Постанова

від 09.09.2020 по справі 826/15724/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15724/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Гідромонтаж-1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач, Приватне підприємство Гідромонтаж-1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою Р Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 вересня 2017 року №0759140102 та №0760140102, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.У задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року касаційну скаргу Приватного підприємства Гідромонтаж-1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі №826/15724/17 скасовано. Адміністративну справу №826/15724/17 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на обставини, встановлені під час перевірки та зафіксовані відповідним актом, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.07.2017 року № 772/26-15-14-01-02, 773/26-15-14-01-02, 774/26-15-14-01-02, 2524/26-15-14-03-03, 2518/26-15-14-03-05, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, протягом періоду з 25.07.2017 року по 14.08.2017 року, з продовженням терміну проведення з 08.08.2017 року по 14.08.2017 року (на підставі наказу від 04.08.2017 року №7451), проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Гідромонтаж-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.08.2017 року №350/26-15-14-01-02/33072632 (акт перевірки).

Згідно висновків цього акту перевірки, працівниками відповідача встановлено порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

1) пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, п. 3 Розділу Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року № 336/22868, п. 138.2 ст. 138, 139.1.9 ст. 139, п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХIV Про бухгалтерський і фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 1 962 627 грн., в т.ч.: за - 2014 рік на 329 695,00 грн., за 2016 рік - на 1 962 627,00 грн.

2) п. 198.1, п.198.3 п.198.4 п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 2 180 697,00 грн., в т.ч.: за березень 2014 року - 75 372 грн., за квітень 2014 року - 6 294 грн., за травень 2014 року - 111 382 грн., за липень 2014 року - 42 967 грн., за серпень 2014 року - 13 037 грн., за вересень 2014 року - 14 713 грн., за жовтень 2014 року - 23 759 грн., за листопад 2014 року - 59 119 грн., за травень 2016 року - 300 054 грн., за червень 2016 року - 417 468 грн., за липень 2016 року - 211 045 грн., за серпень 2016 року - 66 846 грн., за вересень 2016 року - 82 278 гривень.

Такий висновок контролюючого органу сформовано у зв`язку з непідтвердженням реальності проведення господарських операцій позивача з ТОВ Брокбудкепітал (код ЄДРПОУ 37450960), ПП Векте (код ЄДРПОУ 38351083), ТОВ Таїр Груп (код ЄДРПОУ 39280511), ТОВ Адванс (код ЄДРПОУ 40149766), ТОВ Буд-Гуд (код ЄДРПОУ 40282022).

Також, на викладені в Акті перевірки №350 висновки вплинула інформація з бази даних ДФС України "Податковий блок" про те, що поставлені вищезазначеними контрагентами товари на адресу Позивача у постачальників не придбавались, податкові накладні з такою номенклатурою до складу податкового кредиту не відносились. Крім того, посилаючись на ухвали у кримінальних справах щодо контрагентів ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Буд-Гуд", посадовці вказують на фіктивний характер відповідних господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0760140102 від 15 вересня 2017 року, яким ПП Гідромонтаж-1 збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 2 453 283 грн, у тому числі 1 962 626 грн за основним платежем та 490657 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0759140102 від 15 вересня 2017 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 2 406 246 грн у тому числі 1 924 997 грн за основним платежем та 481 249 грн за штрафними санкціями.

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої у задоволенні останньої відмовлено.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що позивачем надано до матеріалів справи усі необхідні документи, які свідчать про очевидну економічну мету та доцільність існування товарно-господарських відносин між Підприємством та його контрагентами-постачальниками. Між тим, відповідачем не надано суду жодного вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вказала, зокрема, що позивач зазначав про доручення до матеріалів справи документів по взаємовідносинах з ТОВ Адванс-Ассист , а також банківські виписки, які підтверджують рух коштів на рахунках позивача та акти звірки взаєморозрахунків, однак останні в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки, висновки контролюючого органу щодо непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача стосуються відносин з наступними контрагентами: ТОВ Брокбудкепітал , ПП Векте , ТОВ Таїр Груп , ТОВ Адванс-Ассист , ТОВ Буд-Гуд .

Так, у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року ПП Гідромонтаж-1 здійснювало господарські операції із вищевказаними контрагентами-постачальниками на підставі укладених договорів поставки (далі - Договори поставки), згідно із якими Постачальники зобов`язуються передати у власність, а ПП Гідромонтаж-1 зобов`язується приймати та оплачувати товар (у т.ч. матеріали, обладнання, предмети догляду за басейнами та інші супутні товари) із найменуванням у кількості і за цінами, що вказані у видаткових накладних або рахунках-фактурах. Відповідно до визначених сторонами у таких Договорах умов поставки датою поставки вважається дата підписання уповноваженими особами договірних сторін видаткової накладної.

На підтвердження товарно-господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ Брокбудкепітал до матеріалів справи долучені наступні документи: Договір поставки № 17/05-14 від 17.05.2014 року, видаткові накладні на виконання відповідного договору за період з травня по липень 2014 року.

