Рішення

від 10.09.2020 по справі 150/333/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"10" вересня 2020 р. Справа № 150/333/20

Провадження № 2/150/129/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року с.Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., при секретарі судового засідання Жмуд Д.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Орган опіки та піклування Чернівецької районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що 06 червня 2014 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. За час шлюбу у них народилася спільна дитина-син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що на протязі останніх років сімейне життя погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Відповідач нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім`ї доброзичливої сприятливої атмосфери. З ініціативи відповідача виникають сварки, свідком яких не рідно стає їхня дитина. Відповідач не розуміє те не хоче розуміти сутності проблеми, які виникають у сім`ї, не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватись про побудову сімейних відносин між членами сім`ї на почуттях взаємної любові.. На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. Позивач вважає,що за таких умов шлюб необхідно розірвати. Як мати неповнолітнього сина ОСОБА_3 , усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання дитини із нею.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.07.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 25.08.2020 року, за клопотанням позивача (Вх.№1974/20, від 25.08.2020 року) було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Орган опіки та піклування Чернівецької районної державної адміністрації, якому запропоновано подати суду свої пояснення щодо предмету позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення засідання повідомлена належним чином. Натомість через канцелярію суду подала заяву (Вх.№1989/20-Вх, від 10.09.2020 року) у якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує просить суд їх задовільнити. У заяві від 25.08.2020 просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвищу ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву (Вх.№1972/20-Вх, від 07.09.2020 року) у якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, заявлені позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Чернівецької районної державної адміністрації в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином, натомість надав заяву (Вх.№1987/20-Вх, від 10.09.2020 року), згідно якої підтримує та просить задовільнити заявлену позовну вимогу в частині визначення місця проживання малолітньої дитини. Також клопоче розглянути справу у її відсутність.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Згідно ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позовна будь-якій стадії провадження у справі,зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не вбачає та вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки для того наявні законні підстави.

Враховуючи думку сторін викладену в заявах, розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

Шлюб між сторонами у справі зареєстрований 06 червня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів, цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького районного управління юстиції у Вінницькій області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис № 11, яке видане 06 червня 2014 року.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане Виконкомом Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області 25.11.2014.

Як вбачається з позовної заяви, сторони шлюбних відносин не підтримують, проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Малолітній син сторін проживає разом з матір`ю позивачкою по справі.

Спільне життя сторін не склалося у зв`язку із різними поглядами на життя, відсутністю взаєморозуміння.

Почуття любові і поваги між ними втрачено. Бажання та наміри відновити нормальні сімейні стосунки у сторін відсутні.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки, як встановлено судом, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, то шлюб підлягає розірванню.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

За вимогою позивача залишити їй прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України Про охорону дитинства наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України Про охорону дитинства , слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно із ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

В п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено судам, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначаються за згодою батьків, яка досягла 10 років за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначаться нею самою.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд, враховуючи наявність спору між батьками з приводу місця проживання дитини, якій не виповнилось 10 років, всі передбачені законом обставини, які підтверджені належними доказами і мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, а саме: фактичне місце проживання дитини з матір`ю, наявність необхідних житлових умов для проживання дитини, ставлення матері та батька до дитини, а також те, що відповідач не заперечив щодо спільного проживання матері і дитини після розлучення, приходить до висновку про те, що місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід визначити з матір`ю ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

В ч.1 ст.141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому суд вважає, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 840,80 грн.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн, що узгоджується із нормами, передбаченими ст. ст.141,142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 114, 115, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-266 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Орган опіки та піклування Чернівецької районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 06 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 11, - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити за позивачем прізвище ОСОБА_1 .

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, перераховані за квитанціями № 100 від 21.07.2020 та №90 від 23.07.2020.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок ) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Чернівецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП Н/В , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Орган опіки та піклування Чернівецької районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 20092317, Вінницька область, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська 103/1.

Суддя Б.Б.Кушнір