заборону діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, а лише на здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами, і це при наявності відходів та не належному поводженні з ними.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України (ст.ст. 316-320) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 6 Господарського кодексу України визначає, що одним із загальним принципів господарювання визначає свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання (ч. 2 ст. 20 ГК України).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, а також те, що усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ч. 1 ст.43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови КМУ № 808 від 28.08.2013 затверджено перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять екологічну небезпеку.

Пунктом 23 наведеного переліку до об`єктів підвищеної екологічної безпеки у галузі тваринництва, птахівництва та рибництва віднесено: тваринницькі комплекси для вирощування свиней - 5 тисяч голів і більше, великої рогатої худоби - 2 тисячі голів і більше, хутрових тварин - 3 тисячі і більше, птиці - 60 тисяч кур - несучок і більше, 85 тисяч бройлерів і більше, м`ясокомбінати та м`ясопереробні підприємства.

Отже, здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для зазначених вище видів господарської діяльності у зв`язку з тим, що вони становлять підвищену екологічну небезпеку.

Як випливає із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 із дотриманням встановленого законом порядку, отримано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 №12.2-18-4/21402, затверджений Головою Держпродспоживслужби Лапа В.І., яким встановлено, що за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол експертизи № 1115 від 12.09.2019, матеріали по обґрунтуванню коригування розміру санітарно - захисної зони для свинарника ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (потужність до 12 тис. голів свиней на рік (2000 голів свиней одночасного перебування) відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку можуть бути погоджені, а тому сумніви відповідача щодо законності висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 № 12.2-18-4/21402, є безпідставними.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що громада села Криве Козівського району не згідна з висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, оскільки, як встановлено судом на даний час цей висновок є дійсним та не скасований ні в судовому ні в позасудовому порядку.

Щодо інших підстав прийняття оскаржуваного рішення, а саме посилання в рішенні на вимогу зборів громадян с.Криве від 15 березня 2020 року рішення №1 та протоколу письмового опитування громадян села Криве (100 % громадяни проти) проти діяльності по вирощуванню та відгодівлі свиней, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, Кривенська сільська рада Козівського району Тернопільської області на адвокатський запит надіслала лист №301/02-14 від 12.06.2020 та повідомила, що сільська рада не володіє документам щодо проведення зборів громадян та не проводила письмового опитування громадян.

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем взагалі не проводилися збори громадян с.Криве Козівського рану Тернопільської області 15.03.2020, хоча в Протоколі № 47 засідання позачергової сорок другої сесії сьомого скликання Кривенської сільської ради від 19.03.2020 та рішенні № 768 від 19.03.2020 зазначено, що рішення про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 прийнято на вимогу зборів громадян села Криве від 15.03.2020 рішення №1 та протоколу письмово опитування громадян села Криве.

Натомість, в матеріалах справи міститься лише звернення чотирьох жителів с.Криве Козівського району від 24.03.2020 які висловили свою позицію проти одержання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, як випливає із матеріалів справи, 19.06.2019 від органу місцевого самоврядування позивачем отримано повідомлення № 285/02-14 від 19.06.2019 про те, що на адресу Кривенської сільської ради не надходило будь-яких звернень щодо негативних наслідків виробничої діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Також, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 має намір вирощувати у власному приміщенні на території АДРЕСА_1 12 тисяч свиней в рік, а відповідно до ЗУ Про оцінку впливу на довкілля така діяльність буде мати значний вплив на довкілля, тому підлягає обов`язковій оцінці впливу на довкілля, оскільки даний факт не відповідає дійним обставинам справи.

Зокрема, судом встановлено, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2019 підтверджує відповідність санітарно - захисної зони для свинарника потужністю до 12 тис. голів свиней на рік (2000 голів свиней одночасного перебування). Проте, це не означає, що позивач має намір вирощувати саме 2000 голів свиней одночасно.

Як зазначила представник позивача, на сьогоднішній день, позивач не визначився яку кількість свиней він планує вирощувати, обладнання ще не введено в експлуатацію, тільки відбувається процес розроблення документації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами свинарника.

Щодо оцінки впливу на довкілля, суд зазначає, що на даний час приміщення, яке належить на праві власності позивачу має цільове призначення свинарник, і позивач здійснював ремонт приміщення та технічне переоснащення застарілого обладнання, в нього не було обов`язку здійснювати оцінку впливу на довкілля. Тому, зроблений висновок відповідача щодо його шкідливого впливу на довкілля та людей є передчасним.

Відповідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо заборони позивачу вирощування та відгодівлю свиней є протиправним.

Щодо позовної вимоги про його скасування, то суд зазначає, що дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуване рішення від 19.03.2020 №768 скасоване відповідачем самостійно рішенням від 15.07.2020 №856.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених у судовому засіданні обставин справи, встановлено, що відповідачем при прийнятті рішення не дотримано ряду критеріїв визначених у вищенаведеній нормі, а саме:

- рішення прийнято не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

- не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

- нерозсудливо те небезсторонньо;

- без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про протиправність оксаржуваного рішення, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Кривенської сільської ради.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним пункт 1 рішення Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №768 від 19.03.2020 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 " щодо категоричної заборони ФОП ОСОБА_1 вирощувати та відгодовувати свиней в АДРЕСА_1 .

3. В задоволенні позовних вимог в частині скасування пункту 1 рішення Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №768 від 19.03.2020 "Про заборону діяльності ФОП ОСОБА_1 " щодо категоричної заборони ФОП ОСОБА_1 вирощувати та відгодовувати свиней в АДРЕСА_1 . , - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кривенської сільської ради Козівського району Тернопільської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 2102 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_2 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Кривенська сільська рада Козівського району Тернопільської області місцезнаходження/місце проживанняс. Криве,Козівський район, Тернопільська область,47670 ЄДРПОУ/РНОКПП 04392574;

Головуючий суддя Осташ А.В.