Постачальником у травні-липні 2014 року відвантажено, а Покупцем отримано товари на загальну суму 819 165,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 136 527,58 грн.), про що свідчать надані Позивачем видаткові накладні. На підтвердження руху коштів на рахунках Позивача за даним Договором поставки також надані до суду платіжні доручення, з огляду на які встановлено перерахування Підприємством коштів ТОВ Брокбудкепітал за поставлені товари у повному обсязі та виписки з особового рахунку ПП Гідромонтаж-1 , які відображають відповідний рух коштів на рахунках позивача.

На підтвердження товарно-господарських відносин з контрагентом ПП Векте позивачем надано до матеріалів справи Договір поставки № 05/03-14 від 05.03.2014 року, видаткові накладні на виконання відповідного договору за період з березня по травень 2014 року та квитанції, які підтверджують прийняття вказаних податкових накладних податковим органом.

Платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку, наданими до суду, підтверджується придбання та сплата Підприємством товарів на загальну суму 490 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 81 666,67 грн.) у березні-травні 2014 року та відповідний рух коштів на рахунках позивача.

На підтвердження товарно-господарських відносин між ПП Гідромонтаж-1 та його контрагентом ТОВ Таір Груп , позивачем надано до матеріалів справи Договір поставки від 23.07.2014 року № 23/07, видаткові накладні, податкові накладні, котрі мають всі необхідні реквізити та засвідчені підписами посадової особи позивача та його контрагента, а також відбитками печаток підприємств.

Згідно із укладеним між ПП Гідромонтаж-1 та ТОВ Таір Груп Договором поставки №23/07 від 23.07.2014 року Постачальник передав, а Покупець прийняв товари на загальну суму 926 290,21 грн. (у т.ч. ПДВ - 154 381,70 грн.), що також підтверджується наданими платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку ПП Гідромонтаж-1 , згідно з якими з рахунку Покупця на рахунок Постачальника у період з серпня 2014 по червень 2015 року перераховано кошти за придбані товари у повному обсязі.

На підтвердження товарно-господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ Буд-Гуд до матеріалів справи долучені наступні документи: Договір поставки від 10.05.2016 року № 10/05-2016, видаткові накладні на виконання відповідного договору, податкові накладні, заповнені належним чином.

Відповідно до Договору поставки №10/05-2016 та виписаних ТОВ Буд-Гуд на його підставі видаткових накладних у травні-вересні 2016 року Постачальником відвантажено, а ПП Гідромонтаж-1 отримано ТМЦ на загальну суму 6 466 156,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 077 692,66 грн.). Наявні у матеріалах справи платіжні доручення та банківські виписки з рахунку відображають проведення операцій щодо повної оплати Покупцем вартості придбаних товарів.

На підтвердження товарно-господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ Адванс Ассист до матеріалів справи долучені наступні документи: Договір поставки № 0204/01 від 02.04.2016 року, видаткові накладні на виконання відповідного договору за квітень 2016 року, податкові накладні.

За даними Договору поставки № 0204/01 від 02.04.2016 р., укладеного із ТОВ Адванс Ассист , та виписаних останнім видаткових накладних, Постачальник здійснив у квітні 2016 оку. поставку Позивачеві товарів на загальну суму 4 420 064,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 736 677,43 грн.). На підтвердження здійснення у період з квітня по жовтень 2016 року оплати за придбаний товар суду надані платіжні доручення та банківські виписки з особового рахунку ПП Гідромонтаж-1 .

На підтвердження правомірності формування ПП Гідромонтаж-1 показників податкової звітності позивачем подані до суду належним чином зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, виписані у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016р. Постачальниками ТОВ Брокбудкепітал , ПП Векте , ТОВ Таір Груп , ТОВ Адванс-Ассист та ТОВ Буд-Гуд на виконання умов Договорів поставки, згідно із якими загальна сума ПДВ, сплачена Підприємством у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. у вартості придбаних товарів за спірними господарськими операціями, становить 2 186 946,02 грн., зокрема: ТОВ Брокбудкепітал - у сумі 136 527,58 грн.; ПП Векте - у сумі 81 666,66 грн.; ТОВ Таір Груп - у сумі 154 381,70 грн.; ТОВ Адванс-Ассист - у сумі 736 677,43 грн.; ТОВ Буд-Гуд - у сумі 1 077 692,66 грн.

Також, позивачем надані регістри бухгалтерського обліку ПП Гідромонтаж-1 , в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 631 яких відображено фінансово-господарські операції з отримання товарно-матеріальних цінностей та їх оплату у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. за укладеними із ТОВ Брокбудкепітал , ПП Векте , ТОВ Таір Груп , ТОВ Адванс-Ассист та ТОВ Буд-Гуд договорами поставки.

Крім того, у матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків між Покупцем та його Постачальниками, що відображають стан розрахунків по спірним господарським операціям.

