Ухвала

від 09.09.2020 по справі 471/575/20

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/575/20

Провадження №2/471/261/20

Номер рядка звіту 82

У Х В А Л А

"09" вересня 2020 р. смт. Братське

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське клопотання представника відповідача Братського районного ВДВС про закриття провадження у справі № 471/575/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Братського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Братського районного відділу ДВС Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області про зняття арешту з нерухомого майна.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 07.06.1996 року у справі № 2-15/1997 було накладено арешт на житловий будинок, що належав її батьку ОСОБА_2 в забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 25.04.1997 року позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди 4497, 73 грн. Питання щодо зняття арешту судом не вирішувалося.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач є його спадкоємцем, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що на нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , накладено арешт.

Враховуючи вищевикладене позивач просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою суду.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні.

До початку розгляду справи від представника відповідача Братського районного ВДВС надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що дана справа належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак з вищезазначеним суд погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) при розгляді справи №524/8406/17 у своєї постанові від 29 травня 2019 року та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №504/1438/14а визначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто за передбачених законом умов, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що зазначений позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пред`явлений позивачем на захист саме цивільних прав.

Керуючись ст.ст. 30, 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача Братського районного ВДВС про закриття провадження у справі № 471/575/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Братського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку ст. 354 ЦПК України, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.

СуддяІ.Б. Скарницька