До того ж, на підтвердження подальшого використання придбаних у ТОВ Брокбудкепітал , ПП Векте , ТОВ Таір Груп , ТОВ Адванс-Ассист та ТОВ Буд-Гуд товарів у своїй господарській діяльності Позивачем додатково були надані первинні та бухгалтерські документи по господарським операціям з контрагентами-замовниками ТОВ Промислово-будівельна група ІНТОСТРОЙ , ТОВ Оптова Мережа 2011 , ТОВ Будівельна компанія Укрреставрація , ТОВ Спорт-Вам , ТОВ Віто-Буд , ТОВ СК Дорлідер та ПП Південьдортех (ПП Дорлідер ), зокрема, копії наступних документів: договорів підряду разом із специфікаціями та додатками до них; довідок про вартість виконаних будівельних робіт і затрат; актів приймання виконаних будівельних робіт; актів вартості устаткування, придбаного виконавцем робіт; графіків виконаних робіт і графік оплат; договірніх цін на будівництво, реконструкцію будівлі спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Волошська, 62 в Подільському районі м. Києва, здійсненого в 2014 році; об`єктного кошторису №7-1 на будівництво; відомостей трудових затрат та заробітної плати до об`єктного кошторису; локальних кошторисів; технічних завдань; договірної вартості на будівництво; підсумкової відомості ресурсів; банківських виписок; рахунків на оплату та рахунків-фактур тощо.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори поставки, видаткові та податкові накладні оформлені у відповідності до встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням №88 для первинних документів вимог, містять відомості про господарські операції та мають всі обов`язкові реквізити, скріплені підписами уповноважених осіб та печатками суб`єктів господарювання, банківські виписки, підтверджують відповідний рух коштів на рахунках позивача, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ПП Гідромонтаж-1 та його контрагенти-постачальниками ТОВ Брокбудкепітал , ПП Векте , ТОВ Таір Груп , ТОВ Адванс-Ассист та ТОВ Буд-Гуд .

Відповідач в акті перевірки вказував на недоліки первісної документації, а саме зазначає, що видаткові накладні ТОВ Буд-Гуд , підписані директором ОСОБА_1 , належним чином не оформлені у зв`язку з відсутністю обов`язкових реквізитів, а саме інформації про місце складання вказаних документів.

Проте, колегія суддів не вважає, що зазначене може бути єдиним та безумовним доводом, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, в тому числі і ТОВ Буд-Гуд , обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Брокбудкепітал та ТОВ Буд-Гуд , контролюючий орган посилається на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва по справі №760-17892-14-к щодо клопотання про тимчасовий доступ до документів та ухвалу Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23384/17.

Так, колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Наразі, відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, відомості, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва по справі №760-17892-14-к щодо клопотання про тимчасовий доступ до документів та ухвалу Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23384/17, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на доводах про наявність досудових розслідувань та інформації бази даних ДФС України Податковий блок про те, що суб`єктами господарювання-контрагентами позивача товари, реалізовані в адресу підприємства, у постачальників не придбавались.

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Брокбудкепітал , ПП Векте , ТОВ Таір Груп , ТОВ Адванс-Ассист та ТОВ Буд-Гуд .

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Крім іншого, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що аналізуючи первинні документи, суд першої інстанції не звернув увагу, що деякі документи виписані приватним підприємством Гідромонтаж , яке є іншим підприємством, та зареєстровано в м. Одесі.

Так, із врахуванням відповідної постанови Верховного Суду від 11 червня 2019 року позивачем було долучено до матеріалів справи накази №11 від 11.07.2019 року та №12 від 17.07.2019 року про проведення службового розслідування, акт службового розслідування від 15.07.2019 року, пояснювальну записку бухгалтера ПП Гідромонтаж-1 ОСОБА_2 , якими підтверджується помилкове використання бухгалтером Підприємства бланків із зазначеними у Заголовку реквізитами ПП Гідромонтаж замість ПП Гідромонтаж-1 під час підготування проектів Специфікацій до укладеного із ТОВ Промислово-будівельна група Інтострой договору підряду.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі Специфікації підписані директором ПП Гідромонтаж-1 ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства. Також до матеріалів справи надано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, підписаний 30.11.2016 року уповноваженими посадовими особами Позивача та його контрагента ТОВ Промислово-будівельна група Інтострой та засвідчений вібдитками печаток останніх, який має всі необхідні реквізити. Більше того, в матеріалах справи міститься копії карток із зразками підписів і відбитку печатки, що засвідчує зразок підпису директора ПП Гідромонтаж-1 ОСОБА_4 та зразок відбитків печатки.

Відтак, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Колегія суддів звертає увагу, що наявна в інформаційних базах даних ДФС інформація, не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення позивачем норм Податкового кодексу, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року. До того ж, доводи апеляційної скарги є суто копіюванням акту перевірки контролюючого органу, безвідносно до висновків судів у даній справі та наведених позивачем аргументів.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства Гідромонтаж-1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 09.09.2020.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна